Головуючий у 1 інстанції - Тверський С.М.
Суддя-доповідач - Ляшенко Д.В.
15 березня 2011 року справа №2а-3734/10/0503
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Ляшенка Д.В.
суддів Чумака С.Ю. , Ястребової Л.В.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2010 року по справі № 2а-3734/10/0503 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області «про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити виплату недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 та 2007 - 2010 роки», -
У листопаді 2010 року позивач звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області, в якому просив визнати дії відповідача щодо відмови позивачу в виплаті разової грошової допомоги на оздоровлення неправомірними та зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недоотриманої суми щорічної разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 - 2010 роки в розмірі 12 354 грн.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2010 року позов задоволений, а саме судом першої інстанції визнано неправомірною відмову відповідача в перерахуванні та виплаті позивачу недоотриманої разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 та 2007 - 2010 роки та стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 - 2010 роки в розмірі 12 354 грн.
Суд першої інстанції при розгляді справи встановив, що позивач віднесений до 1 категорії, як особа яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи АЕС, його визнано інвалідом 3 групи у зв'язку з чим користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд задовольнив позов про стягнення недоотриманих сум на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007-2010 роки і виходив з того, що ст. 48 вищезазначеного закону передбачає щорічну виплату допомоги на оздоровлення учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії 3 групи в розмірі 4 мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати на момент виплати становив: при виплаті допомоги за 2003 рік - 205 грн., за 2004 рік - 237 грн., за 2005 рік - 332 грн., за 2007 рік - 400 грн., за 2008 рік - 545 грн., 2009 рік - 605 грн., за 2010 рік - 869 грн.
Таким чином, з урахування фактично отриманих позивачем сум щорічної грошової допомоги на оздоровлення, суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача недоплачені суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 - 2010 роки в розмірі 12 354 грн. Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2003 - 2005 роки та за 2007 - 2010 роки в розмірі по 90 грн., а всього 630 грн.
Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі просить, а також управління зазначило, що здійснювало виплати, керуючись Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи в межах апеляційної скарги, вивчивши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи встановив, що ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи, що підтверджується відповідними посвідченнями.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ (далі - Закон № 796-ХІІ) передбачена щорічна допомога на оздоровлення інвалідам 3 групи, постраждалі у наслідок ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Відповідачем виплачена позивачу щорічна допомога на оздоровлення за 2003 - 2005 роки та за 2007 - 2010 роки в розмірі по 90 грн. за кожен рік, встановлену Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 р. “Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Відповідно до ст. 55 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» від 26.12.2008 року № 835-VI розмір мінімальної заробітної плати встановлений з 01.07.2009 року по 30.09.2009 року - 630 гривен.
Законом України за №1328-ІV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2003 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2003 рік у сумі 205 гривень.
Законом України №1801- IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2004 рік у сумі 237 гривень.
Законом України №2505- IV «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2005 рік у сумі 332 гривні.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2007 рік у сумі 400,00 грн.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2008 рік у сумі 545 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2009 рік .у сумі 605 гривень.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» передбачений мінімальний розмір заробітної плати на 2010 рік у сумі 869 гривень
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зазначеною постановою № 562 усупереч Закону № 796-ХІІ (який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом на час здійснення виплати) установлено конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі й, зокрема, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, інвалідам 3 групи постановою № 562 встановлена допомога - 90 гривень.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону № 796-ХІІ та Закони України, яким встановлені розміри мінімальної заробітної плати, зокрема на час виплати допомоги позивачу у 2003 році в розмірі 205 грн., у 2004 році в розмірі 237 грн., у 2005 році в розмірі 332 грн., у 2007 році в розмірі 400 грн., у 2008 році в розмірі 545 грн., у 2009 році в розмірі 605 грн., у 2010 році в розмірі 869 грн., а не Постанову КМУ № 562 від 12.07.2005 р.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано визнав неправомірною відмову відповідача в перерахуванні та виплаті позивачу недоотриманої разової грошової допомоги на оздоровлення за 2003 - 2005 та 2007 - 2010 роки та стягнув з Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області на користь позивача недоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 - 2005, 2007 - 2010 роки в розмірі 12 354 грн.
Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для залишення без задоволення апеляційної скарги відповідача, залишення постанови суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 197, 198, 200, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Артемівської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 15 грудня 2010 року у справі № 2а-3734/10/0503 - залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.
Колегія суддів: