Іменем України
11.03.11 місто СевастопольСправа №2а-241/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:
головуючого судді - Прохорчук О.В.,
секретар судового засідання - Іванов Д.Б.,
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1, довіреність № 150 від 05.02.2011,
відповідача -Орлова Олена Сергіївна, довіреність № 03-15/4 від 05.01.2011,
третьої особи -фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 -ОСОБА_4, довіреність № 26 від 11.01.2011,
третьої особи - Державного комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»- не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Севастопольської міської ради, треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3, Державне комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою», про визнання незаконним та часткове скасування рішення,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Севастопольської міської ради № 9294 від 26.01.2010 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду строком на 25 років підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1026 га, розташованої за адресою: пляж Омега, 4-10 для завершення будівництва відсіку № 10 прогулянкової еспланади з об'єктами соцкультбиту (культурно-розважальний центр з приміщеннями для рекреації) та його обслуговування» в частині встановлення обмежень стосовно земельних ділянок площею 0,1424 га та 0,1233 га.
Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваним рішенням порушуються права позивача яка власника нерухомого майна, що знаходиться на однієї з земельних ділянок, стосовно яких встановлено обмеження. В обґрунтування позову позивач посилається на частину 5 статті 124 Конституції України, частину 1 статті 14 Цивільного кодексу України, статті 111, 155 Земельного кодексу України, частину 1 статті 21 Господарського кодексу України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 24.01.2011 відкрито провадження у справі, призначено попереднє судове засідання.
Ухвалою суду від 02.02.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 16.02.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне комунальне підприємство «Севастопольський комбінат благоустрою».
У судове засідання не з'явився представник третьої особи - Державного комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою», про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неприбуття суд не повідомив.
Суд ухвалив розглянути справу у відсутність представника зазначеної третьої особи, за наявними у справі доказами.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав повністю, наполягав на його задоволенні.
Представник відповідача позов не визнав, вважаючи, що оскаржуване рішення ніяким чином не зачапає право власності позивача на належний йому об'єкт нерухомості. Також вважає неспроможними позовні вимоги позивача з тих підстав, що за ним не зареєстровано право власності або користування на земельні ділянки, щодо яких Севастопольською міською радою встановлені обмеження.
Представник третьої особи - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 просив у задоволенні позову відмовити з підстав, зазначених у письмових запереченнях.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.01.2009 та додаткового правочину про внесення змін до нього від 15.01.2009 ОСОБА_5 купив кафе-бар «Тройка», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з реєстраційним написом на вказаному договорі право власності на об'єкт нерухомого майна -кафе-бар «Тройка»зареєстровано Комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації та державної реєстрації об'єктів нерухомого майна»Севастопольської міської ради за № 201 16.01.2009 за ОСОБА_5 (а.с.9-11).
Згідно з довідкою Севастопольської міської філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру»№ 740 від 22.03.2010 станом на 22.03.2010 на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, за цільовим призначенням -для обслуговування кафе-бару, загальною площею 0,0675 га, на підставі державного акту ІІ-КМ 005937 від 18.08.2000, зареєстровано право постійного користування за Державним комунальним підприємством «Севастопольський комбінат благоустрою»(а.с.12).
26.01.2010 Севастопольською міською радою прийнято рішення № 9294 «Про затвердження проекту землеустрою та передачу в оренду строком на 25 років підприємцю ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,1026 га, розташованої за адресою: пляж Омега, 4-10 для завершення будівництва відсіку № 10 прогулянкової еспланади з об'єктами соцкультбиту (культурно-розважальний центр з приміщеннями для рекреації) та його обслуговування». Пунктом 4.6. вказаного рішення встановлені обмеження на земельні ділянки площею 0,1424 га та 0,1233 га для благоустрою території та безперешкодного проходу громадян згідно з доповненнями до проекту землеустрою по встановленню меж та площі території обтяжень (обмежень) для її благоустрою, обслуговування та вільного проходу громадян (а.с.114-116).
Вказане рішення прийняте на підставі клопотання фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, проекту землеустрою по відводу земельної ділянки, висновку державної експертизи землевпорядкувальної документації, рішення господарського суду міста Севастополя від 25.07.2007 у справі № 20-12/317, добровільної відмови ЗАТ «Югриббуд»від частини земельної ділянки, доповнення до проекту землеустрою по встановленню меж та площі території обтяжень (обмежень) для її благоустрою, обслуговування та вільного проходу громадян (а.с.117-125, 203-205, 209-219).
Відповідно до пунктів 4.6.-4.7. вказаного рішення підприємця ОСОБА_3 зобов'язано встановити обмеження на земельних ділянках площею 0,1424 га та 0,1233 га для обслуговування території та безперешкодного проходу громадян відповідно до додатку до проекту землеустрою та встановленню меж та площі території обтяжень (обмежень) для її благоустрою, обслуговування та вільного проходу громадян.
01.03.2010 між Севастопольською міською радою та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, пляж «Омега», № 4-10, відповідно до якого фізична особа-підприємець ОСОБА_3 прийняв у користування земельну ділянку для завершення будівництва відсіку № 1 прогулянкової еспланади з об'єктами соцкультбиту (культурно-розважальний центр з приміщеннями для рекреації і підземним паркінгом) та її обслуговування, що знаходиться за адресою: місто Севастополь, пляж «Омега», № 4-10 (а.с.44-49).
Згідно з актом прийому-передачі земельної ділянки від 01.03.2010 зазначена земельна ділянка площею 0,1026 га передана фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 (а.с.68).
Відповідно до частин 1-2 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
З плану обмежень земельної ділянки, наданої у користування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3, вбачається, що кафе-бар «Тройка»частково розташований на земельній ділянці площею 0,1424 га, стосовно якої оскаржуваним позивачем рішенням встановлене обмеження. На земельній ділянці площею 0,1233 га, стосовно якої також встановлено обмеження, будь-яких об'єктів нерухомості, що належать позивачеві немає (а.с.53).
Згідно з частинами 1-2 статті 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Суд вважає необґрунтованим посилання позивача на те, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України він отримав право на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт нерухомості, що належить йому на праві власності, оскільки право користування земельною ділянкою на час прийняття оскаржуваного рішення у позивача згідно з вимогами статті 125 Земельного кодексу України не виникло.
Так, згідно зі статтею 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Але, з аналізу норм діючого законодавства вбачається, що реєстрація права власності на будівлю і споруду не тягне автоматично за собою перехід права користування земельною ділянкою під нею, а вимагає у цьому випадку окремого договірно-правового регулювання шляхом укладення відповідних цивільно-правових угод між власником земельної ділянки (Севастопольською міською радою) та власником об'єкту нерухомості у встановленому законом порядку.
Так, відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно зі статтею 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Статтею 125 цього Кодексу встановлено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Але, як встановлено у судовому засіданні, Севастопольська міська рада рішення про передачу у власність або користування земельної ділянки, на якій розташований належний позивачеві на прав власності об'єкт нерухомості, як стосовно колишнього власника об'єкту нерухомості -кафе-бару «Тройка»за договором купівлі-продажу ОСОБА_7, так і стосовно теперішнього власника -позивача у справі, не приймала.
Отже, за відсутністю відповідного рішення органу місцевого самоврядування про передачу позивачеві у власність або надання у користування земельної ділянки під належним йому об'єктом нерухомості, у позивача немає права вимоги за вказаною позовною заявою.
Також, судом не приймаються до уваги посилання позивача на ухвалу Гагарінського районного суду міста Севастополя від 13.04.2009 у справі № 2а-3783/2009 (а.с.13), оскільки зазначеним судовим рішенням Севастопольській міській раді заборонено проводити будь-які дії з розпорядження земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: пляж «Омега», в районі бухти «Кругла», на якій розташований об'єкт нерухомого майна -кафе-бар «Динамит»за адресою: місто Севастополь, пляж «Омега», 20, тоді як позивачеві належить інший об'єкт нерухомості та який зареєстрований за іншою адресою.
Також, судом не приймаються до уваги посилання позивача на постанову Бахчисарайського районного суду Автономної Республіки Крим від 25.06.2010 у справі № 2а-1604/2010 (а.с.14-17), якою Севастопольську міську раду зобов'язано в межах своєї компетенції і відповідно до вимог Земельного кодексу України прийняти рішення про оформлення права на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для обслуговування кафе-бару «Тройка», оскільки до теперішнього часу вказане судове рішення не виконано та право власності або користування на зазначену земельну ділянку за позивачем не оформлено.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Всупереч вказаній вимозі закону позивач не надав будь-яких доказів, що свідчать про наявність у нього відповідних прав власності або користування на земельні ділянки, щодо яких оскаржуваним рішенням Севастопольської міської ради встановлені обмеження.
Крім того, суд звертає увагу, що рішенням господарського суду міста Севастополя від 05.10.2010 у справі № 5020-2/162, яке набрало законної сили згідно з постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 позовні вимоги Севастопольської міської ради задоволено. Зобов'язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 виконати зобов'язання, передбачені договором оренди земельної ділянки від 01.03.2010, а саме -забезпечити дотримання встановлених обмежень на земельні ділянки площею 0,1424 га та 0,1233 га щодо благоустрою території та безперешкодного проходу громадян у відповідності до робочого проекту «Благоустрій пляжу «Омега»та паркової зони еспланади. Пляж «Омега»№ 4-10»(а.с.283-286).
Заявниками апеляційних скарг у вказаній справі були фізичні особи-підприємці ОСОБА_8 та ОСОБА_5 Підставами подачі апеляційних скарг з'явились посилання на порушення прав як власників об'єктів нерухомості, розташованих на земельних ділянках площею 0,1424 га та 0,1233 га на території пляжу «Омега».
У своїй постанові Севастопольський апеляційний господарський суд зазначив, що правовстановлюючи документи на земельну ділянку під об'єктом нерухомості у ОСОБА_5 відсутні. Доказів уповноваження заявників апеляційних скарг з боку Державного комунального підприємства «Севастопольський комбінат благоустрою»на захист прав цієї особи щодо спірних земельних ділянок також не надано.
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Також слід зазначити, що встановлення органом місцевого самоврядування обмежень на спірні земельні ділянки було однією з умов подальшого укладення договору оренди з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3, а не підлягаючим реєстрації обмеженням у розумінні статті 111 Земельного кодексу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що Севастопольська міська рада, приймаючи оскаржуване рішення в частині встановлення обмежень на земельні ділянки площею 0,1424 га та 0,1233 га для благоустрою території та вільного доступу громадян, діяла в межах діючого законодавства, породжуючи виключно земельні правовідносини, за відсутності будь-яких порушень прав власності позивача на об'єкт нерухомості, правовстановлюючи документи на земельну ділянку під яким у позивача відсутні.
Отже, суд відмовляє у задоволенні позову.
Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена у строки і порядку, встановлені частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
СуддяО.В. Прохорчук
Постанову складено та підписано в порядку частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України 16 березня 2011 року.