ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
15 березня 2011 року № 2а-17726/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Васильченко І.П., при секретарі Крушеніцькому В., вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві
треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання дій протиправними, скасування постанови від 31.07.2009 року про арешт квартири, зобов'язання вчинити дії,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Назарчук Р.М.
від третіх осіб: не з'явились
встановив:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними, скасування постанови від 31.07.2009 року про арешт квартири, зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що державним виконавцем протиправно винесена постанова про арешт ј квартири в АДРЕСА_1, оскільки для проведення виконавчих дій Законом встановлений шестимісячний строк. З огляду на те, що оскаржувана позивачем постанова про арешт винесена державним виконавцем по спливу зазначеного шестимісячного строку, позивач вважає, що державний виконавець протиправно виніс зазначену вище постанову та просить суд скасувати постанову про арешт ј квартири та зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження за виконавчим листом від 14.01.2005 року про конфіскацію майна ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю майна боржника на момент виконання вироку.
Відповідач проти позову заперечив повністю, зазначив, що державний виконавець діяв в межах чинного законодавства України у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження».
Треті особи в судові засідання жодного разу не з'явились, хоча про час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, письмових пояснень з приводу заявлених позовних вимог до суду не надіслали.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позову, судом встановлено наступне.
Вироком Апеляційного суду міста Києва від 30.07.2004 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину за ст. 15, п. п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України, ч. 4 ст. 187 КК України, ч. 1 ст. 263 КК України і на підставі ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
14.01.2005 року Апеляційним судом міста Києва виданий виконавчий лист № 1-36/04.
На підставі вищезазначеного виконавчого документу, державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції 11.02.2005 року винесена постанова про відкриття виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа № 1-36 виданого 14.01.2005 року Апеляційним судом міста Києва про конфіскацію всього майна, що належить ОСОБА_1 на користь держави.
В межах вказаного вище виконавчого провадження державним виконавцем зроблені запити, зокрема, і до БТІ м. Києва з проханням надати інформацію щодо зареєстрованого за боржником нерухомого майна. Копія зазначеного запиту від 15.12.2008 р. наявна в матеріалах справи.
У відповідь на запит державного виконавця Київське міське бюро технічно інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна листом від 06.05.2009 року (копія якого наявна в матеріалах справи) повідомило, що станом на 22.04.2009 року згідно з даними книг реєстрації Бюро ј частини квартири АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1.
У зв'язку з наведеним, державним виконавцем складений акт опису й арешту майна від 30.02.2009 року та 31.07.2009 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою державний виконавець постановив накласти арешт на все майно, що належить ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме на ј частину квартири АДРЕСА_1.
Позивач просить суд визнати протиправними дії державного виконавця щодо винесення зазначеної вище постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.07.2009 року.
Статтею 55 Закону України «Про виконавче провадження»встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника. Під час проведення опису й арешту майна боржника державний виконавець вправі оголосити заборону розпоряджатися ним, а у разі потреби - обмежити права користування майном або вилучити його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що зазначається в акті опису й арешту. Види, обсяги і строк обмеження встановлюються державним виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.
Арешт застосовується, зокрема, для виконання рішення про конфіскацію майна боржника (п. 2 ч. 6 ст. 55 Закону «Про виконавче провадження).
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що при складанні акту опису і арешту майна від 30.07.2009р. та винесенні постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 31.07.2009р., державний виконавець діяв в межах повноважень, наданих йому Законом «Про виконавче провадження»у спосіб, що визначений Законом «Про виконавче провадження»та Інструкцією про проведення виконавчих дій.
Отже, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання дій державного виконавця щодо винесення постанови про арешт ј квартири є необґрунтованою, безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає.
Позивач також зазначає, що державним виконавцем протиправно накладений арешт на ј квартири АДРЕСА_1, оскільки вказане майно не належить позивачу на праві власності.
Щодо таки посилань, суд зазначає наступне.
Як вже вказувалось вище, відомості про наявність у позивача нерухомого майна, що належить йому на праві власності були надані державному виконавцю Київським міським бюро технічно інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (лист від 06.05.2009 року, копія якого наявна в матеріалах справи). Зазначені відомості надані органом, до компетенції якого входить надання такої інформації і сумніватись у достовірності наданої інформації у державного виконавця підстав не було.
Зазначеним спростовуються твердження позивача про те, що майно, на яке накладений арешт (ј квартири АДРЕСА_1) не належить йому на праві власності.
Щодо посилань позивача на те, що державним виконавцем порушений шестимісячний строк проведення виконавчих дій, встановлений ст. 25 Закону «Про виконавче провадження», то слід зазначити наступне.
Частиною 2 статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження (копії яких наявні в матеріалах справи), постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 11.02.2005 року.
Тобто, станом на день винесення оскаржуваної позивачем постанови про арешт, державним виконавцем пропущений встановлений ст. 25 Закону «Про виконавче провадження»строк проведення виконавчих дій.
Проте, суд звертає увагу, що позивачем не заявлені вимоги про визнання протиправними дій державного виконавця щодо пропущення строку проведення виконавчих дій, встановленого ст. 25 Закону «Про виконавче провадження».
Суд звертає увагу, що представник позивача в судовому засіданні 10.03.2011 року на запитання головуючого відповів, що ніяких порушень щодо опису і арешту майна він не вбачає, а єдиною підставою для скасування постанови про арешт майна боржника зазначає тільки пропущення відповідачем строку проведення виконавчих дій.
Проте, пропущення строку проведення виконавчих дій не є підставою для скасування законної постанови про арешт майна боржника.
З огляду на наведене, суд приходить до виноску, що позовні вимоги про скасування постанови про арешт ј квартири є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач також просить суд зобов'язати державного виконавця ВДВС Дніпровського РУЮ в м. Києві закінчити виконавче провадження за виконавчим листом від 14.01.2005 року про конфіскацію майна ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю майна боржника на момент виконання вироку.
Вказані позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на те, що здійснення виконавчого провадження та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження є дискреційними (виключними) повноваженнями державного виконавця.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.П. Васильченко
Постанова складена в повному обсязі та підписана 21.03.2011 року.