21 березня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/1285/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
при секретарі - Зайченко Н.О.,
за участю:
представника позивача - Кашуби М.М.,
представника відповідача - Божинського А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "МАСТ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -
16 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "МАСТ" (надалі - позивач) звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 00015381503/0/1927 від 18.06.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання ТОВ "Фірма "МАСТ" за платежем орендна плата за землю в розмірі 34730 грн. 06 коп., з яких 23153 грн. 34 коп. за основним платежем, 11576 грн. 72 коп. за штрафними санкціями.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі якого винесено спірне рішення, суперечать вимогам ст. ст. 19 13 Закону України "Про плату за землю", ст.ст. 13, 21, 23 Закону України "Про оренду землі", ст. 654 Цивільного кодексу України. Вказує, що законодавча зміна розміру орендної плати за землі державної та комунальної власності є лише підставою для перегляду орендодавцем та орендарем умов договору оренди землі та підписання відповідних змін до такого договору. Разом з тим, орендодавець Кременчуцька міська рада не зверталася до відповідача (орендаря) з пропозиціями щодо внесення таких змін до договору оренди земельної ділянки, що знаходиться у комунальній власності. Тому вважає, що ним у повному обсязі здійснено нарахування та сплату орендної плати за орендовану земельну ділянку, а оскаржуване повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні.
У своїх письмових запереченнях відповідач посилається на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений ст. 7 Закону України “Про плату за землю”, і у 2008 році з урахуванням змін, внесених згідно Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, повинен був складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Документальною невиїзною перевіркою від 09.06.2010 року було встановлено, що позивачем по певним договорам оренди земельних ділянок комунальної власності орендна плата у 2008 році нараховувалася та сплачувалася в розмірі 1 % від грошової оцінки землі, у зв'язку з чим констатовано заниження податкового зобов'язання зі сплати орендної плати. За таких обставин Кременчуцькою об'єднаною податковою інспекцією було правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення № 00015381503/0/1920 від 18.06.2010 року, яким донараховано позивачу суму податкового зобов'язання з орендної плата за землю в розмірі 23153 грн. 34 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 11576 грн. 72 коп.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю фірма “МАСТ” є орендарем земельної ділянки комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договору оренди земельної ділянки від 22.08.2006 р. та зареєстрованого у Кременчуцькому районному відділенні Полтавській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 06.10.2006 р. № 040654800534.
Передача земельної ділянки позивачу підтверджується актом прийомки-передачі від 06.10.2006 р., копія якого наявна у матеріалах справи.
У поданій позивачем до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції (вх. № 1069) податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, позивачем самостійно нараховано орендну плату на 2008 рік згідно з договором оренди земельних ділянок в розмірі 46306 грн. 67 коп.
У термін з 03.06.2010 р по 08.06.2010 р. посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції проведено відносно позивача документальну невиїзну перевірку податкових декларацій з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, в ході якої перевірено правильність нарахування та сплати позивачем орендної плати за земельну ділянку згідно податкової декларації за 2008 рік та договору оренди земельної ділянки.
За результатами перевірки складено акт № 2816/15-227/23812433 від 09.06.2010 року, в якому зафіксовано порушення позивачем ст. 21 Закону України “Про оренду землі” із змінами внесеними Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008 року № 309-VІ, внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю за січень-грудень 2008 року на 231253 грн. 34 коп., в тому числі:
січень 2008 року -1929,45 грн.;
лютий 2008 року -1929,45 грн.;
березень 2008 року -1929,45 грн.;
квітень 2008 року -1929,45 грн.;
травень 2008 року -1929,45 грн.;
червень 2008 року -1929,45 грн.;
липень 2008 року -1929,45 грн.;
серпень 2008 року -1929,45 грн.;
вересень 2008 року -1929,45 грн.;
жовтень 2008 року -1929,45 грн.;
листопад -1929,45 грн.;
грудень 2008 року -1929,39 грн.
За висновками перевірки вказане порушення виникло у зв'язку з тим, що орендна плата по договору оренди земельної ділянки комунальної власності у 2008 році позивачем нараховувалася та сплачувалася в розмірі 2 % від грошової оцінки землі, замість встановлених законом 3 % від грошової оцінки землі.
На підставі акту перевірки № 2816/15-227/23812433 від 09.06.2010 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкове повідомлення-рішення № 00015381503/0/1920 від 18.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 34730 грн. 06 коп., в тому числі за основним платежем - 23153 грн. 34 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11576 грн. 72 коп.
Позивач не згоден із вказаним податковим повідомленням-рішенням, у зв'язку з чим оскаржив його до суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, суд виходить з наступного.
Статтею 2 Закону України “Про плату за землю” від 03 липня 1992 року № 2535-ХІІ встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.
Відповідно до п. 8 частини 1 статті 14 Закону України “Про систему оподаткування” від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ (в редакції, яка діяла з 31.03.2005 року, після внесення змін Законом України від 25.03.2005 року № 2505) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності) належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Згідно ч. 1 ст. 17 вказаного Закону сплата податків і зборів (обов'язкових платежів) провадиться у порядку, встановленому цим Законом та іншими законами України.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якої регламентований положеннями Закону України “Про плату за землю”, Закону України “Про оренду землі”.
Так, ст. 13 Закону України “Про плату за землю” визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 13 Закону України “Про оренду землі” від 06.10.1998 року № 161-XIV договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Частиною 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в редакції, яка діяла до 01.01.2008 року, було передбачено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може бути меншою за розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", та перевищувати 10 відсотків їх нормативної грошової оцінки.
Разом з тим, підпунктом 4 п. 8 розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року № 107-VІ було внесено зміни до ч. 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” (набрали чинності з 01.01.2008 року), у зв'язку з чим встановлено, що річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".
Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VI, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008.
Проте Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008 року № 309- VI частина 4 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” знову була викладена у редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати -трикратний розмір земельного податку. Відповідно до п. 1 Прикінцевих положень вказаного Закону, цей Закон набирає чинності з дня його опублікування -04.06.2008 року та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Зазначений Закон неконституційним не визнавався та є чинним на даний час.
Враховуючи викладене, норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності -не менше трикратного розміру земельного податку, діяли з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року (до дня визнання їх конституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008), а також з 22.05.2008 року, тобто протягом всього 2008 року та підлягали виконанню платниками вказаного податку.
З огляду на те, що згідно ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку із земель населених пунктів, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі 1 відсотка від їх грошової оцінки, розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в межах населених пунктів у 2008 році повинен був складати не менше 3 відсотків від грошової оцінки земель.
Перевіркою позивача встановлено та підтверджено в ході розгляду справи, що пунктом 9 договору оренди від 22.08.2006 року земельної ділянки несільськогосподарського призначення кадастровий номер № 5310436100:01:002:0097, для експлуатації та обслуговування виробничо-складської бази по вул. Свіштовській, № 19 та № 21 в м. Кременчуці загальною площею 23086 кв. м. встановлено орендну плату в розмірі 2% від грошової оцінки землі щорічно.
Таким чином, зміст вказаного договору в частині визначення розміру орендної плати в сумі 2 % від грошової оцінки землі не відповідав вимогам чинного законодавства у 2008 році, якими було встановлено мінімальний розмір орендної плати не менше 3 % від грошової оцінки земель.
Разом з тим, судом встановлено, що зміни до вищезазначеного договору в частині розміру орендної плати протягом 2008 року не були внесені, і позивач при самостійному нарахуванні орендної плати на 2008 рік у податковій декларації виходив із розміру орендної плати по цим договорам - 2 % грошової оцінки землі.
Статтею 14 Закону України “Про плату за землю” встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.
Відповідно до ст. 27 Закону України “Про плату за землю” контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється органами державної податкової служби.
Статтею 11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органам державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства платниками податків.
Документальною невиїзною перевіркою позивача від 09.06.2010 року встановлено, що у податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності на 2008 рік позивачем визначено орендну плату на 2008 рік згідно з договором оренди земельної ділянки в розмірі 46306 грн. 67 коп., із застосуванням розміру орендної плати в сумі 2 % від грошової оцінки землі, замість встановленого мінімального розміру - 3 % від грошової оцінки землі. Сума заниження у зв'язку з цим розміру орендної плати за 2008 рік склала 23153 грн.34 коп. (обґрунтований розрахунок суми заниження орендної плати по кожному договору надано відповідачем суду та приєднано до матеріалів справи).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач у 2008 році в порушення вимог ст. 21 Закону України “Про оренду землі” здійснював нарахування і сплату орендної плати за землі комунальної власності по договору оренди від 22.08.2006 р. в розмірі 2 % від грошової оцінки землі, замість встановлених Законом 3 % від грошової оцінки.
За таких обставин висновок перевірки про заниження позивачем у 2008 році суми орендної плати за землю на 23153 грн.34 коп. є законним та обґрунтованим.
Посилання позивача на те, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд оцінює критично, оскільки орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати якого регламентований положеннями спеціальних Законів. Тому положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать вказаним Законам, не можуть застосовуватися.
При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.02.2010 року № 5-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства “Страхова компанія “Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч. 2 ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, ст. 15 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, наголошено, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях ч. 1 ст. 67, п. 1 ч. 2 ст. 92 Конституції України, згідно із якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією правомірно донараховано позивачу податкове зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 23153 грн.34 коп.
Згідно пп. 17.1.3. п. 17.1. ст. 17 Закону України № 2181 у разі, коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Отже, податкове повідомлення-рішення № 00015381503/0/1920 від 18.06.2010 року, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем орендна плата за землю в розмірі 34730 грн. 06 коп., в тому числі за основним платежем - 23153 грн. 34 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 11576 грн. 72 коп., прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення .
Позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "МАСТ" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 25 березня 2011 року.
Суддя С.С. Сич