ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"03" березня 2011 р. Справа № 2a-77/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Судді Кишинського М.І.
при секретарі Дякун М.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Грица І.Ю.
від відповідача: Кушнір О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу
за позовом: Житлово-експлуатаційної організації № 3
до відповідача: Управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську
про визнання нечинним та скасування рішення №5139 від 07.12.2010р. та вимоги №Ю-1403/5 від 06.12.2010р,-
10.01.2011 року житлово-експлуатаційна організація № 3 (надалі-позивач) звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську (надалі-відповідач) про визнання нечинним та скасування рішення №5139 від 07.12.2010 року та вимоги №Ю-1403/5 від 06.12.2010 року.
Позовні вимоги вмотивовані тим, що рішенням про застосування фінансових санкцій 07.12.2010 року №5139 до позивача застосовано штраф та пеню за період з 20.05.2010 року по 03.12.2010 року на суму 8877,60 грн. Позивач не погоджується з даним рішенням, так як у відповідності до статті 250 Господарського кодексу України відповідачем було пропущено 6 місячний термін прийняття оскаржуваного рішення про застосування штрафних санкцій та пені. Зазначив, що суми фінансових санкцій та пені застосованих до позивача у відповідності до статей 238,239 Господарського кодексу України є адміністративно-господарськими санкціями, а тому строки застосування таких санкцій регулюються виключно Господарським кодексом України. Також відповідачем на адресу позивача надіслано вимогу про сплату боргу №Ю-1403/5 від 06.12.2010 року, згідно якої заборгованість зі сплати штрафних санкцій та пені становить 396348,38 грн. Позивач не погоджується з даною вимогою, оскільки під час прийняття акту відповідачем не досліджено фактів отримання позивачем коштів на оплату праці, так як єдиним критерієм своєчасності оплати страхових внесків є одночасність їх сплати з отриманням підприємством коштів на оплату праці. Позивач вважає, що рішення та вимога про сплату боргу були прийняті з порушенням норм законодавства, що регулює порядок винесення та порядок застосування адміністративно-господарських санкцій, а тому є незаконними та підлягають скасуванню.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги з підстав викладених в адміністративному позові підтримав повністю. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, надавши суду письмове заперечення на адміністративний позов, яке мотивоване тим, що у відповідності до п.п.4.2.1. п.4.2. п.4 «Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» від 19.01.2002 року №2-4 зобов'язання, самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках шляхом автоматичного перенесення даних з електронної бази звітності. Нарахування зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у графах "Належить до сплати згідно розрахунку" за даними розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Так, позивачем за період 20.05.2010 року по 03.12.2010 року надавалися розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких позивач самостійно нарахував суму страхових внесків, які вносилися відповідачем до карток особового рахунку позивача. Однак, згідно розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку позивача вбачається, що позивачем несвоєчасно сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України. Вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та пені №5139 від 07.12.2010 року, так як позивачем несвоєчасно сплачувальсь страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. При цьому, пояснив суду, що строки давності при стягненні штрафних санкцій та пені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не застосовуються.
Розглянувши позовну заяву та заперечення, заслухавши представника позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до змісту статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Згідно частини 3 статті 18 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі-Закон) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 6 частини 2 статті 17 даного Закону страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Частиною 2 статті 20 даного Закону передбачено, що обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Відповідно до п.п.4.2.1. п.п.4.2. п.4 «Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів» зобов'язання, самостійно визначені платником, нараховуються в особових рахунках шляхом автоматичного перенесення даних з електронної бази звітності. Нарахування зобов'язань, що самостійно визначені платником, проводиться у графах "Належить до сплати згідно розрахунку" за даними розрахунку зобов'язання зі сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування (місячного або квартального).
Як вбачається з розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку страхувальника (позивача), позивач сплачував страхові внески за період з 20.05.2010 року по 03.12.2010 року з порушенням строку передбаченого частиною 6 статті 20 Закону. За несвоєчасну сплату страхових внесків до позивача згідно рішення №5139 від 07.12.2010 року застосовано штрафні санкції та пеню в сумі 8877,60 грн., з яких штраф в розмірі 3090,00 грн. та пеня в розмірі 5787,60 грн.
Відповідно до змісту п.п.9.3.2. п.9 «Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Згідно пункту 2 частини 9 статті 106 Закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною 3 статті 106 Закону передбачено, що територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Щодо посилання позивача на той факт, що відповідачем у відповідності до статті 250 Господарського кодексу України пропущено 6 місячний термін для застосування штрафних санкцій, то суд виходить із того, що адміністративно-господарські санкції передбачені Господарським кодексом України у відповідності до статті 238 даного Кодексу застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення правил здійснення господарської діяльності, а відповідачем застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, так як дані правовідносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем в акті не досліджено фактів отримання позивачем коштів на оплату праці, оскільки єдиним критерієм своєчасності сплати страхових внесків є одночасність з отриманням коштів на оплату праці, то суд такі доводи не приймає до уваги, оскільки у відповідності до пункту 6 статті 19 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхові внески нараховуються страхувальниками незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після нарахування їх до сплати. Крім, того згідно частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Як вбачається з матеріалів справи та доведених в судовому засіданні обставин, оспорювані позивачем рішення та вимога про сплату недоїмки винесені відповідачем правомірно, а тому підстав для визнання їх нечинними не має. За таких обставин в задоволенні позову позивачу слід відмовити.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Кишинський М.І.
Постанова складена в повному обсязі 09.03.2011 року.