24 лютого 2011 року 12 год. 19 хв. Справа № 2а-0870/479/11
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Лазаренко М.С.,
при секретарі Гончаренко Н.А.
за участю представників
від позивача: Бєлова О.О., Шайтанов А.С.
від відповідача: Крошка В.В., Колісник І.О., Близнюк А.В.
розглянув в відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Відкритого акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат»
до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі
про скасування податкових повідомлень-рішень від 01.07.2010р. №0000500808/0, від 18.08.2010 №0000500808/1, від 28.10.2010 №0000500808
Відкрите акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі за текстом - ВАТ «ЗАлК») звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.07.2010р. №0000500808/0, №0000500808/1 від 18.08.2010р., №0000500808/2 від 28.10.2010р.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та надали відповідні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представники відповідача проти заявленого позову заперечували, просили у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами судом встановлено наступне.
Судом встановлено, що співробітниками Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ «ЗАлК» з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за березень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2010 року.
В ході перевірки з питань достовірності нарахування від'ємного значення ПДВ за березень 2010 року та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в лютому 2010 року, перевіряючими було зроблено висновок, що ВАТ «ЗАлК» в розрахунку суми бюджетного відшкодування за березень 2010 року завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 1064095 грн., посилаючись на норми Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон про ПДВ №168), а саме п.п. 7.4.1, 7.4.4 п.7.4. статті 7 Закону про ПДВ №168.
Також перевіркою встановлено, що на порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.7.4. ст.7 Закону про ПДВ №168, п.п.5.9.2 п.5.9 «Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ», затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. №166 та зареєстрованого в Мінюсті України від 9 липня 1997 року за №250/2054, із змінами та доповненнями, підприємством завищено суму дозволеного податкового кредиту за березень 2010 року на загальну суму 2203945 грн. по операціях з придбання з податком на додану вартість матеріальних запасів, які використано не у господарській діяльності.
За результатами проведеної перевірки було складено акт №220/08- 08/00194122 від 18.06.2010р.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки, позивач надав податковому органу свої заперечення №011-613 від 22.06.2010р., проте відповіддю СДПІ №6762/10/08-08 від 25.06.2010р. вони залишені без задоволення.
01 липня 2010 року на підставі вищезазначеного акту позапланової виїзної документальної перевірки та зроблених в ньому висновків відповідачем прийнято та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000500808/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1064 095,0 грн. за березень 2010 року, у тому числі сума завищення бюджетного відшкодування, всього, 1064095,0 грн., невідшкодоване на момент перевірки 1064095,0 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим органом повідомленням-рішенням №0000500808/0 від 01.07.2010р. ВАТ «ЗАлК» розпочало процедуру адміністративного оскарження зазначеного повідомлення-рішення, звернувшись до СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зі скаргою №011-705 від 09.07.2010р. (вх. № СДПІ 6465/10 від 09.07.2010р.).
18.08.2010р. рішенням СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №8709/10/25-016 про результати розгляду первинної скарги у задоволенні скарги позивачу відмовлено, а повідомлення-рішення №0000500808/0 від 01.07.2010р. залишено без змін. З метою доведення граничного строку узгодження податкових зобов'язань відповідачем направлено на адресу ВАТ «ЗАлК» податкове повідомлення-рішення №0000500808/1 від 18.08.2010 року.
30 вересня 2010 року позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України в Запорізькій області з повторною скаргою №006-34 (вх. №3522/10 ДПА у Запорізькій області від 30.09.2010р.) на податкові повідомлення-рішення №0000500808/0 від 01.07.2010р. та №0000500808/1 від 18.08.2010р., а також на рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги №8709/10/25-016 від 18.08.2010р.
Рішенням ДПА у Запорізькій області від 13.09.2010р. №4109/10/25-020 (№10261/10/25- 020) продовжено строк розгляду повторної скарги підприємства по 28 жовтня 2010 року включно.
Рішенням про результати розгляду повторної скарги №4902/10/25-020 (12228/7/25-020) від 27.10.2010р. Державна податкова адміністрація України в Запорізькій області у задоволенні скарги позивачу відмовила, а повідомлення-рішення №0000500808/0 від 01.07.2010р., №0000500808/1 від 18.08.2010р. та рішення СДПІ про результати розгляду первинної скарги №8709/10/25-016 від 18.08.2010р. залишила без змін. З метою доведення граничного строку узгодження податкових зобов'язань відповідачем направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000500808/2 від 28.10.2010р.
08.11.2010р. позивач звернувся до Державної податкової адміністрації України зі скаргою № 011-1261 (вх.11000/6 ДПА України від 11.11.2010р.) на податкові повідомлення-рішення: №0000500808/0 від 01.07.2010р., №0000500808/1 від 18.08.2010р., №0000500808/2 від 28.10.2010р., а також на рішення про результати розгляду первинної скарги №8709/10/25-016 від 18.08.2010р. та на рішення про результати розгляду повторної скарги №4902/10/25- 020 (12228/7/25-020) від 27.10.2010р.
Рішенням ДПАУ від 29.11.2010р. №12854/6/25-0115(26100/7) із змінами від 02.12.2010р. № 13050/6/25-0115 строк розгляду скарги подовжено до 09.01.2011 року.
Рішенням ДПАУ від 10.01.2011р. №231/6/25-0115, яке не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, позивачу відмовлено у задоволенні скарги та залишено всі наведені вище рішення податкових органів без змін
Не погодившись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом про скасування.
Перевіркою встановлено, що ВАТ «ЗАлК» в березні 2010 року було реалізовано готову продукцію за цінами нижче собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції.
За даними фактичної калькуляції собівартості основної продукції (напівфабрикатів) ВАТ «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат», при загальному розмірі операційних витрат у березні 2010 року у сумі 49 185,453 тис. грн. матеріальні витрати дорівнюють 43 362,836 тис. грн., що складає 88,16% від загальної суми. У зв'язку з цим, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям за період березень 2010 року становить 11 019 726,59 грн. без ПДВ (12 508 202,71 х 88,16%).
Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість, становить у березні 2010 року 2 203 945,32 грн. (11 019 726,59 х 20%).
Враховуючи вищевикладене, перевіркою встановлено, що метою здійснення збиткових операцій є отримання суми бюджетного відшкодування у спосіб, що не узгоджується з приписами податкового законодавства, тобто без наміру настання юридично значимих дій. Згідно зі ст.228 ЦК України правочин, спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним. Як встановлено ч.2 ст.215 ЦК України, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до ч.І ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Вказані висновки відповідача суд вважає обґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпункт 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу ця сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або матеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Виходячи з викладених норм законодавства, валові витрати виробництва (обігу) складаються з сум витрат, понесених платником податку у межах господарської діяльності, тобто від операцій з продажу товарів, за якими отримано прибуток, так як це засвідчує здійснення підприємницької діяльності.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарською діяльністю - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Статтею 42 Господарського кодексу України визначено підприємництво як безпосередня, самостійна, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Як визначено у п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 №996 бухгалтерський облік с обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, підприємство, з метою складання податкового обліку, використовує дані по кожній окремій господарській операції. На підставі саме даних первинного обліку підприємство відносить суми до складу валового доходу та на валові витрати в податковому обліку. Підприємство має право відображати в бухгалтерському обліку всі господарські операції, в тому числі ті, які призвели до отримання балансового збитку.
Відповідно до вимог п. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 №87, визначено, що дохід - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які приводять до зростання власного капіталу.
Власний капітал - частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.
Активи - ресурси контрольовані підприємством, в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, приведе до отримання економічних вигод в майбутньому.
Господарська операція документується первинними документами та знаходить відображення в повному обсязі в бухгалтерському обліку.
Тобто, збільшення власного капіталу є обов'язковою вимогою для віднесення витрат до валових згідно з податковим обліком.
Отже, ст. 3 Господарського Кодексу України визначено, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Стаття 142 Господарського кодексу вказує на те, що прибуток (дохід) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та амортизаційних відрахувань.
В результаті реалізації продукції за цінами, нижчими за собівартість її виготовлення, відбувається зменшення активів на суму грошових коштів отриманих від продажу продукції власного виробництва. Проведення такої діяльності призводить не до росту, а до зменшення власного капіталу на різницю між собівартістю виготовлення продукції та ціною її продажу.
За податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»), тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме від 01.07.2010р. №0000500808/0, №0000500808/1 від 18.08.2010р., №0000500808/2 від 28.10.2010р. є законними та обґрунтованим, відтак позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 17, 94, 160, 163 КАС України, суд -
У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанову в повному обсязі буде виготовлено відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України.
Копію постанови у повному обсязі сторони можуть отримати 10 березня 2011 року.
Суддя (підпис) М.С. Лазаренко
Постанова виготовлена у повному обсязі 01 березня 2011 року.