Cправа № 2а-0770/179/11
рядок статзвітності 3.4
код - 11
09 березня 2011 року м. Ужгород
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцька Н.Д., при секретарі Сідей І.І. за участю сторін та осіб:
позивача: ОСОБА_1;
відповідача: представник Копин Є.І. (доручення №17-9-248 від 08.02.2011 року);
перекладача: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (гр. Сомалі) до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним і скасування його та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, -
Відповідно до статті 160 частини З КАС України 09 березня 2011 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 березня 2011 року.
Позивач - ОСОБА_1 (гр. Сомалі) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління міграційної служби в Закарпатській області про визнання неправомірним рішення Управління міграційної служби у Закарпатській області № 113 від 30 грудня 2011 року про відмову в прийнятті заяви про надання статусу біженця та зобов'язання Управління міграційної служби у Закарпатській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця.
Позовні вимоги мотивовані тим, що підставою для відмови стало те, що під час співбесіди та вивчення фактів представлених позивачем, встановлено, що звертаючись до сектору міграційної служби у Вінницькій області, позивач назвав себе ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2., тобто видав себе за іншу особу. Позивач з рішенням відповідача не погоджується, оскільки, на його власну думку, при співбесіді з працівником управління міграційної служби ним наведено переконливі факти побоювання стати жертвою переслідування в країні своєї громадянської належності. Зокрема те, що він у країні громадянської належності зазнавав насильства, так як місцева влада не здатна захистити цивільне мирне населення, де всі сторони громадянського конфлікту скоюють злочини проти людяності, де люди зазнають щоденного насильства, вбивства та переслідування. Крім того зазначив, що має реальний обгрунтований ризик зазнати в країні походження жорстокого та принижуючого поводження.
Позивач в присутності перекладача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Пояснив, що під іменем ОСОБА_3 не звертався із заявою про надання статусу біженця до міграційної служби у Вінницькій області.
Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечив та пояснив суду, що оскаржуване рішення 30 грудня 2010 року приймалось з врахуванням та дослідженням усіх обставин справи позивача.
04 січня 2011 року до управління міграційної служби у Закарпатській області, у порядку статті 9 Закону України "Про біженців", через посадову Мукачівського прикордонного загону із заявою про надання статусу біженця звернулась особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_1. У відповідності до ст. 9 Закону України "Про біженців" було встановлено, що вказана особа прибула нелегально на територію України. Після затримання за спробу незаконного перетинання державного кордону України позивач звернувся із відповідною заявою про падання статусу біженця до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе громадянином Сомалі ОСОБА_1. Після проведеної перевірки на предмет повторного звернення з приводу набуття статусу біженця, було встановлено, що вказана особа зверталась до сектору міграційної служби у Вінницькій області, назвавши себе ОСОБА_3. А після спроби незаконного перетинання державного кордону України громадянин Сомалі затримується підрозділом Мукачівського прикордонного загону і називає себе вже ОСОБА_1.
У відповідності до ст.12 Закону України "Про біженців" однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо падання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу.
Тобто, звертаючись вперше із заявою про падання статусу біженця до міграційної служби у Вінницькій області у 2009 року громадянин Сомалі називає себе ОСОБА_3 і за заявою якого сектор міграційної служби у Вінницькій області у 26 червня 2009 році приймає рішення про відмову в оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, яке він не оскаржує, а вдруге, з подібною заявою звертається до органу міграційної служби у Закарпатській області, назвавши себе 20 грудня 2010 року під час розгляду зави про надання статусу біженця ОСОБА_1.
У зв'язку з викладеним та у відповідності до ст. 12 Закону України "Про біженців" вважає, що рішення управління міграційної служби про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймалось з врахуванням та дослідженням всіх обставин справи і є правомірним.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Згідно даних міграційної служби, ОСОБА_1 є громадянин Сомалі, країна постійного місця проживання -Сомалі. Згідно ст. 9 Закону України "Про біженців" та Конвенції про статус біженців 1951 року, та Протоколу щодо статусу біженців 1967 року заяву особи, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_3 було розглянуто та прийнято рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання про надання статусу біженця відділом міграційної служби Вінницької області ще 26 червня 2009 року.
Зазначені заявником у матеріалах справи факти не дають підстав вважати, що він переслідувався у Сомалі.
Відповідно до пункту 66 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженця УВКБ ООН для того, щоб вважатися біженцем особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідування за конвенційними ознаками. Особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_1 таких свідчень не надав.
В заяві про надання статусу біженця позивач повинен доказувати достовірність своїх тверджень і точність фактів, на яких ґрунтується його заява. Відповідно до Позиції ООН "Про обов'язки та стандарти доказів у заявах біженців" факти в підтвердження заяв біженців визначаються шляхом надання підтвердження або доказів викладеного. Докази можуть бути як усні так і письмові. Це означає, що позивач повинен переконати посадову особу компетентного органу в правдивості своїх фактичних тверджень.
Аналіз матеріалів справи позивача свідчить, що він не навів жодних конкретних фактів про побоювання застосування насильства щодо нього в країні громадянської належності. Особа, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_1 не навів також будь-якої аргументації свого побоювання у разі повернення на батьківщину, які б ґрунтувалися на реальних подіях, або інших доказів того, що ці побоювання є обґрунтованими та відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України "Про біженців". Окрім того, позивач повідомив завідомо неправдиві дані щодо себе в Відділі міграційної служби у Закарпатській області (змінив своє ім'я), побоюючись, що з'ясується питання що він уже звертався у відповідний відділ у Вінницькій області, де йому було відмовлено в оформлені документів щодо надання статусу біженця ще 26 червня 2009 року, що підтверджується листом № 17-9-1330 від 22.12.2010 року відділу міграційної служби у Вінницькій області.
Отже, рішення відділу міграційної служби у Закарпатській області від 30 грудня 2010 року про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця у зв'язку із зловживанням процедурою надання статусу біженця було прийнято після всебічного вивчення наданих особою, яка назвалась громадянином Сомалі ОСОБА_1 документів: заява, анкета, протокол співбесіди, вивчення матеріалів по країні походження позивача.
У відповідності до ст. 12 Закону України "Про біженців" однією з підстав для відмови в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця є випадок, коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, що і мало місце у даному випадку.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону України “Про біженців” орган міграційної служби може прийняти рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено в наданні статусу біженця за відсутності умов, передбачених абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися. Рішення про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця може бути прийнято також у разі, якщо особі раніше було відмовлено у прийнятті заяви про надання статусу біженця або оформленні документів для вирішення питання щодо надання такого статусу через зловживання процедурою надання, крім випадків, коли заявник повідомив достовірні відомості про свою особу. Про прийняття такого рішення орган міграційної служби повідомляє особу письмово із зазначенням причин відмови. Оскільки відповідач -відділ міграційної служби в Закарпатській області діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, в тому числі Законом України "Про біженців", підстави для скасування його рішення та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про надання статусу біженця відсутні.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 19, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (гр. Сомалі) до Управління міграційної служби у Закарпатській області про визнання рішення протиправним і скасування його та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця -відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Маєцька Н.Д.