25 лютого 2011 р. Справа № 2а/0470/1497/11
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Конєвої С.О.
при секретарі судового засіданняТроценко О.О.
за участю представників сторін:
Від відповідача: Саржан І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Дніпропетровськ про стягнення 2901 грн. 14 коп., -
25.01.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська звернулося з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Дніпропетровськ та просить стягнути з останнього відшкодування витрат понесених управлінням ПФУ в Кіровському районі по виплаті і доставці пенсій гр. ОСОБА_4 в період 01.08.2010р. -31.12.2010р. у сумі 2901 грн. 14 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позові вказує на те, що гр. ОСОБА_4 на території Молдавії (колишнього СРСР) отримала каліцтво, спричинене нещасним випадком на виробництві та відповідно до ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення»їй призначено і здійснено виплату пенсії по інвалідності за період серпень 2010р. -грудень 2010р. у сумі 2901 грн. 14 коп. Відповідно до п. 5 Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання затвердженого постановою правління ПФУ від 04.03.2003р. № 5-4/4 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 16.05.2003р. № 376/7697 -позивачем були складені акти щомісячних звірок витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, в яких були зазначені суми витрат, що підлягають відшкодуванню. Акти були передані на узгодження відповідачу. Відповідач не прийняв до заліку суми, виплачені гр. ОСОБА_4 із мотивів настання нещасного випадку на території колишнього СРСР, що, на думку відповідача, не є підставою для відшкодування сум виплачених пенсій по інвалідності, оскільки потерпіла не є застрахованою особою за законодавством України. Однак, відповідно до ст.ст.1,3,5 Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних держав в області пенсійного забезпечення від 13.02.1992р. пенсійне забезпечення громадян-учасниць цієї Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Всі витрати, які пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення, несе держава, що надає забезпечення. Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлено законодавством держав-учасниць. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору. Враховуючи наведене позивач вважає, що Фонд соціального страхування зобов'язаний проводити відшкодування виплачених ПФУ громадянам України витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, незалежно від місця настання нещасного випадку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак направив на адресу суду факсом клопотання в якому просить розглядати справу у письмовому провадженні згідно до ст. 128 КАС України, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, у письмових запереченнях на позов, наданих суду, просить в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що витрати на виплату і доставку пенсії по інвалідності гр. ОСОБА_4 складають лише 434 грн. 25коп., а 2466 грн. 89 коп. -витрати на виплату і доставку державної адресної допомоги зазначеній особі. Державна адресна допомога виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету у відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 1215 від 18.09.2004р. «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»якою затверджено механізм перерахування коштів, які спрямовуються на виплату щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації). Крім того, відповідач зазначає, що в порушення ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», у відділенні Фонду відсутня особова справа постраждалої на виробництві ОСОБА_4, а тому у Фонду не має законних підстав щодо включення до акту звірки та подальшої виплати сум, які вимагає включити до акту звірки позивач, так як вона не є застрахованою відповідно до чинного законодавства у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві. 04.03.2004р. Постановою правління ПФУ та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві № 5-4/4 затверджено Порядок відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Відповідач зазначає, що відповідно до п.4 вказаного Порядку відшкодуванню підлягають такі суми: сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; щомісячна цільова грошова допомога на прожиття ( в даному випадку -державна адресна допомога не є тотожними поняттями); допомога на поховання; сума витрат пенсійного фонду з виплати і доставки пенсії. Державна адресна допомога не входить до переліку сум, що підлягають відшкодуванню. Також, відповідач посилається і на те, що позивачем обраний у цій справі спосіб захисту права щодо відшкодування понесених ним витрат не відповідає змісту прав управління ПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська. Чинним законодавством визначено, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, а не їх органами на місцях у зв'язку з чим вважає, що відповідно до ст. 52 КАС України позивач та відповідач, як виконавчі органи, не являються належним позивачем та відповідачем у цій справі.
Дослідивши та вивчивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
За змістом ч.2 статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону. При цьому, право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, в якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.
Пунктом «а»статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ встановлено, що громадянам України -переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання призначаються незалежно від стажу роботи.
Судом встановлено, що громадянка України ОСОБА_4 29.08.1982р. на території Молдавії (колишнього СРСР) отримала каліцтво, спричинене нещасним випадком на виробництві про що свідчить копія акту та копія паспорту про зміну прізвища (а.с.5-9).
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про пенсійне забезпечення» гр. ОСОБА_4 призначено пенсію по інвалідності та здійснено позивачем її виплату за період з серпня по грудень 2010р. в розмірі 2901 грн. 14 коп., що підтверджується актом звірки розрахунку суми боргу, яким зазначена сума не прийнята відповідачем до заліку (а.с.11, 25).
Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування -це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 вказаних Основ в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття.
Частиною 4 ст. 25 вказаного Закону передбачено, що за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з частиною 4 статті 26 Основ, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому, неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Пунктом 2 статті 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 22.02.2001р. № 2272-Ш встановлено, що фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01.04.2001р., з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Потерпілі, документи яких не передані до фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому, кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і фондом у подальшому відбуваються відповідні розрахунки.
Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ закріплено аналогічну норму -якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому, страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
Підпунктами «г»і «д» пункту 1 статті 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ, який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, передбачено, що Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті, виплачувати йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 3 частини 2 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»визначено, що, окрім іншого, до складу страхових виплат входять страхові виплати у вигляді пенсії по інвалідності потерпілому.
Відповідно до п.15 статті 34 вказаного вище Закону передбачено, що виплата пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання провадиться потерпілому відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення, крім випадків, передбачених пунктом 2 статті 8 та статтею 9 цього Закону.
Таким чином, на органи фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань покладений обов'язок здійснювати пенсійне забезпечення осіб, які отримали каліцтво (інвалідність) через нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання. У разі, якщо витрати з пенсійного забезпечення осіб, що отримали інвалідність внаслідок нещасного випадку на виробництві були понесені органами Пенсійного фонду України такі витрати підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.
Постановою Правління Пенсійного фонду України та Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697 було затверджено Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та в зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Згідно з пунктом 4 вказаного вище Порядку № 5-4/4 відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»та інших нормативно-правових актів, а саме:
- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;
- щомісячна цільова грошова допомога на проживання, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;
- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;
- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.
Суму витрат з виплати та доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Тарифів на оплату послуг, пов'язаних з виплатою і доставкою державних пенсій та грошової допомоги, затверджених наказом Державного комітету зв'язку та інформатизації України від 22 липня 2004 року, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 5 серпня 2004р. за № 976/9575.
Таким чином, за прямою вказівкою пункту 4 зазначеного Порядку № 5-4/4 суми виплачених пенсій по інвалідності (основний розмір), цільова грошова допомога підлягають відшкодуванню Фондом із врахуванням витрат на їх доставку.
Як вбачається з копії акту звірки розрахунку суми боргу позивачем гр. ОСОБА_4 виплачена пенсія по інвалідності (основний розмір) та понесені витрати на її доставку за період з 01.08.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 434 грн. 25 коп. (а.с.25).
Отже, зазначена сума заборгованості у розмірі 434 грн. 25 коп. підлягає стягненню з відповідача.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У розумінні статті 1 цього Закону пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Пенсійна виплата являє собою грошову виплату в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати.
Частиною 2 ст. 46 Конституції України та ч. 2 статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством. У разі, якщо сукупність вказаних виплат разом з пенсійними виплатами із системи пенсійного забезпечення та іншими доходами не осягають розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для непрацездатних громадян, такі громадяни мають право на отримання державної адресної допомоги в порядку, розмірах та за рахунок коштів, визначених законом.
Зазначені надбавки та доплати до пенсії визначені, зокрема, Постановою Кабінету Міністрів України № 265 від 26 березня 2008 року та Постановою Кабінету Міністрів України № 1215 від 18 вересня 2004 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.09.2004р. № 1215 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення»встановлено, що у разі коли щомісячний розмір пенсійних виплат ( з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги та пенсій за особливі заслуги перед Україною, суд індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством), крім соціальних пенсій за віком, не досягає прожиткового мінімуму, встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація) у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму (пункт 1 цієї постанови).
Згідно п.4 вищенаведеної Постанови № 1215 виплата щомісячної державної адресної допомоги до пенсії (дотації), передбаченої пунктом 1 цієї постанови, здійснюється, починаючи з вересня 2004 року за рахунок коштів Пенсійного фонду України та державного бюджету.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України № 265 від 26.03.2008р. передбачено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Згідно п.4 цієї ж постанови № 265 визначено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Статтями 8, 10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ передбачено, що пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України, виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, тому на виконання вказаних вимог закону позивач здійснив виплату державної адресної допомоги та поніс витрати на її доставку гр. ОСОБА_4 з 01.08.2010р. по 31.12.2010р. на загальну суму 2466 грн. 89 коп. (а.с. 25).
При цьому, позивач з метою відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України включив виплачену ним державну адресну допомогу та витрати на її доставку в сумі 2466 грн. 89 коп. до актів щомісячної звірки на отримання пенсії у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням з 01.08.2010р. по 31.12.2010р.(а.с.25).
Спеціальним законом, який регулює загальнообов'язкове державне соціальне страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким передбачено, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Відповідно до статті 21 цього Закону на Фонд соціального страхування від нещасних випадків покладено обов'язок по своєчасному та у повному обсязі відшкодуванню шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження його здоровя або в разі смерті шляхом виплати, зокрема, пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які є страховими виплатами. Зазначені страхові виплати провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду (частина 1 статті 25 цього ж Закону).
Таким чином, здійснивши аналіз статті 46 Конституції України, статті 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», статей 21, 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»суд доходить висновку, що державна адресна допомога, передбачені постановами Кабінету Міністрів України № 1215 та № 265, є державними гарантіями непрацездатним громадянам щодо забезпечення належного рівня життя, не відносяться до страхових виплат, передбачених загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасних випадків, а тому не повинні виплачуватись за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків.
Крім того, відшкодування державної адресної допомоги та витрат на її доставку Порядком № 5-4/4 від 04.03.2003р. не передбачені.
Враховуючи наведене, включення позивачем до відшкодування витрат суми адресної державної допомоги та її доставку гр. ОСОБА_4 за період з 01.08.2010р. по 31.12.2010р. в сумі 2466 грн. 89 коп. не підлягають задоволенню.
Відповідної правової позиції дотримується і Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 21.10.2010р. у справі № К-23912/10.
Крім того, слід зазначити, що посилання відповідача на те, що обов'язок Фонду відшкодовувати пенсії виникає лише після передачі йому справи потерпілого є помилковим внаслідок неправильного тлумачення ст.7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Так, вказана норма регулює не саму наявність обов'язку Фонду сплачувати пенсію по інвалідності, а лише спосіб такої сплати: після передачі особової справи Фонду -сплачувати безпосередньо громадянину; якщо ж виплату здійснює інший орган державного соціального страхування - відшкодовувати останньому понесені ним витрати.
Також твердження відповідача відносно того, що позивачем обраний спосіб захисту права щодо відшкодування понесених ним витрат не відповідає змісту прав управління ПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська та те, що відшкодування витрат може мати місце лише на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України, а не їх органами на місцях, є безпідставними, оскільки на централізованому рівні здійснюється підписання актів, сум, які приймаються до заліку відповідачем, а у разі незгоди на підписання актів з боку відповідача на відшкодування таких сум, слід звертатися з вимогами до відповідача про відшкодування (стягнення) сум понесених витрат позивачем на виплату і доставку пенсії по інвалідності.
Тобто, позивачем обраний спосіб захисту права, який відповідає змісту прав та обов'язків позивача.
Дана правова позиція викладена також і у постанові Вищого адміністративного суду України від 02.12.2010р. № К-25445/10.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 12,71,86, 91,94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Дніпропетровськ про стягнення 2901 грн. 14 коп. - задовольнити частково.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України м. Дніпропетровська (49033, м. Дніпропетровськ, вул. Краснопільська, 4, код ЄДРПОУ 02963171) на користь Управління Пенсійного фонду України в Кіровському районі м. Дніпропетровська (49000, м. Дніпропетровськ, Набережна Леніна, 17/731, ЗКПО 21910597) - 434 грн. 25 коп. (чотириста тридцять чотири грн. 25 коп.), що становлять витрати УПФУ в Кіровському районі м. Дніпропетровська по виплаті і доставці пенсії гр. ОСОБА_4 в період з 01.08.2010р. по 31.12.2010р.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у порядку та строки, передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 01.03.2011р.
Суддя С.О. Конєва