73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
10.03.2011 Справа № 3/29-11
Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Шевченко М. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Каховське" Інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук, с. Кам'янка Каховського району Херсонської області
до Приватного підприємця ОСОБА_1, с. Кам'янка Каховського району Херсонської області
про стягнення 34532 грн. 37 коп.
за участю представників сторін:
від позивача - Буряк О.В. юрисконсульт дов. № 16-01/11 від 26.01.2011 р.;
від відповідача - ОСОБА_1 підприємець паспорт НОМЕР_1 вид. Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 25.10.1999 р.
Державне підприємство "Дослідне господарство "Каховське" Інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (позивач) звернулось до суду з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення заборгованості за договорами оренди в сумі 34532, 37 грн.
Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд
Між Державним підприємством "Дослідне господарство "Каховське" Інституту землеробства південного регіону Української академії аграрних наук (позивач, орендодавець) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (відповідач, орендар) укладено договір оренди нежитлової будівлі (приміщення) №5 від 01.01.2008 року (далі -Договір №1) та договір оренди нежитлової будівлі (приміщення) №6 від 01.01.2009 року (далі -Договір №2).
Із огляду на зазначені Договори суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою вони є договорами оренди. Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, статтями 283-286 ГК України, а також параграфом 4, статтями 793-797 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
За умовами договору №1 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування три приміщення (базів для тримання тварин), загальна площа не зазначена, місце розташування не зазначено (зазначено: с.Цукури Каховського району Херсонської області), вартість майна не визначена та не зазначена.
Пунктом 2.1. Договору №1 передбачено, що вступ орендаря у користування майном настає одночасно із підписанням сторонами цього Договору та акту прийому-передачі вказаного майна.
За умовами Договору №2 орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно приміщення базу, що перебуває на балансі позивача, загальна площа не зазначена, місце розташування не зазначено (зазначено: с.Цукури Каховського району Херсонської області), вартість майна не визначена та не зазначена.
Пунктом 2.1. Договору №2 також передбачено, що вступ орендаря у строкове платне користування майном настає не раніше дати підписання цього Договору та акту прийому-передачі вказаного майна. Відповідно до п.2.4. -обов»язок щодо складання акта приймання-передачі майна покладається на орендодавця.
Відповідно до п.3.1., п.3.2., п.п.3.2.1. Договору №1 орендна плата становить 8400,00 грн. за рік; за базовий місяць розрахунку становить 750,00грн.; орендна плата перераховується до 25 числа звітного місяця.
Відповідно до п.3.1. Договору №2 орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить з урахуванням ПДВ за базовий місяць розрахунку 1125,00 грн. Орендна плата за перший місяць оренди -січень 2009 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції і становить 1157,60 грн. Пунктом 5.4. -передбачено, що орендар зобов»язаний своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
Суд звертає увагу позивача, що в Договорі №2 не передбачено строки оплати орендної плати.
В позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по орендній платі в сумі 34532,37 грн.
З»ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження та надавши їм юридичну оцінку, суд визнав позов безпідставним та відмовляє у його задоволенні з врахуванням наступного.
Договір оренди відповідно до ст. 11 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а також ст. 638 ЦК України є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов.
Вартість майна та орендна плата відповідно до ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” є істотними умовами договору.
Із аналізу змісту Договору №1 та Договору №2 вбачається, що під час їх укладання сторонами не узгоджено істотні умови договору, в тому числі щодо вартості об'єкту оренди (в Договорі №1 і в Договорі №2), відсутнє застосування Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. №786 (в договорі №1), та не зазначені строки внесення орендної плати (в Договорі №2), що відповідно до п.8 ст.181 ГК України є підставою вважати договори неукладеними (таким, що не відбулись).
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" істотними умовами договору оренди є:
-об»єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації);
-термін, на який укладається договір оренди;
-орендна плата з урахуванням її індексації;
-порядок використання амортизаційних відрахувань;
-відновлення орендованого майна та умови його повернення;
-виконання зобов»язань;
-забезпечення виконання зобов»язань -неустойка (штраф, пеня), порука, завдаток, гарантія тощо;
-порядок здійснення орендодавцем контролю за станом об»єкта оренди;
-відповідальність сторін;
- страхування орендарем взятого ним в оренду майна;
- обов»язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна.
Суд звертає увагу позивача на те, що ним не доведено факт передачі орендованого майна відповідачу, оскільки до матеріалів справи не надано актів приймання-передачі, які передбачені умовами договору №1 та договору №2.
Відповідно до Статуту Державного підприємства «Дослідне господарство «Каховське»Національної академії аграрних наук України»майно позивача є державною власністю, закріплене за ним Національною академією аграрних наук України, і належить йому на праві господарського відання (п.4.9. Статуту). Оплачувана передача іншим установам, підприємствам, організаціям та громадянам будівель, споруд, житла та інших приміщень, обладнання, транспортних засобів та інших основних засобів директором господарства може здійснюватися в установленому законодавством порядку та лише з дозволу Президії Національної академії аграрних наук України (п.4.21. Статуту). Державне підприємство «Дослідне господарство «Каховське»Національної академії аграрних наук України»може з дозволу Національної академії аграрних наук України та в установленому нею порядку здавати в оренду нерухоме майно та приміщення, які обліковуються на його балансі… (п.4.22. Статуту).
Матеріали справи свідчать, що ніякого дозволу на укладення договорів оренди Національною академією аграрних наук України позивачу не надавалось.
Враховуючи викладене, судом встановлено, що позивач порушував не тільки вимоги законодавства України, а й положення Статуту.
Також суд звертає увагу сторін на той факт, що позивач приймав від відповідача в якості орендної плати м»ясо кур на загальну суму 4954,20 грн. (це зазначено в тексті позовної заяви), що також є грубим порушенням умов договорів, норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визначені такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 ЦКУ сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням умов цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Стаття 6 ЦК України визначає, що сторони в договорі не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Тому незалежно від того, як сторони назвали договір, яким встановлені правовідносини, до цих відносин необхідно застосовувати норми чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини.
Закони України відповідно до ст. 68 Конституції України підлягають обов'язковому виконанню на всій території України всіма юридичними та фізичними особами.
Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не надано належних доказів існування обставин, що були б підставою для задоволення позовних вимог.
Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.
В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. В задоволені позову відмовити.
Суддя В.В.Людоговська
Повне рішення складено 11.03.2011 р.