73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
17.03.2011 Справа № 5024/230/2011
Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Перепелко В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон", м. Херсон,
до відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона № 89", м. Каховка Херсонської області,
про стягнення 87938 грн. 47 коп. за договором купівлі-продажу,
за участю представників сторін:
від позивача: Кучерявий О.С., представник, дов. від 23.02.2011 р.;
від відповідача: Шишкун А.О., директор, паспорт НОМЕР_1, виданий Каховським РВ УМВС України в Херсонській області 14.12.1995 р.; Вознюк О.В., представник, дов. від 30.01.2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" (позивач) звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона № 89" (відповідач) заборгованість в сумі 46423 грн. 12 коп. та 41515 грн. 35 коп. штрафу, відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.11.2009 року.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх заборгованістю відповідача за товар, поставлений відповідно до умов договору купівлі-продажу від 20.11.2009 р.
Представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнає факт здійснення поставки позивачем товару на суму 415153 грн. 55 коп., але зазначає, що правовідносини поставки не врегульовані умовами договору купівлі-продажу від 20.11.2009 р., заперечує сам факт укладення договору. В судовому засіданні позовні вимоги визнав частково в сумі основної заборгованості, вважає договір купівлі-продажу від 20.11.2009 р. недійсним, оскільки договір не погоджений спостережною радою товариства, заперечує проти суми нарахованого штрафу.
Статтями 4-2, 4-3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.
Згідно зі ст. 22 ГПК України сторони мають як права (брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду і т.п.), так і обов'язки (зокрема, добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи).
В силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.
Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.
Ухвалою господарського суду від 01.03.2011 р. розгляд справи відкладався в зв'язку необхідністю представлення нових доказів. Судом залишена без задоволення заява позивача про застосування заходів забезпечення позову. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд:
Між сторонами укладений господарський договір купівлі-продажу від 20.11.2009 року (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується поставити та передати у власність товар, а відповідач зобов'язується прийняти та оплатити його вартість. Найменування товару, його кількісні показники, ціна за одиницю, а також загальна вартість товару, поставка якого повинна здійснюватися відповідно до умов договору, зазначається в накладній або специфікації (додаток до договору) (п. 1.2).
Відповідно до п. 2.1 Договору оплата здійснюється відповідачем протягом 10 календарних днів з моменту поставки кожної партії товару, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.
Розділом 4 Договору передбачено права та обов'язки сторін, зокрема, позивач зобов'язується передати товар відповідачу згідно накладних у відповідності до договору (п. 4.1). Відповідач зобов'язується оплатити куплений товар (п. 4.2).
Розділом 5 Договору встановлена відповідальність сторін, а саме: за несвоєчасну або не в повному обсязі оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочки (п. 5.2). За несвоєчасну або не в повному обсязі оплату товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від суми договору (п. 5.4).
Даний договір вступає в силу з 20.11.2009 р. та діє до 31.11.2009 р. (п. 10.1). Умови пролонгації дії договору передбачені в п. 10.2. Договору. Сторонами не надані суду докази письмового повідомлення іншої сторони за договором про зупинення дії договору, отже дію договору пролонговано до 31.11.2011 р.
Відповідно до п.п. 1.1, 4.1 Договору, позивач свої зобов'язання виконав належним чином, надавши товар на загальну суму 415153 грн. 55 коп., що підтверджується рахунками, виставленими відповідачу та видатковими накладними № Све-03839 від 29.12.2009 р., № Све-03838 від 29.12.2009 р., № Све-03897 від 11.01.2010 р., № Све-04033 від 15.02.2010 р., № Све-03991 від 22.02.2010 р., № Све-04105 від 24.02.2010 р., № Све-04269 від 18.03.2010 р., № Све-04282 від 19.03.2010 р., № Све-04379 від 30.03.2010 р. (а.с. 10-18); рахунками-фактурами № Све-67420 від 16.12.09 р., № Све-46237 від 26.11.09 р., № Све-000041 від 11.01.10 р., № Све-001617 від 11.02.10 р., № Све-001824 від 22.02.10 р., № Све-001850 від 23.02.10 р., № Све-02430 від 18.03.10 р., № Све-002147 від 05.03.10 р. (а.с. 10-18, 53-60).
Відповідач поставлений товар прийняв, що підтверджується підписом представника покупця на видаткових накладних та довіреності № 9 від 18.03.2010 р., скріплених печаткою товариства та, відповідно, зобов'язаний був протягом 10-и днів (п. 2.1. Договору) розрахуватись в повному обсязі. В порушення умов договору відповідачем товар оплачено не в повному обсязі, що підтверджується випискою по особовому рахунку позивача (а.с. 61-64); актами звірки взаємних розрахунків сторін (а.с. 49-50), угодою про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26.02.2010 р. (а.с. 51-52) та розрахунком, наданим позивачем (а.с. 48).
Позовні вимоги про стягнення з відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона № 89" заборгованості за договором купівлі-продажу від 20.11.2009 р. в сумі 46423 грн. 12 коп. основного боргу та 41515 грн. 35 коп. штрафу стали предметом судового розгляду у даній справі.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться .
Аналогічна норма міститься і в статті 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За визначенням ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Статтею 662 ЦК України передбачений обов'язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. А статтею 663 ЦК України встановлено, що передача товару покупцеві здійснюється у строк, передбачений в договорі. Моментом виконання обов'язку продавця по передачі товару відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України є вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар. Статтею 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Проте, відповідачем зобов'язання перед позивачем щодо перерахування коштів за поставлений товар в обумовлені договором розмірах та строки виконані не в повному обсязі. Станом на момент подання позову, сума простроченої заборгованості за договором купівлі-продажу від 20.11.2009 р. складає 46423 грн. 12 коп. основного боргу.
У статті 33 ГПК України визначено правила розподілу тягаря доказування, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Отже, кожна сторона повинна самостійно визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує норма матеріального права, яка визначає права і обов'язки сторін у конкретній справі. Відповідач має добросовісно відповідно до вимог статті 22 ГПК України користуватися належними йому процесуальними правами у процесі доказування, а отже самостійно визначати та подавати необхідні докази для обґрунтування своїх заперечень. Відповідно до вимог статті 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Заперечення відповідача проти укладення між ним та позивачем договору купівлі-продажу від 20.11.2009 р. спростовується оригіналом договору, наданим позивачем в судовому засіданні: договір підписаний керівниками товариств, підписи яких скріплені печатками. З боку відповідача договір підписано директором Івашко В.В., який зазначений як керівник юридичної особи у витягу з ЄДРПОУ (а.с. 43-44).
За ст..204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідачем не надані суду докази визнання в судовому порядку недійсним договору купівлі-продажу від 20.11.2009 р.
Також, посилання відповідача на недійсність укладеної угоди без згоди спостережної ради товариства не ґрунтуються на законі та спростовуються наступними обставинами.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Право директора відповідача на укладення договорів в п. 8.6.2 Статуту товариства не обмежене (а.с. 76), а тому відсутність згоди спостережної ради після укладення оспорюваної угоди не зумовлює її недійсність. Зазначена позиція викладена в п. 40 Постанови Пленум Верховного Суду України, від 24.10.2008 р. № 13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів"
Аналіз зазначених норм права та фактичних обставин справи свідчить про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 46423 грн. 12 коп. є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Крім того, позивач у позовній заяві просить стягнути з відповідача 41515 грн. 35 коп. штрафу за несвоєчасну та не в повному обсязі оплату товару.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Ч. 4 ст. 231 ГК України передбачено право сторін за умови якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, встановлювати договором розмір штрафних санкцій у певній, визначеній грошовій сумі.
Пунктом 5.4 Договору сторони узгодили, що за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату товару відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10 % від суми договору Відповідно до п. 1.2. Договору позивачем сума договору визначена як загальна вартість товару за накладними -415153 грн. 55 коп.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Враховуючи наведені норми права, встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати придбаного товару, ступінь виконання зобов'язання боржником (89%), обставини, зазначені відповідачем у відзиві (а.с. 66), суд, користуючись правом, наданим п.3 ч.1 ст. 83 ГПК України, зменшує суму штрафу, заявленого до стягнення позивачем до 10% від суми заборгованості відповідача та задовольняє ці позовні вимоги в сумі 4642 грн. 31 коп.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон" підлягають частковому задоволенню щодо стягнення з ВАТ "Спеціалізована пересувна механізована колона № 89" 46423 грн. 12 коп. основного боргу та 4642 грн. 31 коп. штрафу. В частині стягнення 36873 грн. 04 коп. штрафу суд в задоволенні позовних вимог відмовляє.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.
На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 47, 49, 82, п. 3 ч. 1 ст. 83, ст.ст. 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Спеціалізована пересувна механізована колона № 89", ідентифікаційний код - 01036342, адреса - буд. 12, вул. Південна, м. Каховка Херсонської області, р/рахунок - № 26007052302235 в КВ ХФ КБ "Приватбанк", МФО - 352479 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Светотехника-Херсон", ідентифікаційний код - 32021854, адреса - буд. 169, вул. Перекопська, м. Херсон, р/рахунок - № 26000101777 в НОД "Райффайзен банк Аваль" м. Миколаїв, МФО - 326182, 46423 грн. 12 коп. основного боргу, 4642 грн. 31 коп. штрафу, 510 грн. 04 коп. витрат по сплаті державного мита та 136 грн. 88 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 36873 грн. 04 коп. штрафу.
4. Видати довідку на повернення позивачу з державного бюджету України 00 грн. 62 коп. зайво сплаченого державного мита.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України (вступна, описова, мотивувальна і резолютивна частини).
Суддя Т.А. Остапенко
Повне рішення складено 21.03.2011 р.