79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
17.03.11 Справа№ 5015/801/11
Господарський суд Львівської області у складі судді Данко Л.С.,
При секретарі Кміть М.Б.,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом
Позивача: Окремого конструкторського бюро «Текон-Електрон»(Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон», м. Львів,
До відповідача: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», м. Львів,
Про стягнення заборгованості у розмірі 38 658,00 грн. -основного боргу, 11 326,79 грн. -інфляційних втрат, 2 744,43 грн. -3% річних, 527,30 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
За участю представників:
Від позивача: Корнат Р.П. -п/к, Атамась І.Д. -п/к (довіреності № 067-28 від 28.02.2011 р.),
Від відповідача: Шафранський Р.Г. -п/к(довіреність №904/2-213 від 16.03.2011 р.),
Представникам роз'яснено права та обов'язки визначені ст. 20, 22 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді -не заявлено та не подано. Представники не наполягають на фіксації судового процесу технічними засобами, про що подали письмове клопотання.
Суть спору: розглядається справа за позовом Окремого конструкторського бюро «Текон-Електрон»(Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон», м. Львів, до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут», м. Львів, про стягнення заборгованості у розмірі 38 658,00 грн. -основного боргу, 11 326,79 грн. -інфляційних втрат, 27 44,43 грн. -3% річних, 527,30 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою господарського суду від 16.02.2011 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 01.03.2011 року, про що сторони були належним чином повідомлені: Позивач -21.02.2011 р., Відповідач -21.02.2011 р. рекомендованою поштою, відповідно №№ 7901405616613, 7901405616605 (докази -оригінали поштівок - в матеріалах справи).
З підстав зазначених в ухвалі суду від 01.03.2011 р. розгляд справи відкладено на 17.03.2011 р.
Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з підстав наведених у тексті позовної заяви, просить стягнути з відповідача на користь позивача 38 658,00 грн. -основного боргу, 11 326,79 грн. -інфляційних втрат, 27 44,43 грн. -3% річних, 527,30 грн. -державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник відповідача, подав письмовий відзив на позовну заяву Вих. № 904/2-211 від 15.03.2011 року (вхідний № 6056/11 від 15.03.11р.), визнає суму основного боргу -38 658,00 грн., заперечує щодо нарахованих сум інфляційних втрат та 3% річних, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву, долучив до відзиву документи, які вимагалися судом, в судове засідання прибув.
Справа розглядається відповідно до статті 75 ГПК України -за наявними у ній матеріалами.
В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.
08.06.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір на виконання складової частини дослідно-конструкторської роботи № 067/213(далі за текстом - Договір), згідно якого позивач обов'язувався виконати й здати відповідачу, а відповідач зобов'язувався прийняти й оплатити дослідно-конструкторську роботу по темі „Розроблення блока оброблення телевізійного сигналу(БОТСТ), шифр „Оболонь-Т”.
Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписаний представниками двох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає ст. 207 Цивільного кодексу України, а в силу статті 204 Цивільного кодексу України є правомірним правочином.
За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільно-господарського законодавства, зазначений договір є договором про виконання дослідно-конструкторських робіт.
Статтею 892 Цивільного кодексу України визначено, що за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт підрядник (виконавець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дослідження, розробити зв'язок нового виробу та конструкторську документацію до нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язується прийняти виконану роботу і оплатити її. Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи.
Відповідно ч.1 статті 894 Цивільного кодексу України, виконавець зобов'язаний передати, а замовник прийняти та оплатити повністю завершені науково-дослідні або дослідно-конструкторські та технологічні роботи. Договором можуть бути передбачені прийняття та оплата окремих етапів або інший спосіб оплати.
Згідно відомості виконання (додаток № 1 до Договору), з урахуванням змін, внесених узгоджувальними протоколами № 1, № 2, роботи, передбачені п. 1 Договору, були розбиті на етапи та підетапи з термінами їх виконання.
Відповідно до п. 25 Договору виконана у відповідність з вимогами, встановленими в п. 2 даного Договору, робота оплачується по договірній - фіксованій ціні, яка узгоджується Виконавцем (позивач) і Замовником (відповідач) у встановленому порядку через затвердження протоколу узгодження договірної ціни на базі фактичних витрат.
Відповідно до п. 27 Договору розрахунки за роботу, що виконуються за цим Договором, проводяться між Замовником та Виконавцем за етапи (підетапи), що закінчені і здані, в розмірі їх ціни (п. 25 Договору) у встановленому порядку.
Таким чином, на час звернення позивача з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті за виконані дослідно-конструкторські роботи „Розроблення блока оброблення телевізійного сигналу(БОТСТ), шифр „Оболонь-Т” по Договору № 067-213 від 18.06.2007 р. становить 38 658,00 грн.
З метою врегулювання спору у досудовому порядку, позивач 20.12.2010 р. звернувся до відповідача з претензією за № 067-244 з проханням погасити заборгованість на рахунок, яка останнім залишена без відповіді.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За неналежне виконання умов договору позивач просить стягнути з відповідача 11 326,79 грн. інфляційних нарахувань та 2 744,43 грн. -3% річних /Розрахунок -в матеріалах справи/.
Згідно відзиву на позовну заяву, який поданий відповідачем через канцелярію Господарського суду 15.03.2011 р. за вхідним № 6056/11, відповідач визнає суму основного боргу в розмірі 38 658,00 грн., та заперечує, щодо нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних (оригінал відзиву на позовну заяву -в матеріалах справи).
З тексту позовної заяви вбачається, що суми інфляційних втрат та 3% річних розраховані виходячи з того, що обов'язок оплати виконані роботи у відповідача виник у жовтні 2008 р., проте, позивач не навів умову договору яка підтверджує, що саме в жовтні 2008р. у відповідача виник обов'язок оплати роботи. В Договорі № 067/213 від 08.06.2007 р. не встановлено строків оплати робіт, що не заперечується представниками позивача.
Відповідно до ч. 3 ст. 251 Цивільного кодексу України строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України -якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Вимогу, у формі претензії від 20.12.2010 р. № 067-244, щодо оплати робіт відповідач отримав 23.12.2010 р., тобто обов'язок оплати роботи виник лише 31.12.2010 р.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), одностороння відмова від зобов'язання -не допускається.
Статтею 219 Господарського кодексу України чітко визначено, що за невиконання або неналежне виконання госпо дарських зобов'язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає на лежним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного упра вління майном, якщо інше не передбачено цим Кодек сом та іншими законами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Оглянувши та дослідивши подані документи, суд приходить до висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні витрати в сумі 386,58 грн., виходячи з розрахунку: (38 658,00*101,0%) -38 658,00 = 386,58 грн.), та 3% річних в сумі 133,14 грн., виходячи з розрахунку: (38 658,00*3%)/365*42 дні (до 10.02.2011р.) = 133,14 грн.).
Суд заслухав пояснення представника позивача та відповідача, які прибули в судове засідання оглянув та дослідив подані сторонами докази, оцінив їх в сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення частково, а саме: 38 658,00 грн. -основного боргу, 386,58 грн. інфляційних втрат, 133,14 -3% річних.
Судові витрати: державне мито, покласти на відповідача відповідно до частини другої статті 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправильних дій сторони відповідача, незалежно від результатів вирішення спору, в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу -згідно ст. ст. 471 , 49 ГПК України.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 43-47, 12, 15, 18, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 69, 75, 77, 82 - 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов Окремого конструкторського бюро «Текон-Електрон»(Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон», (м. Львів) до Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»(м. Львів) - задовільнити частково.
2.Стягнути з боржника: Державного підприємства «Львівський науково-дослідний радіотехнічний інститут»(79060, м. Львів, вул. Наукова, 7, код ЄДРПОУ 14311429) на користь стягувача: Окремого конструкторського бюро «Текон-Електрон»(Дочірнього підприємства ВАТ «Концерн-Електрон», (79018, м. Львів, вул. Стороженка, 12, ідентифікаційний код - 20848471) 38 658,00 грн. -основного боргу, 386,58 грн. інфляційних втрат, 133,14 -3% річних, 527,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя