91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
21.03.11 Справа № 17/29пн/2011 .
За позовом Державного підприємства виробниче об'єднання “Луганський верстатобудівний завод”, м. Луганськ
до 1-го відповідача - Міського комунального підприємства бюро технічної інвентаризації, м. Луганськ
до 2-го відповідача -Виконавчого комітету Луганської міської ради, м. Луганськ
про визнання права власності
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Бондаренко О.Н., юрисконсульт, паспорт НОМЕР_1, виданий Артемівським РВ УМВС України в Луганській області 30.03.2001., довіреність №3 від 01.01.2011;
від 1 відповідача - представник не прибув;
від 2 відповідача - представник не прибув.
Суть спору: позивачем заявлено вимоги про позивачем заявлені вимоги про визнання за позивачем права власності на об'єкт нерухомості, а саме: будівлю учбового корпусу літ. А-4 з надбудовою літ. нб, підвалом літ. пд., ганками літ. а1, а5, а6, переходом літ. а7, і прямками літ. а2, а3 за адресою: м. Луганськ, вул. Шеремета А.С. № 7, загальною площею 4670,9 м2.
Від представника позивача в судовому засіданні 14.03.2011 надійшла заява про відмову від позову в частині визнання дійсним договору купівлі-продажу майна на аукціоні №204юр-17 від 17.07.2003 та зобов'язання МРЕВ м. Первомайська при УДАІ ГУМВС України в Луганській області зареєструвати транспортні засобі за власником -Приватним акціонерним товариством “Первомайський механічний завод”, яка прийнята судом до розгляду.
Відповідач відзивом на позовну заяву № 15/43-308 від 17.03.2011 проти вимоги про визнання права власності за позивачем на спірні транспортні засоби заперечує, з підстав, викладених у відзиві, зокрема, зазначає, що відповідач є органом, який здійснює державну реєстрацію права власності, ним право власності позивача не оспорюється. Крім того, відповідач зазначає, що позивач не звертався до нього з заявою про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна.
2-й відповідач відзиву на позовну заяву не надав, явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату та час розгляду справи.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
На балансі позивача з моменту введення в експлуатацію по теперішній час знаходиться будівля учбового корпусу літ. А- 4 з надбудовою літ. нб, підвалом літ. пд, ганками літ а1, а5, а6, переходом літ. а7 і приямками літ. а2, а3, за адресою: м. Луганськ, вул. Шеремета А.С. № 7, загальною площею 4670,9 кв.м. (далі - об'єкт нерухомості).
Позивачем було встановлено, що на вищеперелічені об'єкти нерухомості відсутня реєстрація права власності МКП «БТІ».
У березні 2005 року за замовленням ДП ВО «Луганський верстатобудівний завод»1-м відповідачем була проведена інвентаризація приміщення.
Проте, як зазначає позивач, 1-м відповідач довідкою № 354/307 від 05.04.2005 відмовив йому в реєстрації права власності на об'єкти нерухомості, оскільки приналежність невідома у зв'язку з непредставленням документів, що встановлювали право.
Листом № 301/489 від 09.12.2010 позивач звернувся до виконавчого комітету Луганської міської ради (2-й відповідач у спрві) з вимогою про реєстрацію права власності вказаного вище об'єкту нерухомого майна.
Однак, виконавчий комітет Луганської міської ради листом № 01/03-15/5825/0/2-10 від 16.12.2010 відмовив в розгляді цього питання у зв'язку з тим, що не надані правовстановлюючі документи на спірне майно.
Позивач зазначає, що спірне майно входить до складу основних фондів ДП ВО «Луганський верстатобудівний завод»та знаходиться на його балансі. Таким чином, позивач стверджує, що спірне майно по своєму правовому статусу відноситься до об'єктів державної власності.
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання за ним права власності на спірний об'єкт нерухомості, з посиланням на статті 182,392 ЦК України та статтю 139, п.3 статті 73 ГК України.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Згідно з частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Зі змісту статті 392 Цивільного кодексу України вбачається, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, визнання права власності здійснюється господарським судом за наявності існуючого (згідно приписів законодавства) права власності на майно в межах спору власника з іншою особою про право на це майно.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до частин 2, 3 статті 182 Цивільного кодексу України державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.
Відмова у державній реєстрації права на нерухомість або правочинів щодо нерухомості, ухилення від реєстрації, відмова від надання інформації про реєстрацію можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до статті 143 Конституції України органам місцевого самоврядування можуть надаватися законом окремі повноваження органів виконавчої влади. Органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Згідно з пунктом 1.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»систему органів державної реєстрації прав складають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, створена при ньому державна госпрозрахункова юридична особа з консолідованим балансом (центр державного кадастру) та її відділення на місцях, які є місцевими органами державної реєстрації прав.
За частиною 2 статті 7 вказаного Закону до функцій місцевих органів державної реєстрації прав віднесено, зокрема, реєстрацію прав на нерухоме майно, забезпечення в установленому порядку формування та внесення кадастрових планів земельних ділянок та даних технічної інвентаризації інших об'єктів нерухомого майна до Державного реєстру прав.
Однак згідно з пунктом 5 розділу V «Прикінцеві положення»цього Закону до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Зі змісту пункту 6.1 Тимчасового положення вбачається, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності провадиться місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
Відповідно до вказаних норм законодавства, при здійсненні вказаних вище функцій виконавчий комітет Луганської міської рада не є органом, що визначає або не визнає право власності, а здійснює повноваження щодо оформлення відповідного права. У межах правовідносин з оформлення майнового права не виникає спору позивача з органом місцевого самоврядування.
Також з вищезазначеного вбачається, що Міське комунальне підприємство бюро технічної інвентаризації здійснює лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно, а у відносинах реєстрації права власності не виникає спору про майнове право позивача з реєструючим органом.
Позивач не навів суду фактів та не надав доказів звернення до суду з огляду на оспорення права власності позивача зі сторони відповідачів, їх майнових претензій на це майно.
Посилання на те, що 1-й відповідач довідкою № 354/307 від 05.04.2005 відмовив позивачу у реєстрації права власності спростовуються змістом самої довідки, в якій зазначено, що згідно замовлення № 354/307 від 09.03.2005 було проведено технічну інвентаризацію чотирьох-п'яти поверхової будівлі учбового корпусу літ. А-4 з надбудовою літ. нб, підвалом літ. пд, ганками літ а1, а5, а6, переходом літ. а7 і приямками літ. а2, а3, за адресою: м. Луганськ, вул. Шеремета А.С. № 7, , загальна площа якої складає 4670,9 кв. м. Крім того, в довідці зазначено, що приналежність нерухомості невідома, так як правовстановлюючі документи не додані. Питання про реєстрацію права власності позивачем піднято не було.
Як встановлено судом під час розгляду справи, у відповідь на звернення позивача щодо оформлення права власності 2-й відповідач повідомив про необхідність надання правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна для вирішення питання про оформлення права власності з видачею відповідного свідоцтва. У зв'язку з ненаданням 2-му відповідачу правовстановлюючих документів, питання про оформлення права державної власності на спірний об'єкт нерухомого майна не було розглянуто (а.с.14).
Доказів оспорення 2-м відповідачем права власності на спірне майно позивач суду не надав. 2-й відповідач на факт такого оспорення також не послався.
Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.
З урахуванням викладеного вище, відповідь відповідача (а.с.14) щодо неможливості розгляду питання про оформлення права власності у зв'язку з неподанням правовстановлюючих документів на спірне майно, не є порушенням права власності позивача на вказане майно, а є лише здійсненням 2-м відповідачем владних управлінських функцій, покладених на нього законом.
Правом власності особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).
Здійснення права власності полягає у володінні, користуванні, розпорядженні своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України).
Отже, повнота панування власника над річчю означає можливість здійснення з цією річчю будь-яких дій.
Виходячи з вагомості права власності поряд з іншими цивільними правами законом встановлена його непорушність (ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України). Відповідно до цієї ж норми закону ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Одним з способів захисту права власності є визнання його в судовому порядку.
Зокрема, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
З огляду на вказане відповідачем за таким позовом повинна бути особа, яка оспорює або не визнає право власності позивача.
Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності згідно з вказаною нормою є оспорення існуючого права, а не намір набути вказане право за рішенням суду.
Позивачем не доведено факту оспорення відповідачами права власності позивача на спірне майно.
Враховуючи викладене, у задоволенні вимоги про визнання права власності на спірне майно слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 24.03.2011.
Суддя О.С.Фонова