83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
17.03.11 р. Справа № 1/20пд
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний Союз Донбасу”
м. Донецьк
до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ізі Лайф” м. Київ
2. Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі Філії “Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області”
про визнання недійсним договору
Суддя З.П. Азарова
Представники:
Від позивача: Нежигай І.А.
Від відповідачів: 1. Зарецький І.Г. - представник
2. Зарецький І.Г. - представник
В засіданні брали участь:
У судовому засіданні 03.03.2011р.
було оголошено перерву
Товариство з обмеженою відповідальністю “Аграрний Союз Донбасу” звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ізі Лайф”, Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” м. Київ в особі Філії “Головне управління ПАТ Промінвестбанк в Донецькій області” про визнання недійсним договору відступлення права вимоги № 39/24 від 29.04.2010р.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що договір про відступлення права вимоги є договором факторингу та належить до фінансових послуг, які здійснюються на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яке у “Компанії “Ізі Лайф” відсутнє.
Відповідачі надали відзиви, в яких позовні вимоги не визнали, оскільки з урахуванням суті та суб'єктного складу договори, на які посилається позивач, є різними видами цивільно-правових правочинів. Договір про відступлення права вимоги укладений згідно вимог діючого законодавства і є дійсним.
В судовому засіданні 03.03.2011р. позивач додатково пояснив, що укладенням оспорюваного договору порушені його права, які полягають у розголошенні банківської таємниці.
У судовому засіданні було оголошено перерву для надання додаткових пояснень. У наступному судовому засіданні позивач заявив клопотання про витребування від позивача додаткових доказів. Клопотання залишено без задоволення, оскільки витребувані докази не впливають на розгляд спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив, що 08.11.2007р. Закритим акціонерним товариством Акціонерно-комерційним промислово-інвестиційним банком м. Київ в особі філії “Головне управління Промінвестбанку в Донецької області”(правонаступником якого є відповідач 2) (банком) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Аграрний Союз Донбасу” (позичальником, позивачем) був укладений кредитний договір №15-93/19-4958/07, відповідно до якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у сумі 4 500 000 грн. 00 коп. з можливістю кредитування в гривнях та доларах США. В свою чергу позичальник зобов'язався надавати банку платіжні документи для отримання кредиту та використати його за цільовим призначенням і у встановлений згідно п.1.2 цього договору строк - 07.11.2010р. повернути всі отримані в межах кредитної лінії суми кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом (п.п. 1.1, 3.2.1, 3.2.2. кредитного договору).
Договором № 8 про внесення змін до вказаного кредитного договору від 11.09.2008р. був збільшений розмір ліміту кредитування до 15 500 000 грн. 00 коп. зі строком повернення до 07.11.2010р.
29.04.2010р. у відповідності до ст.ст. 512-516 Цивільного кодексу України була здійснена заміна кредитора у зобов'язанні, а саме: відступлено право вимоги виконання зобов'язань у повному обсязі за вищезазначеним кредитним договором шляхом укладення договору № 39/24 Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” з Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „ІЗІ ЛАЙФ”, про що позивач був повідомлений належним чином.
Позивач (позичальник) вважає, що вказаний договір є недійсним, тому пред'явив позов, який не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В силу статті 215 вказаного кодексу підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач повинен доказати наявність підстав для визнання його недійсним.
Позивач вважає, що оспорюваний договір є договором факторингу і він укладений товариством, яке не має статусу фінансової установи.
Аналізуючи оспорюваний договір, суд не може погодитися з вказаною думкою позивача з наступних підстав.
За приписами пункту 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Поступка права вимоги, що здійснюється у формі правочину, може бути як оплатною, так і безоплатною. Вимоги щодо форми правочину закріплені у статті 513 Цивільного кодексу України, яким відповідає оспорюваний договір. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника.
Поняття договору факторингу визначено у частині 1 статті 1077 Кодексу, згідно з яким за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.
За своєю правовою природою договір факторингу є різновидом відступки вимоги з особливим суб'єктним складом. Договір факторингу направлений на фінансування однією стороною іншої сторони шляхом передачі в її розпорядження суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається за плату, розмір якої визначається договором. При чому передана клієнтом фактору вимога не може розглядатися як плата за надану фінансову послугу. Сторонами в такому договорі є фактор та клієнт.
З огляду на оспорюваний договір вбачається, що за вказаним договором передане саме право вимоги заборгованості за кредитними договорами, яке не є грошовою сумою в розумінні договору факторингу. Таким чином, посилання на недійсність оспорюваного договору є хибним і підстави для визнання його недійсним відсутні.
Така ж правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 10.07.2007р. по справі № 26/347-06-6531.
Щодо порушень прав та інтересів позивача за рахунок укладеного договору, то стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право на звернення до господарського суду підприємств, установ, організацій за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Тобто, звертаючись до суду з таким позовом, позивач повинен доказати в чому полягає порушення його прав або інтересів. У розглядаємій справі позивач оспорив договір про відступлення права вимоги, укладений між Закритим акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Компанія з управління активами “Ізі Лайф”, в якому позивач не є стороною. За вказаним договором передані права вимоги за кредитним договором, в якому позичальником є позивач. Оскільки перехід права вимоги становить предмет відносин тільки первісного кредитора та нового кредитора, то згода боржника на заміну кредитора не потребується і зобов'язання він повинен виконати згідно укладеному договору. Як встановлено в судових засіданнях, боржник (позивач) повідомлення отримав і йому слід виконувати обов'язки за кредитним договором новому кредитору.
Посилання на порушення банківської таємниці не приймається до уваги, оскільки відповідно до статті 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківською таємницею, зокрема, є:
1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України;
2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди;
3) фінансово-економічний стан клієнтів;
4) системи охорони банку та клієнтів;
5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності;
6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація;
7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню;
8) коди, що використовуються банками для захисту інформації.
На думку суду, укладення договору відступлення права вимоги не є розголошенням банківської таємниці, оскільки позичальник при настанні строку повернення кредиту не виконав умови договору. До того ж, надання інформації банком про умови кредитування позичальник дозволив пунктом 3.3.6 кредитного договору.
В силу статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, тому враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Аграрний Союз Донбасу»” про визнання недійсним договору відступлення права вимоги №39/24 від 29.04.2010р., укладеного з Публічним акціонерним товариством “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.
Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, в судовому засіданні 17.03.2011р. оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Азарова З.П.
Рішення підписано 18.03.2011р.