17.03.11р.Справа № 5005/1140/2011
За позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,
м. Красилів Хмельницької області
до Публічного акціонерного товариства комерційного банку
"ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення 42 023, 82 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_4, представник, дов. № 324 від 01.02.2011р.
Від відповідача: Халаім А.В., юристконсульт, дов. № 3478 від 03.09.2009р.
Позивач звернувся до суду та просить зобов'язати Відповідача за рахунок власних коштів відшкодувати заподіяні ним позивачу збитки в сумі 32 603, 00 грн. Також просить стягнути з Відповідача неустойку у вигляді пені в сумі 9 420,82 грн. Свої вимоги обґрунтовує тим, що помилково надала банку інші дані для переказу грошових коштів, про що вчасно попередила банк. Але банк необхідних заходів щодо відміни переказу коштів не вжив, внаслідок чого кошти були отримані неналежним одержувачем та їй не повернені.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 19.01.2011р. справа була передана за підсудністю до господарського суду Дніпропетровської області.
Представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити.
Відповідач проти вимог заперечує, посилаючись на відсутність вини банку, та вказує, що проведеним службовим розслідуванням було встановлено, що саме позивач ініціювала переказ грошових коштів на картковий рахунок ОСОБА_6 В подальшому звернулася до банку, вказавши, що цей платіж здійснено помилково, просила повернути кошти. Разом з тим, одержувачем спірні кошти вже були зняті з карткового рахунку, що унеможливило їх повернення платнику. Просить в позові відмовити.
За ініціативою суду до участі у справі в якості Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, було залучено ФОП ОСОБА_6 Третя особа в судове засідання не з'явилася, доказів повернення коштів позивачу не надала.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.
Дослідивши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Між позивачем Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та відповідачем Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" 08.09.2009р. було підписано Регламент/Правила на комплексне банківське обслуговування та позивач відкрила у Красилівському відділенні Хмельницької філії КБ "ПриватБанк" поточний рахунок та позивачу була надана платіжна корпоративна картка Visa Elektron.
22.02.2010р. позивач надала банку дані для переказу коштів в сумі 32 598,00 грн, які були зазначені на паперовому носії, а саме на ньому було зазначено ОСОБА_6 НОМЕР_1 (Іршава) та ОСОБА_7 НОМЕР_2 (Хмільник).
Банком було здійснено переказ коштів на картковий рахунок №НОМЕР_1 ОСОБА_6, про що ініціатору переказу (позивачу) видано квитанцію №209082938. Квитанція на переказ коштів була надана ініціатору приблизно о 14-50 год, оскільки як вбачається із чеку вказані кошти позивач зняла із карткового рахунку та за її твердженням в цей же час надала для переказу.
Дані одержувача коштів були зазначені в квитанції, яка була видана позивачу.
В подальшому позивачка звернулася до банку та зазначила, що кошти на картковий рахунок ОСОБА_6 перерахувала помилково, просила банк призупинити операцію із переказу та повернути їх кошти.
Позивач не надала доказів саме в який час вона звернулася до банку щодо відміни переказу коштів.
Як вбачається із Висновку службового розслідування від 12.03.2010р., яке було проведено банком, таке звернення відбулося 22.02.2010р. о 16-40 год, а о 16-44 год картковий рахунок третьої особи було заблоковано.
Відповідно до наданої банком інформації про час нарахування та зняття власником картки кошти були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_6 о 14-51 год, та зняті ним впродовж 15-02 год -16.06 год, тобто до звернення позивача до банку та блокування його картки.
Із встановлених обставин суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача з огляду на наступне.
Статтею 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»визначено, що помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі.
Відповідно до ст. 22.4 цього Закону обслуговуючий отримувача банк зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача і його коду (ідентифікаційного номера, за його наявності, тощо), що містяться в розрахунковому документі, та
При використанні документа на переказ готівки ініціювання переказу вважається завершеним з моменту прийняття до виконання банком або іншою установою - членом платіжної системи документа на переказ готівки разом із сумою коштів у готівковій формі. Прийняття документа на переказ готівки до виконання засвідчується підписом уповноваженої особи банку або іншої установи - члена платіжної системи чи відповідним чином оформленною квитанцією. (ст.24.3.Закону).
Статтею 33.2 Закону відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним в документі на переказ, суті операції, щодо якої здійснюється цей переказ покладається на платника.
З наведених положень Закону вбачається, що мав місце помилковий переказ готівкових грошових коштів з вини ініціатора переказу, оскільки позивачем не доведено, що нею було ініційовано переказ саме ОСОБА_7 на картковий рахунок №НОМЕР_2, а не ОСОБА_6, та не висловлено заперечень щодо зазначених в квитанції на переказ коштів даних в момент її отримання в касі банку після здійснення операції.
Статтею 23.4 Закону передбачено, що ініціатор до настання дати валютування може відкликати кошти, які до зарахування їх на рахунок отримувача або видачі в готівковій формі обліковуються в банку, що обслуговує отримувача. Документ на відкликання коштів ініціатор подає до свого банку, який того самого дня надає банку отримувача вказівку про повернення коштів. Банк отримувача в день одержання вказівки повертає кошти за реквізитами, зазначеними в ній, якщо на час надходження такої вказівки вони не зараховані на рахунок отримувача, та повідомляє отримувача про відкликання коштів ініціатором.
Як встановлено судом, позивач заявила банку про здійснений нею помилковий переказ після зарахування та отримання коштів неналежним одержувачем. Та в такому випадку Закон не покладає відповідальність за помилковий переказ на банк.
Статтею 32.3.1 Закону така відповідальність передбачена лише в разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежного отримувача, що стався з вини банку, та вимоги позивача про повернення йому спірних коштів за рахунок банку та стягнення з банку пені не ґрунтуються на положеннях Закону та фактичних обставинах справи.
Позивач не позбавлений права звернутися до третьої особи з вимогою про повернення безпідставно отриманих грошових коштів при наявності правових та фактичних підстав.
З врахуванням встановлених обставин, вимоги Позивача необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі відносяться на позивача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.1, 23, 24 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», господарський суд, -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та в цей термін може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
СуддяЛ.П. Широбокова
Повне рішення складено 23 березня 2011 р.