15.03.11р.
Справа № 21/19-11
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Синельниківського району електричних мереж, м. Синельникове, Дніпропетровська обл.
до Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", п. Вороново, Синельниківський район, Дніпропетровська обл.
про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії
Суддя Назаренко Н.Г.
Представники:
від позивача: Солонина М.Є., довіреність № 421 від 19.07.2010р.;
від відповідача: Голуб О.Є., довіреність б/н від 08.02.2008р.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про зобов'язання Відповідача укласти додаткову угоду №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц.
В ході судового розгляду позивач уточнив позовні вимоги і просить:
1) Вважати за правильну в тексті позовної заяви дату укладення Додаткової угоди № 1/10 - 31 січня 2011р;
2) Відкрите акціонерне товариство „Енергопостачальна компанія „Дніпрообленерго”, що діє на підставі ліцензії на постачання електроенергії за регульованим тарифом АВ № 469978 від 22.10.2009р. і на її передачу АВ № 469977 від 22.10.2009р. (далі -Постачальник), в особі виконуючого обов'язки начальника Синельниківського району електричних мереж Проценко Валерія Анатолійовича, що діє на підставі довіреності № 725 від 15.11.2010р.”, далі за текстом незмінно;
3) у пункті додаткової угоди 9. Інші умови:
„...9.8. Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до „31” грудня 2011р.”
До заяви надано копію уточненої додаткової угоди (а.с. 81-85).
Відповідач проти позову заперечує, в судовому засіданні надав відзив на позов від 15.03.2011р. за вих. № 206. в якому, з посиланням на те що листом від 10.03.2011 року № 0119/330 позивач направив на адресу відповідача новий проект додаткової угоди № 1/10 від 31.01.2011р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц із текстом аналогічним додатковій угоді № 1/10 від 31.01.2011р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц.
Враховуючи викладене просить припинити позов у справі на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України.
Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
01.01.2002р. між ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” та Державним міжрайонним підприємством Водопровідно-каналізаційного господарства „Дніпро-Західний Донбас” укладено Договір про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц (надалі - Договір), за умовами якого позивач (Енергопостачальник) зобов'язується постачати та передавати відповідачу (Споживачу) електроенергію, а відповідач (Споживач), в свою чергу, відповідно до п. 1.1 Договору, приймає до оплати обсяг та витрати електроенергії, спожитої підприємством і несе відповідальність за обсяги та витрати електроенергії, відпущеної Енергопостачальником через мережі Споживача за межею балансового розподілу електромереж Споживача та інших споживачів (субспоживачів) Енергопостачальника.
Відповідно до п. 11.3 Договору, усі зміни та доповнення до Договору оформлюються письмово і скріплюються підписами відповідальних осіб та печатками сторін.
05.08.10р. ВАТ „ЕК „Дніпрообленерго” в особі Синельниківського району електричних мереж (далі -позивач) направив на адресу ДМП ВКГ „Дніпро-Західний Донбас” (далі -відповідач) додаткову угоду №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц (далі -додаткова угода).
Отримання цієї додаткової угоди відповідачем підтверджено копією повідомлення про вручення поштового повідомлення, де є підпис уповноваженої особи відповідача -Бойко.
02.11.10р. позивач звернувся до відповідача з вимогою про підписання спірної додаткової угоди (а.с. 64-65).
Необхідність укладення додаткової угоди до договору позивач пояснює тим, що відповідно до вимог п.1 постанови НКРЕ № 910 від 17.10.05р. та листа НКРЕ від 04.12.07р. „суб'єктам господарювання, на яких поширюється дія Правил користування електричною енергією (далі -ПКЕЕ), протягом трьох років від набрання чинності цією постановою необхідно привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог ПКЕЕ. Згідно п.1.1. ПКЕЕ дія цих Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).
Відповідач зі своєї сторони проект додаткової угоди не підписав, на адресу позивача не направив, у зв'язку з чим позивач 02.11.2010р. звернувся до відповідача з вимогою про підписання цієї угоди (а.с.64-65).
Предметом даного спору є вимоги позивача про внесення змін до додаткової угоди №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц шляхом зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду в редакції позивача.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають з наступних підстав.
Частинами 1, 3, 7 ст. 179 Господарського кодексу України передбачено, щомайново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Згідно із частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що Ззіна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Відповідно до п.1 постанови НКРЕ № 910 від 17.10.2005р. та листа НКРЕ від 04.12.2007р. „суб'єктам господарювання, на яких поширюється дія правил користування електричною енергією, протягом трьох років від набрання чинності цією постановою необхідно привести взаємовідносини між собою у відповідність до вимог ПКЕЕ згідно до п.1.1. ПКЕЕ „Дія цих правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб крім населення”.
Враховуючи викладене, відповідач був зобов'язаний укласти додаткову угоду №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц, а позивач, в разі не підписання відповідачем даної угоди мав право на звернення до суду за захистом своїх прав.
Заперечення відповідача проти задоволення позову, викладені у відзиві на позов та твердження про відсутність предмету позову і необхідність припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України судом не приймаються з наступних підстав.
У своєму відзиві відповідач, як на відсутність предмету спору, посилається на те, що позивач листом від 10.03.11р. за № 0119/330 направив йому проект додаткової угоди №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц із текстом аналогічним додатковій угоді №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц.
Позивач зазначив, що текст додаткової угоди №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц, яку він направив відповідачу з листом від 10.03.2011р. № 0119/330 є аналогічним тексту додаткової угоди додаткової угоди №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц, яка була направлена відповідачу раніше -05.08.2010р..
Тобто текст додаткової угоди № 1/10 від 30.01.2001р., яка направлена відповідачу з супровідним листом від 10.03.2011р. № 0119/330 є тією ж додатковою угодою, копія якої надана до матеріалів справи (а.с. 81-85).
Відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.
Згідно п.3 роз'яснення ВАСУ від 23.08.1994р. 02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України (зі змінами та доповненнями) -припинення існування предмету спору означає відсутність між сторонами неврегульованих питань.
Судом неодноразово за клопотанням відповідача, погодженим з відповідачем, відкладався розгляд справи для врегулювання спору мирним шляхом.
Станом на дату розгляду справи спір не врегульовано, спірну додаткову угоду відповідачем не підписано, своїх пропозицій відповідачем до цієї угоди не надано.
Судом також не прийняті усні заперечення відповідача відносно того, що додаткова угода від 01.08.2010р. в редакції позивача, викладеній у позовній заяві не містить строку дії договору, що є істотною умовою додаткового договору.
Суд зазначає, що додаткова угода №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц, яка була направлена відповідачу позивачем вперше містить всі істотні умови договору, в тому числі і строк дії договору, зазначений в п.9.8. Додаткової угоди (а.с 35-63).
Крім того, в ході судового розгляду справи, позивач уточнив свої позовні вимоги, виклавши п.9.8. у наступній редакції: „Цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до „31” грудня 2011р.”.
Відповідач не заперечив щодо уточнення позовних вимог.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Заперечення відповідача відхиляються судом, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та діючим законодавством.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає вимоги ВАТ ЕК „Дніпрообленерго” в особі Синельниківського району електричних мереж про зобов'язання Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства „Дніпро-Західний Донбас” укласти додаткову угоду №1/10 від 01.08.10р. до договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати у справі слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 179, 181, 188 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Зобов'язати Державне міжрайонне підприємство Водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, п. Вороново, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) укласти Додаткову угоду № 1/10 від 31.01.2011р. до Договору про постачання електричної енергії від 01.01.2002р. № 89-Ц в редакції позивача з 31 січня 2011 року.
Стягнути з Державного міжрайонного підприємства Водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52591, Дніпропетровська область, Синельниківський район, п. Вороново, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) на користь Синельниківського району електричних мереж (52500, Дніпропетровська область, м. Синельникове, вул. Велічая, 1, код ЄДРПОУ 34367477) витрати на оплату державного мита у сумі 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп., витрати на оплату інформаційно -технічного забезпечення судового процесу у сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.,
про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя
Н.Г. Назаренко
Дата підписання рішення,
оформленого відповідно до
вимог ст. 84 ГПК України, - 21.03.2011р.