Від "31" січня 2011 р.
по справі № 4/68-Б.
за заявою Луцької ОДПІ
до товариства з обмеженою відповідальністю "BSM - Косметікс", с. Буяни, Луцького району
про визнання банкрутом
Суддя Слободян П. Р.
В судовому засіданні взяли участь:
від заявників: н/з.
від боржника: н/з.
Суть справи: Луцька об'єднана державна податкова інспекція просить визнати банкрутом товариство з обмеженою відповідальністю "BSM-Косметікс", с. Буяни, Луцького району, в зв'язку з тим, що в останнього існує заборгованість по податках на суму 605245,54грн.
Відповідно до частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом (частина друга статті 4-1 цього Кодексу).
Частиною третьою статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.
Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника.
Отже, у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог.
Застосовуючи зазначені положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", слід виходити із системного аналізу норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема положень статті 1, якими дано визначення поняття "безспірні вимоги кредиторів". Такими є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника (абзац восьмий статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").
Таким чином, за Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" вимоги кредитора набувають характеру безспірних, якщо вони підтверджені відповідними документами, зокрема виконавчими (з такими висновками погодився Верховний Суд України в постанові №06/337 від 17.10.2006 у справі №3/157).
Судом встановлено, що із позовними заявами до суду про стягнення податкового боргу (на суму 557474,18грн.) та із заявами про примусове виконання судових рішеннь до державної виконавчої служби кредитор не звертався.
Із заявою про визнання боржника банкрутом ініціюючий кредитор звернувся до господарського суду Волинської області 29.12.2010р., без подання відповідних доказів (рішень суду про стягнення податкового боргу, виконавчих документів) про дотримання строку, зазначеного в абзаці третьому ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Ухвалою господарського суду від 18.01.2011р. було зобов'язано заявника (кредитора) - Луцьку ОДПІ представити суду в підтвердження безспірності своїх вимог та реальної (фактичної) і стійкої (абсолютної) неплатоспроможності боржника: рішення судів про стягнення податкового боргу, виконавчі документи, розрахункові документи, пред'явлені в банк і повернутий в зв'язку з відсутністю грошових коштів на рахунках боржника з обов'язковою відміткою банку.
Зазначених вимог суду заявником не виконано, витребуваних доказів не представлено, однак витребувані докази дійсно необхідні для вирішення справи по суті.
Відповідно до п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник заявника не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, господарський суд залишає заяву без розгляду.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про те, що заява ініціюючого кредитора про визнання боржника банкрутом подана без дотримання вимог частини третьої статті 6 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зокрема за відсутності доказів неспроможності боржника задовольнити безспірні вимоги кредитора протягом трьох місяців після пред'явлення до виконання документів, що підтверджують ці вимоги.
Керуючись ст. 1, 6, 9, 11 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд , -
ухвалив:
Заяву Луцької ОДПІ про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю "BSM - Косметікс", с. Буяни, Луцького району, залишити без розгляду.
Суддя Слободян П. Р.