ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"14" лютого 2011 р. Справа № 2a-405/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.,
за участю секретаря Дмитрашко О.М.,
представника відповідача Кушніра О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Житлово-експлуатаційної організації № 3
до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську
про визнання нечинними і скасування вимоги про сплату боргу від 05.01.2011 року № Ю-1403/7 та рішення від 24.01.2011 року № 329, -
встановив:
01.02.2011 р. житлово-експлуатаційна організація № 3 звернулася з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання нечинними і скасування вимоги про сплату боргу від 05.01.2011 року № Ю-1403/7 та рішення від 24.01.2011 року № 329. Підставою позову стало те, що позивач не погоджується з вказаними рішеннями та вимогою про сплату боргу винесеними відповідачем за несвоєчасно сплачені страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, вважає їх незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, проте направив на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їх уповноваженого представника, вказав, що позовні вимоги підтримує повністю з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, суду пояснив, що управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську не погоджується з заявленими позовними вимогами з наступних підстав.
Житлово-експлуатаційна організація № 3 за спірний період надавала розрахунки суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в яких самостійно нараховувала суму страхових внесків, що заносилася управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську до карток особового рахунку позивача.
Згідно розрахунків фінансових санкцій та пені по особовому рахунку страхувальника (відповідно до рішення від 24.01.2011 року № 329) страхові внески, визначені в розрахунках та нараховані за спірні періоди, житлово-експлуатаційна організація № 3 сплачувала з порушенням строку, встановленого п. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003р. (далі -Закону).
Відповідно до картки особового рахунку житлово-експлуатаційної організації № 3 станом на 31.12.2010 року за даним підприємством обліковувалась заборгованість зі сплати страхових внесків на суму 359000,49 грн. Внаслідок чого, на підставі частини 3 статті 106 Закону відповідач направив позивачу вимогу про її сплату, яка ним не виконана. Просив в задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника відповідача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, з наступних підстав.
Судом установлено, що житлово-експлуатаційна організація № 3 відповідно до статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" та частини 1 статті 14, статті 15 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі -Закону) є страхувальником і платником страхових внесків відповідно до цього Закону.
Позивач, у ході здійснення фінансово -господарської діяльності допустив заборгованість зі сплати страхових внесків за період з 20.10.2010 року по 21.01.2011 року, внаслідок чого, відповідачем рішенням від 24.01.2011 року № 329 до нього застосовані фінансові санкції та нарахована пеня на загальну суму 29414,43 грн. (а.с. 7).
Відповідно до вимог статті 106 Закону та розділу 8 пункту 2 Інструкції “Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 19.12.2003 року № 21-1 (далі -Інструкції № 21-1) відповідач надіслав позивачу вимогу про сплату боргу від 05.01.2011 року № Ю-1403/7 на суму 359000,49 грн., яка ним отримана, проте, не виконана (а.с. 6). Вищевказана вимога позивачем на момент судового розгляду справи не оскаржена.
Згідно з підпунктом 5.1.4 пункту 5.1 статті 5 Інструкції № 21-1 нараховані за відповідний базовий звітній період страхові внески сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати, на суми яких нараховуються страхові внески.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 17 Закону страхувальники зобов'язані подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду України у строки, в порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України.
Згідно до пункту 6 частини 2 статті 17 Закону та розділу 4 Інструкції № 21-1 позивач зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески в розмірі 32 % суми фактичних витрат на оплату праці і 1-2 % від суми доходу у вигляді заробітної плати.
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9 Інструкції № 21-1 розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками самостійно або органом Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
Приписами частини 3 статті 18 вказаного Закону визначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Пунктом 6 статті 19 Закону передбачено, що страхові внески страхувальниками нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після нарахування їх до сплати.
В частини 3 статті 20 Закону зазначено, що обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється, в тому числі, на підставі звітності, що подається страхувальником.
Відповідно до частини 6 статті 20 даного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є календарний місяць.
Згідно з частини 12 статті 20 вищезазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
В силу частини 2 статті 106 Закону суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Підпунктом 2 частини 9 статті 106 Закону передбачені фінансові санкції, а саме штраф та пеня за несвоєчасне перерахування страхових внесків.
Враховуючи вищевикладене, суд не бере до уваги посилання позивача на те, що оскаржувані вимога про сплату боргу від 05.01.2011 року № Ю-1403/7 та рішення управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську від 24.01.2011 року № 329 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені винесені з порушенням встановленого законодавства порядку застосування штрафних санкцій, оскільки вони прийняті відповідно до вимог закону, та окремо за кожний звітній період.
Виходячи з наведеного, суд вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.
На підставі ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Бобров Ю.О.
Постанова складена в повному обсязі 18.02.2011 року.