ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2011 р. Справа № 2a-41/11/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Боброва Ю.О.
за участю секретаря Дмитрашко О.М.
представника позивача Стасіва В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи
за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій (пені) в сумі 385,70 грн., -
05.01.2011 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" про стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій (пені) в сумі 385,70 грн. за несвоєчасну сплату коштів за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, в порушення вимог статей 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''в редакції від 06.10.2005 року № 2960-ІV (далі -Закон), не виконав нормативу по працевлаштуванню 2 інвалідів та в строк до 16 квітня 2010 року самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції за робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті ними, в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві на загальну суму 9653,14 грн. В подальшому вказана сума заборгованості відповідачем була сплачена, однак термін прострочки платежу склав 119 днів. Внаслідок цього, позивачем за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій, у відповідності до частини 2 статті 20 Закону, відповідачу нарахована пеня в розмірі 385,70 грн.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідач, який не є суб'єктом владних повноважень повторно в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи. Своїм правом на подання заперечення проти адміністративного позову не скористався. Про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не подав.
Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України в разі повторного неприбуття відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, суд розглянув справу за відсутності відповідача.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову з наступних підстав.
Згідно з розрахунком пені на суму заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій за 2009 рік середньооблікова кількість штатних працівників відповідача складала 542 особи, середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві (штатних працівників, яким за висновками медико-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність) складала 20 осіб, середня річна заробітна плата штатного працівника 4826,57 грн., фонд оплати праці штатних працівників становив суму 2616000,00 грн.
За вказаний період відповідачем, згідно вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', Інструкції щодо заповнення форми № 10-ПІ (річна) ''Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів'', затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10.02.2007 року за № 42 та Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України за № 286 від 28.09.2005 року, працевлаштування інвалідів не здійснювалось.
Основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантування їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами визначені Законом України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні''.
Відповідно до частини першої статті 17 вказаного Закону, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Частина 3 статті 18 Закону встановлює обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації та забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 19 Закону встановлено для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Роботодавці, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів і відповідно до нормативу забезпечують працевлаштування інвалідів.
Судом установлено що, відповідач не виконав належним чином норматив, встановлений ст. 19 Закону, що підтверджується даними розрахунку суми позову пред'явленого щодо стягнення заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій (пені) за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів та актом перевірки № 231 від 02.08.2010 року, та зобов'язаний був до 16.04.2010 р. включно, сплатити узгоджену суму адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 9653,14 грн.
Відповідно до частини 9 статті 19 Закону обов'язок роботодавців, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєстрації у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щорічного подання цим відділенням звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів.
Постановою Кабінету Міністрів України за №70 від 31.01.2007 року ''Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'' затверджено Порядок реєстрації підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю. Згідно вказаного порядку роботодавці реєструються у відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців. Для реєстрації пунктом 3 вказаного Порядку встановлено обов'язок роботодавців подати (надіслати рекомендованим листом) відділенню Фонду відповідну заяву за формою, що затверджується Мінпраці та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.
Зазначеною постановою Кабінету Міністрів України за № 70 від 31.01.2007 року затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування. Згідно якого, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Форма вказаного звіту затверджена наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 42 від 10.02.2007 року.
Таким чином, з урахуванням вимог частини 1 статті 19 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідача складає 22 штатних працівники.
Крім того, Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування передбачає, обов'язок роботодавців подання центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів. Наказом Міністерства праці та соціальної політики України за № 420 від 19.12.2005 року затверджено форму подання такої звітності та інструкцій щодо її заповнення.
Таким чином, суд приходить до висновку, що обов'язки роботодавців стосовно забезпечення прав інвалідів на працевлаштування передбачають собою: виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, в тому числі спеціальних робочих місць; створення для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для працевлаштування інвалідів; звітування Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів; забезпечення інших соціально-економічних гарантій, передбачених чинним законодавством.
Судом встановлено, що відповідачем не виконано вказаних обов'язків, а саме: працевлаштовано лише 20 інвалідів, при нормативній кількості таких робочих місць -22, не надано державній службі зайнятості інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів, що підтверджується актом перевірки відповідача за № 231 від 02.08.2010 року (а.с. 9).
Частиною 1 статті 20 Закону передбачена відповідальність роботодавців за нездійснення працевлаштування інвалідів. А саме, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Згідно вимог частини 4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Частиною 2 статті 20 вказаного Закону передбачено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Відповідно до розрахунку суми коштів адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місяця для інвалідів за несвоєчасну сплату цих санкцій та акту від 02.08.2010 року № 231 перевірки виконання статей 19 і 20 Закону пеня за несвоєчасну сплату цих коштів становить суму 385,70 грн.
Враховуючи вищевказане, суд дійшов переконання про правомірність стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій згідно статті 20 Закону в сумі 385,70 грн., а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова мережа "Фаворит" (ідент. код ЄДРПОУ 31524633) на користь Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції (пеню) в розмірі 385 (триста вісімдесят п'ять) гривень 70 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Бобров Ю.О.
Постанова складена в повному обсязі 15.02.2011 року.