Україна
09 березня 2011 р. справа № 2а-22121/10/0570
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11-45
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Шинкарьової І.В.
при секретарі Царук Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області
про стягнення з бюджету суми податку, надмірно сплачену до бюджету, в розмірі 15705,30 грн.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Ніколюкіна Н.В.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя, головного управління державного казначейства у Донецькій області про стягнення з бюджету суми податку, надмірно сплачену до бюджету, в розмірі 15705,30 грн.
У позовній заяві зазначає, що в 2008 році позивачем було продано нерухоме майно, та сплачено податок в сумі 15705,30 грн. тому, що нотаріус вимагав сплати податку в розмірі 5 відсотків. Вважає, що сума податку 15705,30 грн. надмірно сплачена, виходячи з наступного.
Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» при продажу нерухомого майна фізичними особами вони сплачують податок з доходів фізичних осіб в розмірі 5 відсотків. Але суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи - платники єдиного податку звільнюються від сплати податку з фізичних осіб при здійсненні їм видів діяльності, передбачених в свідоцтві про сплату єдиного податку.
Відповідно до п.1 ст.6 Закону «Про власність» власник вправі використовувати належне йому майно для підприємницької діяльності, тому майно фізичної особи використовувати для підприємницької діяльності. Продаж є підприємницької діяльністю, яка дозволена позивачу відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку, а тому фізособа може продавати своє нерухоме майно, як приватній підприємець без сплати податку с фізичних осіб.
Згідно з відповіддю податкової служби Донецької області, підприємець не може зареєструвати на себе власність з посиланням на ст.325 ЦК України «суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи». Вказане підтверджується листом Мінюсту від 11.01.07 №19-32/2 від 11.01.07 де зазначено, що суб'єктом правовідносин відповідно до ст..2 ГК України є фізичні особи. В даному листі також зазначено, що власниками можуть бути фізичні особи і не можуть бути власниками підприємці - фізичні особи. Законодавством не передбачено бути суб'єктом правовідносин фізичній особі - підприємцю. Підприємець - це суб'єкт правовідносин, а тільки форма господарювання фізичної особи, його спосіб сплати податків. Відповідно до ст.. 319 ЦК України розпоряджатися власністю має право власник. Якщо підприємець не може бути власником, тому він не може відчужувати власність, тобто здійснювати будь яку торгівлю.
Позивач зазначає, що у відповіді зазначено, що підприємець може займатися тільки виготовленням продукції та робіт, а купівлею - продажем ні, оскільки не може бути власником. Підприємець при укладенні договорів повинен вказувати себе як фізичну особу, у всіх правовідносинах діяти як фізична особа, а підприємець - це форма оплати податків від господарської діяльності. Тільки у взаємовідносинах з податковою підприємець діє як підприємець і в звітах (деклараціях) перед податковою та у власному обліку підприємець визначає, яку свою господарську діяльність, які його правовідносини, він визначає як підприємницькі та з них сплачує податок як підприємець.
У судове засідання позивач не з'явився, надав заяву у якій просив провести судове засідання без участі позивача (а.с. 171)
Представник відповідач позовні вимоги не визнав надав заперечення у яких зазначив, що проведеним аналізом договорів встановлено, що всі угоди купівлі - продажу квартир позивачем було здійснено, як фізичною особою громадянином, а не суб'єктом підприємницької діяльності. Тому, відповідно до п.п.11.1.2 п.11.1 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більше ніж з одного об'єкту нерухомості підлягає оподаткуванню за ставкою 5 відсотків. Таким чином, у зв'язку з тим, що позивач виконував дії з продажу нерухомості у якості фізичної особи, то приватними нотаріусами, які діяли у якості податкових агентів, застосовано відповідно до вимог чинного законодавства.
Крім того, відповідач зазначає, що згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку за 1 квартал 2008 року обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) становить 93200,00 грн.. Згідно угоди купівлі - продажу нерухомості складає 218156,00 грн. Згідно звіту позивача за 2 квартал 2008 року обсяг виручки складає 175520,00 грн., Згідно договорів від 27.06.08 та 11.04.08 загальна сума продажу нерухомості складає 214748,00 грн. Згідно звіту позивача за 2008 рік виручка від реалізації товарів становить 367905,00 грн. Згідно угод купівлі - продажу нерухомості за 2008 рік загальна сума по трьом договорам склала 432904,00 грн. Таким чином, позивач не включено до обсягів виручки виручку від продажу квартир, тобто продаж здійснено у якості громадянина. На підставі викладеного, просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 є фізичною особою підприємцем, має свідоцтво про державну реєстрацію як суб'єкта підприємництва від 08.06.2000 р. НОМЕР_1. Є платником єдиного податку, відповідно до свідоцтва від 15.12.05 серія НОМЕР_2 (а.с. 23). Серед основних видів діяльності позивача, вказаних у свідоцтві, значиться продаж інших непродовольчих товарів, в тому числі нерухомості, транспорту та іншого майна.
У періоді, у якому виник спір, позивач знаходився на спрощеній системі оподаткування, про що свідчить заява позивача про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності у 2008 році від 14.12.07, яка надійшла до відповідача 14.12.07. (а.с.32).
Оскільки спірні правовідносини виникли у період 2008 - 2010 років, враховуючи, що з 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, суд відповідно до статті 58 Конституції України застосовує нормативно - правові акти України, які діяли в той період.
Між позивачем (продавець) та ОСОБА_4 (покупець) було укладено договір від 27.06.08 купівлі - продажу квартири номер АДРЕСА_1 Відповідно до умов договору продаж вчинено за 118798,05 грн. з яких 12122,25 грн., на момент посвідчення цього договору покупець сплатила продавцю до підписання договору готівкою, а решту, в сумі 106675,80 грн. покупець зобов'язується сплатити готівкою на протязі одного банківського дня з моменту посвідчення цього договору в строк до 28.06.08.. Вказаний договір засвідчено нотаріально, та зареєстровано у реєстрі №3884. (а.с.26).
19 березня 2008 року між позивачем (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) було укладено договір купівлі - продажу квартири 21, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 Вартість квартири складає 218156грн., з яких 65906,00 грн., отримано продавцем до підписання цього договору, а решту 152250,00 грн. покупець зобов'язався передати продавцю готівкою протягом одного банківського дня з моменту нотаріального посвідчення цього договору із залученням кредитних коштів. Договір посвідчено нотаріально та зареєстровано в реєстрі за №1587. (а.с. 27).
11 квітня 2008 року між позивачем (продавець) та ОСОБА_7 (покупець) укладено договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_3 Відповідно до умов договору, вартість квартири складає 95950,00 грн., які отримані продавцем повністю до підписання цього договору. (а.с. 28).
Позивачем на адресу відповідача було надано заяву від 16.03.10 №3726/Б/ у якій позивач просив повернути надмірно сплачену суму податку з доходів у сумі 15705,30 грн., при продажі вище зазначених квартир, у зв'язку з тим, що позивач є платником єдиного податку, квартири було продано у зв'язку з підприємницькою діяльністю, тому позивача повинно бути звільнено від сплати податку з доходів фізичних осіб.
Листом від 24.03.10 №12092/18/17-113 відповідач у задоволенні заяви позивача було відмовлено, з тих підстав, що всі договори купівлі - продажу квартир здійснено їм, як фізичною особою - громадянином, а не як суб'єктом господарської діяльності. Отримання податку з доходів фізичних осіб здійснено за ставкою відповідно до п.11.1, п.п. 11.1.2 ст.11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб». Крім того, як зазначено у листі, за період підприємницької діяльності за перше півріччя 2008 року згідно звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи платника єдиного податку, обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) вказано у сумі 175520,0 грн., а за 2008 рік у сумі 367905,0 грн.. Згідно договорів купівлі - продажу квартир загальна сума продажу за 2008 рік склала 432904,0 грн., це свідчить, що можливо зробити висновок про не включення до обсягів річної виручки позивача, суми виручки від продажу квартир, т.я. продаж здійснено від імені громадянина. Для повернення податку з доходів фізичних осіб у ДПІ у Жовтневому районі м. Маріуполя не має підстав.(а.с. 53).
Предметом спору у даній справі, є можливість суб'єкта підприємницької діяльності - фізичній особи, здійснювати операції з купівлі - продажу нерухомості, яка знаходиться у його власності в межах господарської діяльності. Предметом доказування, чи були здійсненні вказані вище договори купівлі - продажу квартир здійснені в межах підприємницької діяльності відповідача, та чи підлягає поверненню сплачений позивачем податок з доходів фізичних осіб у сумі 15705,30 грн., як надмірно сплачений.
Суб'єктом права приватної власності відповідно до статті 325 Цивільного Кодексу України є фізичні особи. Статтею 26 зазначеного Кодексу встановлено, що фізична особа має усі особисті немайнові права та здатна мати усі майнові права, передбачені Конституцією та іншим законодавством.
Цивільний Кодекс передбачає, що учасниками цивільних відносин та суб'єктами права власності є фізичні особи (ч.1 ст.2 та ч.1.ст 318). Законодавець не розрізняє такого суб'єкта права власності як фізична особа - підприємець, набуття такого статусу дозволяє лише здійснювати господарську діяльність. Таким чином, право власності на нерухоме майно повинно реєструватись за фізичною особою, а не за фізичною особою - підприємцем.
Відповідно до ст..4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності для суб'єктів малого підприємництва може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.
За результатами господарської діяльності за звітний (податковий) період (квартал) суб'єкти малого підприємництва - юридичні особи подають до органу державної податкової служби до 20 числа місяця, що наступає за звітним (податковим) періодом, розрахунки про сплату єдиного податку, акцизного збору і, в разі обрання ними єдиного податку за ставкою 6 відсотків, розрахунок про сплату податку на додану вартість, а також платіжні доручення на сплату єдиного податку за звітний період з позначкою банку про зарахування коштів.
На підтвердження сплати податку з доходів фізичних осіб позивачем надано платіжні документи: заява про переказ готівки №71 від 19.03.08 на суму 10907,80 грн., призначення платежу «подох налог», та квитанція №194 21 11 від 11.04.08 на суму 4797,50 грн., призначення платежу податок з доходів фізичних осіб від продажу нерухомого майна. (а.с. 7,8).
Призначення платежу «подох налог» вказане у заяві про переказ готівки №71 від 19.03.08 на суму 10907,80 грн. не дає можливості впевнитись суду, що ця сума була сплачена саме від продажу нерухомого майна, а не будь якої іншої операції.
Відповідно до звіту суб'єкта малого підприємництва - фізичної - особи - платника єдиного податку позивача за четвертий квартал 2008 року, у графі обсяг виручки від реалізації товарів (робіт, послуг) за звітний квартал наростаючим підсумком в календарному році складає 367905,грн. (а.с.29). Отримана виручка від продажу трьох квартир, у позивача складає 432904.05 грн.
Відповідно до договору від 11.04.08 вартість квартири 95950,00 грн. була отримана позивачем у повному обсязі до підписання договору. У звіті позивача за другий квартал обсяг виручки з наростаючим підсумком складає 175520,00 грн., у першому кварталі 93200,00 грн., таким чином чиста виручка другого кварталу 2008 року є різниця яка складає 82320,00 грн., тобто суму яка є менша ніж сума яка отримана позивачем за договором від 11.04.08.. У зв'язку з чим суд робить висновок, що сума від продажу квартири за договором від 11.04.08, не була вказана у звіті за другий квартал 2008 року.
Статтею 6 вказаного указу передбачено суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю; збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; комунального податку; податку на промисел; збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за патенти згідно із Законом України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" .
Таким чином позивача, як платника єдиного податку звільнено від сплати податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб - суб'єктів малого підприємництва). Але надані суду позивачем документи не дають можливості суду зробити висновок, що продаж квартир здійснювалось у межах його підприємницької діяльності.
Відповідачем, у судове засідання надано зворотній бук облікової картки позивача станом на 04.03.11, з якої вбачається, що надмірна сплата у позивача відсутня.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
постановив :
У задоволенні позовних вимог фізичної особи підприємця ОСОБА_3 до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції в м. Маріуполі Донецької області, Головного управління Державного казначейства України в Донецькій області про стягнення з бюджету суми податку, надмірно сплачену до бюджету, в розмірі 15705,30 грн., відмовити.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 09.03.2011 року в присутності представника відповідача.
Постанову у повному складено 12 березня 2001 року.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Шинкарьова І.В.