вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013
Іменем України
м. Сімферополь
01 березня 2011 р.
(13:02) Справа №2а-535/10/7/0170
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі
головуючого судді - Маргарітова М.В., при секретарі Силантьєвої О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим
про стягнення середнього заробітку та моральної шкоди
за участю:
позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - представник за довіреністю Отаршинова К.Л.
Обставини справи: ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду із позовом та, з урахуванням уточнень позовних вимог (а.с.70) просить стягнути з відповідача заробітну плату за період з 27.07.2009 року по дійсний час (виходячи з розрахунку 135,22грн./день) 50427,07грн. та моральну шкоду у сумі 500000,00 грн.
Позов мотивовано тим, що рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004року, який залишено без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009року позивача поновлено на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю Кіровської МДПІ з 27.04.1999року.
Позивач вказує, що з 28.07.09р. був присутній на роботі.
Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим в результаті реорганізацій є правонаступником Кіровської МДПІ.
Позивач вказує, що відповідачем, який є правонаступником Кіровської МДПІ, не виданий наказ про поновлення позивача на посаді, не надано робоче місце і не перераховано середню заробітну плату за період з 28.07.2009 року по дійсний час.
Позивач вказує, що таки дії відповідача призвели до порушення його прав і призвели до моральних страждань, у зв'язку із чим він просить стягнути на його користь компенсацію моральної шкоди у розмірі 500000,00 грн.
Відповідач проти позову заперечує, вважає, що правові підстави для його задоволення відсутні, просить відмовити у задоволенні позовних вимог, правова позиція викладена у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.90).
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши надані докази, суд
Рішенням Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року позов ОСОБА_1 був поновлений на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора відділу оперативного контролю Кіровської МДПІ з 27.04.1999 року (в цій частині судове рішення допущено до негайного виконання), стягнуто з Кіровської МДПІ середній заробіток за період з 27.04.1999 року по 29.03.2004 року у розмірі 41950,04 грн. (а.с.13).
Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 19.10.2004 року скасовано рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року в частині поновлення позивача на посаді. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.01.2009 року скасовано рішення Апеляційного суду АР Крим від 19.10.2004 року, справу направлено на новий розгляд до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2009 року рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року залишено без змін (а.с.14-22).
З матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року (в частині, допущеній до негайного виконання) наказом Кіровської МДПІ АР Крим №14-л від 30.03.2004 року позивача поновлено з 27 квітня 1999 року на посаді головного державного податкового ревізора інспектора сектору оперативного контролю управління документальних перевірок юридичних осіб Кіровської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, що підтверджується записами у трудовій книжці позивача (а.с.54). У той же день позивача за його згодою за наказом №15-л переведено на посаду головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту і валютного контролю.
Суд встановив, що з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту і валютного контролю позивача звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату працівників) на підставі наказу Кіровської МДПІ від 20.10.2004 року №36-л (а.с.56).
Таким чином, вказані факти спростовують твердження позивача стосовно того, що позивача не поновлено на попередній посаді на виконання рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року.
Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач пов'язує саме із невиконанням судового рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.2004 року, проте вказана обставина не знайшла підтвердження під час судового розгляду справи, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Під час розгляду справи в межах заявлених позивачем вимог і наведених ним обставин, суд не встановив порушень його законних прав, тому вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
Згідно до положень ч 1. ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
З постанови Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.05.10р. по справі №12045/09/4/0170 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Кіровському районі АР Крим, Державної податкової інспекції в Совєтському районі АР Крим, Державної податкової інспекції в м. Феодосії АР Крим за участі третьої особи: Державної податкової адміністрації АР Крим про стягнення середньої заробітної плати та моральної шкоди, (а.с.99-100), яка набрала законної сили, вбачається, що даним рішенням суд відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 30.03.2004р. по 27.07.2009р. та моральної шкоди у сумі 500000,00грн., встановивши відсутність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Крім того, суд також встановив факт виконання відповідачем судового рішення Нижньогірського районного суду АР Крим від 29.03.04р. щодо прийняття наказу Кіровської МДПІ АР Крим №14-л від 30.03.2004 року, яким позивача з 27 квітня 1999 року поновлено на посаді головного державного податкового ревізора інспектора сектору оперативного контролю управління документальних перевірок юридичних осіб Кіровської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим, а також факт звільнення позивача з посади головного державного податкового ревізора-інспектора відділу податкового аудиту і валютного контролю позивача звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату працівників) на підставі наказу Кіровської МДПІ від 20.10.2004 року №36-л (а.с.56).
За таких підстав вказані факти є такими, що встановлені судовим рішенням в адміністративній і не потребують доказування.
З боку позивача не надано доказів скасування наказу Кіровської МДПІ від 20.10.2004 року №36-л, яким позивача звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України (за скороченням штату працівників), що вказує на те, що між позивачем та відповідачем станом на 27.07.2009 року та по цей час відсутні трудові відносини, що вказує на відсутність правових підстав для нарахування позивачу заробітної плати за цей період.
Враховуючи викладене позовні вимоги не підлягають задоволенню.
В судовому засіданні 01.03.2011 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 04.03.2011 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163, 167 КАС України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду в десятиденний строк з дня її проголошення.
У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Маргарітов М.В.