"10" березня 2011 р. м. Київ К-44192/09
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:
Васильченко Н.В.
Калашнікової О.В.
Леонтович К.Г.
Чалого С. Я.
Черпіцької Л.Т.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим про зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року позовні вимоги задоволені частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період липень -грудень 2007р. та травень -жовтень 2008р. у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02 грудня 2008 року змінено. Викладено абзац другий резолютивної частини постановив в наступній редакції: «Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу як дитині війни за період липень -грудень 2007 р. в розмірі 742,65 грн. та за травень -жовтень 2008 р. у розмірі 581,20 грн., відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.12.2008 року залишено без змін.
Не погоджуючись з рішеннями судів, Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить їх скасувати та винести нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали адміністративної справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено та з цим погоджуються сторони, що позивач, відноситься до категорії дітей війни та знаходиться на обліку у відповідача.
Згідно з пунктом 1 розділу ІV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»цей Закон набирає чинності з 01.01.2006. Частиною першою статті 6 цього Закону встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком згідно статті 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Положення частини третьої статті 28 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого частиною 1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»N 3367-ІУ від 19.01.2006, який набрав чинності з 02.04.2006, пункт 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було виключено, статтю 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі. у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому, Порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.
Положення статті 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»Конституційним Судом України до дійсного часу не визнані неконституційними.
Законом України № 489-V від 19.12.2006 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пунктом 12 статті 71, було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни та статтею 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак Рішенням Конституційного Суду України №6-рн/2007 від 09.07.2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за № 10-рп/2008 визнано неконституційним положення п. 41 ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відтак, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову щодо відмови в здійсненні підвищення пенсії з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року оскільки в цей період дію норми, яка визначала право позивача на зазначене підвищення пенсії, було зупинено. Суд не може застосувати недіючу норму. Протягом терміну з 1 січня по 9 липня 2007 року та з 1 січня по 22 травня 2008 року діяли норми Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік»та Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які по-іншому регулювали ці правовідносини, та оскільки ці норми прийняті пізніше в часі, то вони мали пріоритет над статтею 6 Закону про соціальний захист дітей війни.
Після прийняття Конституційним Судом України вказаних рішень знову почали діяти положення статті 6 Закону про соціальний захист дітей війни. Тобто з часу прийняття цього рішення у позивача відновилось право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів стосовно того, що відповідач, ігноруючи зазначені норми матеріального права, не здійснив підвищення пенсії, чим порушив вказане право позивача. Тому правильними є висновки судів щодо протиправної бездіяльності відповідача щодо нездійснення підвищення пенсії за період з липня по грудень 2007 року та з травня по жовтень 2008 року.
Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло привезти до неправильного вирішення справи.
З урахуванням викладеного судами винесено законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального і процесуального права та підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополь Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 03 серпня 2009 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку ст.ст. 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.