"01" березня 2011 р. м. Київ К/9991/4065/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі
суддів: Горбатюка С.А.
Мироненка О.В.,
Мороз Л.Л.,
Смоковича М.І.,
Чумаченко Т.А.
розглянула в порядку попереднього розгляду касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про стягнення суми недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Першотравенської міської ради Дніпропетровської області про стягнення суми недоплаченої щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Постановою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2010 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з судовими рішеннями у справі, ОСОБА_1 подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з січня по листопад 2009 року позивач отримувала щомісячно у розмірі 130,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
Позивач вважає, що зазначена допомога виплачується їй в значно меншому розмірі ніж передбачено Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій мотивували рішення тим, що відповідачем правомірно проводилась нарахування та виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у 2009 році.
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів зважаючи на наступне.
Відповідно до Розділу 2 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України Закону України «Про державний бюджет України», пункт 23, у Законі України Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у ст.13 слова «не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування»виключені та частина перша статті 15 викладена в такій редакції:
Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Пункт 3 розділу VIII «Прикінцеві положення»викладений у такій редакції:
«Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року -50%, з 1 січня 2009 року -75%, з 1 січня 2010 року -100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Згідно п. 24 Закону №107 у Законі України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»статті 40-44 виключені.
Таким чином з 01.01.2008 існує норма закону, відповідно до якої спірні правовідносини регулюються тільки Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», функції по виплаті допомоги до догляду за дитиною покладені на УПСЗН і допомога виплачується саме за рахунок державного бюджету.
Питання щодо порядку призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулюється постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми»зі змінами внесеними, постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 року №57.
Відповідно до цієї постанови з 01.01.2008 і застрахованим, і незастрахованим особам допомогу сплачує УПСЗН.
Відповідно до ч.3 ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»та Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України. На момент здійснення виплат допомоги в 2009 році стаття 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»діяла в редакції, в якій вона діяла у 2008 році. Порушень цієї норми з боку відповідача у 2009 році судом не встановлено, а тому визнання дій УПСЗН щодо виплати щомісячно допомоги по догляду за дитиною у розмірі меншому за прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років протягом 2009 року та стягнення недоотриманих сум, вимоги позивача є безпідставними і судами попередніх інстанцій вірно відмовлено у їх задоволенні.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм процесуального права, які передбачені ст.ст. 225 -229 Кодексу адміністративного судочинства України як підстави для зміни, скасування судового рішення, залишення позовної заяви без розгляду або закриття провадження у справі.
Керуючись ст.220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, постанову Першотравневого міського суду Дніпропетровської області від 8 лютого 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 травня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: