10 березня 2011 р. Справа № 38380/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Довгополова О.М., Святецького В.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання дій неправомірними та виплату допомоги,-
ОСОБА_1 12.05.2009 року звернулася в суд першої інстанції року з позовною заявою до управління праці та соціального захисту населення Міжгірської районної державної адміністрації Закарпатської області про визнання неправомірними дій, зобов'язання провести перерахунок нарахованих та виплачених сум допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» до рівня не менше прожиткового мінімуму на місяць та виплатити такі (з врахуванням надбавки 20% згідно ЗУ «Про статус гірських населених пунктів в Україні»).
Постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.06.2009 року зобов'язано управління праці та соціального захисту населення витребувати від заявника подачі всіх необхідних документів про доходи членів сім'ї та призначити допомогу у розмірах, передбачених ст. 15 ч. 2 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» від 21.12.1992р., в решті позову відмовлено.
Не погодившись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку, вважає, що постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт у своїй апеляційній скарзі просила визнати незаконною і скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якої позовні вимоги по даній справі задоволити у повному обсязі.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що стверджується відповідним свідоцтвом про народження та здійснює за нею догляд, а, отже, має право на отримання щомісячної грошової допомоги відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік». Крім того, відповідно до ч.2 ст. 6 Закону України «Про статус гірських населених пунктів» розмір державних пенсій, стипендій, всіх передбачених чинним законодавством видів державної матеріальної допомоги громадянам, які одержали статус особи, що працює, проживає або навчається на території населеного пункту, якому надано статус гірського, збільшується на 20 відсотків.
Статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» є спеціальним законом, що регулює правовідносини, пов'язані з призначення та виплатою державної допомоги на неповнолітніх дітей.
Умови призначення допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачені статтею 14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», при цьому зазначений закон не передбачає обмежень чи особливих умов або розподілу осіб, що мають право на отримання такої допомоги на застрахованих чи не застрахованих осіб. Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» є загальним, тому до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального закону, яким є Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Статтею 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» встановлено, що Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. За вказаною статтею функції щодо встановлення розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку Кабінету Міністрів України не делеговані.
У відповідності до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років на 2008 рік встановлено в наступних розмірах: з 01 січня - 526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 цього Закону, підпункт 8 пункту 8 з розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 25 розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VI стосовно внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням».
Відповідно до пунктів 5 та 6 вказаного рішення Конституційного Суду України положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.
Одночасно з цим, слід зазначити, що цим рішенням Конституційного Суду України не визнано неконституційними положення пункту 23 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», які діяли по 31 грудня 2008 року.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог за 2008 рік слід відмовити, оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік і про внесення змін до деяких законодавчих актів України» частину 1 статті 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено в такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень».
Судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги являються суттєвими і складають підстави для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також має місце невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст. 160, ч. 1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволити, постанову Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05 червня 2009 року у справі № 2а-504/09 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у позові ОСОБА_1 відмовити.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя
судді