15 березня 2011 р. Справа № 28163/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Шавеля Р.М., Коваля Р.Й.
при секретарі судового засідання: Ільницькій Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинської районної державної адміністрації Волинської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача: Служба автомобільних доріг у Волинській області про визнання нечинним розпорядження,-
встановила:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Володимир-Волинської райдержадміністрації Волинської області про визнання розпорядження №129 від 07.04.2010 року незаконним та нечинним.
Позивач свої позовні вимоги мотивував тим, що 07.04.2010 року головою Володимир-Волинської райдержадміністрації Волинської області прийнято розпорядження про викуп у неї земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, для суспільних потреб. Вважає дане розпорядження є незаконним і нечинним, оскільки голова адміністрації вийшов за межі наданих йому повноважень та особисто прийняв дане рішення. Рішення про викуп мали прийняти інші органи. Крім того вказує, що дане розпорядження прийнято без згоди власника, викуп земельної ділянки з нею не погоджувався, чим порушено вимоги ЗК України. Також вважає, що рішення про викуп приймається в місячний строк з моменту такої пропозиції, оскільки рішення Устилузької міської ради про викуп у неї земельних ділянок для суспільних потреб прийнято 11.04.2003 року, і розпочати заново процедуру викупу не можна, бо строк відповідачем втрачений і обчислюється уже роками.
20.05.2010 року до Волинського окружного адміністративного суду позивачем подано доповнення до позовної заяви з врахуванням яких просить суд визнати незаконним та нечинним розпорядженням.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року в задоволенні позову відмолено повністю.
Постанову суду оскаржила ОСОБА_1. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позов задоволити.
Зокрема як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відповідно до ст. 9 Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» викуп мають проводити сільські, селищні, міські ради, а від так відповідач приймаючи розпорядження діяв всупереч цього Закону та вийшов за межі своїх владних повноважень.
Також вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що відповідач діяв в межах наданих повноважень спростовує те, що згідно ст.17 ЗК до повноважень місцевих державних адміністрацій належить розпорядження землями державної власності. Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК до розмежування земель державної і комунальної власності щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради. Згідно ст. 3 ЗК земельне законодавство базується на принципах не втручання держави в здійснення громадянами, територіальними громадами щодо володіння, користування і розпорядження землею. Законом «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» передбачено при викупі земельної ділянки і об'єктів нерухомості надання її власнику іншої рівноцінної земельної ділянки та іншого будинку. Вирішення цих питань віднесено до повноважень місцевої ради.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Володимир-Волинською районною державною адміністрацією Волинської області 07.04.2010 року прийнято розпорядження № 129 про викуп у ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1955 м. кв., площею 1000 м. кв., які розміщені на території Устилузької міської ради, житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, багаторічних насаджень, які знаходяться на земельних ділянках. Обмежено право на вище вказані земельні ділянки позивачу, шляхом заборони на розпорядження земельними ділянками у тому числі їх відчуження.
Вище вказане розпорядження прийнято у зв'язку із реконструкцією автомобільної дороги державного значення Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне на ділянці від км 0 + 420 до км 3 + 600, та на підставі проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок Службі автомобільних доріг у Волинській області № 2/14 від 20.04.2006 року, протоколу № 1 від 17.03.2010 року державної комісії по відчуженню земель при будівництві та реконструкції вище вказаної автомобільної дороги та клопотання служби автомобільних доріг у Волинській області від 11.03.2010 року.
Реконструкцію автомобільної дороги Н-22 Устилуг -Луцьк - Рівне на ділянці від км 0 + 420 до км 3 + 600 в обхід м. Устилуга до 2011 року передбачено Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007-2011 роки, затвердженою постановою КМ України № 710 від 03.08.2005 року. Дана автомобільна дорога є національною дорогою загального користування державного значення.
Після прийняття розпорядження про викуп, відповідач листом від 13.04.2010 року № 630/21/2-10 відповідно до вимог Закону України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» повідомив позивача про проведення викупу у неї для суспільних потреб земельних ділянок та інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені. Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення вказаний рекомендований лист позивач отримала 20.04.2010 року.
Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. З ст. 2 КАС України, надаючи оцінку діям та рішенням суб'єкта владних повноважень, які є предметом оскарження, суд перевіряє чи прийняті (вчинені) вони на підстави, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується, це право набувається і реалізується громадянами, юридичною особою та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 та ч.2 ст. 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.
Статтею ст. 146 Земельного кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають право викупу земельних ділянок для суспільних потреб, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, у випадках та в порядку, встановлених законом.
Викуп земельних ділянок для суспільних потреб з мотивів суспільної необхідності проводиться відповідно до Закону України від 17.11.2009 року № 1559-VІ «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності» (надалі Закон України № 1559) у порядку, передбаченому відповідними процесуальними кодексами.
Абзацом 7 ч. 1 ст. 13 Закону України № 586-ХІV 09.04.1999 року «Про місцеві державні адміністрації» (надалі Закон України № 586) встановлено, що до компетенції місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначених Конституцією і законами України, належить вирішення питань щодо використання землі на їх території.
Згідно ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, викуп земельних ділянок для суспільних потреб у межах, визначених законом.
Статтею 7 Закону України № 1559 органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та в порядку, визначених цим Законом, мають право викупу земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, для таких суспільних потреб: будівництво, капітальний ремонт, реконструкція та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної Інфраструктури (доріг, мостів, естакад, нафто-, газо- та водопроводів, ліній електропередачі, зв'язку, аеропортів, нафтових і газових терміналів, електростанцій) та об'єктів необхідних для їх експлуатації.
Згідно статей 6 та 41 Закону України № 586-ХІУ «Про місцеві державні адміністрації» на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження. Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами. Голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до вище наведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що відповідач приймаючи спірне розпорядження діяв в межах наданих Законом повноважень.
Колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на те, що відповідач діяв в супереч наданих його повноважень та, що прийняття такого рішення віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування, оскільки такі спростовуються вище та нижче наведеним.
Пунктом «ґ» ст. 12 ЗК України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про автомобільні дороги» до національних автомобільних доріг належать автомобільні дороги, що суміщені з національними транспортними коридорами і не належать до міжнародних автомобільних доріг, та автомобільні дороги, що з'єднують столицю України - місто Київ, адміністративний центр Автономної Республіки Крим, адміністративні центри областей, місто Севастополь між собою, великі промислові і культурні центри з міжнародними автомобільними дорогами.
Реконструкцію автомобільної дороги Н-22 Устилуг - Луцьк - Рівне на ділянці від км 0 + 420 до км 3 + 600 в обхід м. Устилуга до 2011 року передбачено Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування на 2007-2011 роки, затвердженою постановою КМ України № 710 від 03.08.2005 року. Дана автомобільна дорога є національною дорогою загального користування державного значення.
Відповідно до вище наведеного та того, що викуп земельних ділянок та іншого нерухомого майна, що на них розміщене, здійснюється для потреб держави, а не для потреб територіальної громади Устилузької міської ради, на території якої розташоване це майно, в межах території Володимир-Волинського району вирішення спірного питання належить виключно до повноважень Володимир-Волинської районної державної адміністрації.
Щодо посилання апелянта на те, що рішення Устильської міської ради №7/2 від 11.04.2003 року не скасоване, є необґрунтованим, оскільки в матеріалах справи наявне рішення Устильської міської ради №27/2 від 24.01.2006 року «Про відміну рішення Устильської міської ради від 11.04.2003 року №7/2», відповідно до п. 1 резолютивної частини якого, відмінено рішення від 11.04.20036 року №7/2.
Відповідно до вище наведеного суд відмовляючи в задоволенні позову дійшов обґрунтованого висновку, що розпорядження голови Володимир-Волинської райдержадміністрації про викуп земельних ділянок для суспільних потреб прийняте на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією, Земельним та Цивільним Кодексами України, Законом України «Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна для суспільних потреб», з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття вище вказаного розпорядження, а отже відсутні підстави для визнання його нечинним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 20.05.2010 року у справі №2а-1283/10/0370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: Р. Шавель
Р. Коваль