15 березня 2011 р. Справа № 48842/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді: Улицького В.З.
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Любешівського районного центру зайнятості на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Любешівського районного центру зайнятості про визнання відмови незаконною та зобов'язання вчинення дій,-
встановила:
У лютому 2009 року ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Любешівського районного центру зайнятості про визнання відмови незаконною, зобов'язання вчинення дій та стягнення витрат на правову допомогу в сумі 1500 грн.
Позивач свої позовні вимоги мотивувала тим, що 20 січня 2009 року ОСОБА_1 звернулась до Любешівського районного центру зайнятості як особа, що шукає підходящу роботу. На вимогу центру зайнятості ОСОБА_1 надала довідку Любешівської селищної ради про те, що вона є членом особисто селянського господарства. ОСОБА_1 27 січня 2009 року було відмовлено у наданні статусу безробітної та з реєстрації знімають у зв'язку з тим, що вона є членом особисто селянського господарства і відповідно до законодавства вважається зайнятою особою. ОСОБА_1 повторно 3 лютого 2009 року звернулась із заявою до Любешівського районного центру зайнятості про реєстрацію в центрі зайнятості як безробітну. Любешівський районний центр зайнятості листом №Х-02/12-01 від 11 лютого 2009 року відмовив ОСОБА_1 в наданні статусу безробітної і роз'яснив про можливість зареєструвати як шукаюча роботу.
Вважаючи відмови незаконними та таким, що не відповідають вимогам Закону України «Про особисте селянське господарство» та Закону України «Про зайнятість населення» просила суд зобов'язати центр зайнятості зареєструвати як безробітну з 27 січня 2009 року. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача 1 500 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 року позов задоволено частково. Визнано незаконними дії Любешівського районного центру зайнятості щодо відмови ОСОБА_1 в наданні статусу безробітної. Зобов'язано Любешівський районний центр зайнятості зареєструвати ОСОБА_1 як безробітну з 11 лютого 2009 року. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3.40 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постанову суду оскаржив Любешівський районний центр зайнятості. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову, а позовну заяву залишити без розгляду або закрити провадження у справі.
Зокрема як на обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.
Відповідно до статті 8 цього Закону члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основною.
Підпунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» членів особистих селянських господарств віднесено до категорій зайнятого населення без будь-яких додаткових вимог. Отже, робота в особистому селянському господарстві є основною для членів таких господарств за умови, що вони не займаються будь-якою іншою діяльністю, що зазначені в цій статті.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 8 січня 2009 року звільнено з посади провідного агрохіміка лабораторних досліджень Волинського обласного державного проектно-технологічного центру охорони родючості ґрунтів і якості продуктів «Облдержродючість» за згодою сторін на підставі частини 1 статті 36 Кодексу законів про працю України.
20 січня 2009 року позивач звернулась до Любешівського районного центру зайнятості як особа, що шукає підходящу роботу. На вимогу центру зайнятості ОСОБА_1 надала довідку Любешівської селищної ради про те, що вона є членом особисто селянського господарства. 27 січня 2009 року ОСОБА_1 було відмовлено у наданні статусу безробітної та знято з реєстрації.
Як вбачається витягу з наказів про прийняті рішення по ОСОБА_1 від 27 січня 2009 року, остання знята з обліку відповідно до п. 20 «Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» у зв'язку з поданням письмової заяви про відмову від послуг СЗ (абзац 9 пп.1 п. 20 Порядку).
З лютого 2009 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Любешівського районного центру зайнятості із письмовою заявою про сприяння у працевлаштуванні, а також просила зареєструвати в центрі зайнятості як безробітну. До заяви додані необхідні документи, а саме: копії паспорта, трудової книжки та диплома. Любешівський районний центр зайнятості листом №Х-02/12-01 від 11 лютого 2009 року відмовив ОСОБА_1 в наданні статусу безробітної у зв'язку тим, що остання є членом особистого селянського господарства та роз'яснив про можливість зареєструвати як шукаюча роботу.
Відповідно до пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».
Стаття 8 Закону України «Про особисте селянське господарство» встановлює, що члени особистих селянських господарств є особами, які забезпечують себе роботою самостійно і відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» належать до зайнятого населення за умови, що робота в цьому господарстві для них є основного.
Відповідно до п. 1 «Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №219 від 14.02.2007 року громадяни мають право на безоплатне сприяння державної служби зайнятості у працевлаштуванні. До державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні можуть звертатися всі незайняті громадяни, які бажають працювати, а також зайняті громадяни, які бажають змінити професію або місце роботи, влаштуватися на роботу за сумісництвом чи у вільний від навчання час.
Згідно приписів п. 2 даного Порядку Незайняті громадяни, у тому числі члени особистих селянських господарств, для яких робота у таких господарствах не є основною, які звертаються до державної служби зайнятості за сприянням у працевлаштуванні, підлягають реєстрації.
Для цілей цього Порядку ведення особистого селянського господарства вважається основною роботою для члена такого господарства за умови, що протягом 12 місяців, які передували дню звернення до державної служби зайнятості, він провадив лише діяльність, пов'язану з веденням особистого селянського господарства, чи одночасно працював на умовах найму або займався видом діяльності, що визначений частиною третьою статті 1 Закону України "Про зайнятість населення", менше 26 календарних тижнів. Такі члени особистого селянського господарства не підлягають реєстрації.
Як вбачається з долученої до матеріалів справи копії трудової книжки позивач з 17.12.1990 року по 08.01.2009 року безперервно працювала Волинському обласному центрі «Облдержродючість».
Оскільки позивач більше 12 місяців які передували дню звернення до державної служби зайнятості працювала Волинському обласному центрі «Облдержродючість», відповідачем безпідставно відмовлено позивачу в реєстрації позивача як безробітної особи, а від так позивач має право на реєстрацію в центрі зайнятості її як безробітної особи, а відповідач.
З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про законність оскаржуваних вимог правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу Любешівського районного центру зайнятості залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 28.05.2009 року у справі №2а-14630/09/0370 - без змін.
На ухвалу протягом двадцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: В. Улицький
Судді: І. Олендер
Р. Шавель