Справа: № 2-а-9428/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»на постанову Окружного адміністративного суду від 19 жовтня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м Києва про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, якими донараховано податок на прибуток в сумі 467723,00 грн. та податок на додану вартість в сумі 367836,00 грн.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін, виходячи з наступного.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»зареєстровано Печерської районною державною адміністрацією м. Києва від 03.09.2001 року.
Позивача взято на облік до ДПІ 18.09.2001 за №26453.
Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоформ з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово - господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Сервістехпром»за період з 12.10.07 року по 30.09.09 року, за результатами якої складено акт №310/23-10/31606731 від 19.04.2010р., яким встановлено факт порушення позивачем пп. 5.1, пп..5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого позивачем занижено податок на прибуток в сумі 313310,00 грн., та порушення п.п. 7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4. ст.7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на суму 245224,00 грн.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення №0003422310/0 від 27.04.10 з податку на прибуток в сумі 467723,00 грн. та №0003432310/0 від 27.04.10. з податку на додану вартість в сумі 367 836,00 грн.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням від №0003432310/0 від 27.04.10 року встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання 367836,00 грн.
Згідно з п. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до п. 7.5 ст. 7 вказаного закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
При цьому, колегія суддів зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Колегія суддів звертає увагу, що предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість з бюджету, а Державна податкова інспекція, ухвалюючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, про скасування яких заявлено позов, виходила з того, що господарські операції з ТОВ «Сервістехпром»були фіктивними.
З матеріалів справи вбачається, що в ході проведення перевірки встановлено, що операції по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Сервістехпром» не мали реального характеру. Фактично перевіркою встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку, які стосуються лише факту перерахування грошових коштів.
Крім цього, в матеріалах справи міститься постанова Деснянського районного суду м. Києва від 16 вересня 2009 року, що набрала законної сили, якою встановлено, що ТОВ «Сервістехпром»є фіктивним підприємством.
Встановлення вироком суду фіктивності ТОВ «Сервіс»має наслідком фіктивність всіх угод, вчинених такою юридичною особою, є підставою для визнання вчинених нею з іншими суб'єктами господарювання юридично значимих дій недійсними, тому його контрагенти за договорами повинні нести відповідальність при наявності вини підприємства. Вина в даному випадку доводиться постановою Деснянського районного суду м. Києва по кримінальній справі № 1-704 по обвинуваченню директора ТОВ «Сервістехпром»у вчинені злочину, передбаченого ст. 205 ч. 2 Кримінального Кодексу України.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Теплоформ»перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, а тому податок на додану вартість не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості наданих послуг з податком на додану вартість.
Таким чином, з аналізу встановлених обставин справи та положень законодавства вбачається, що відносячи суму до податкового кредиту, сплачену в складі ПДВ по договору з ТОВ «Сервістехпром», позивач діяв всупереч вимогам законодавства, зважаючи на те, що неправомірність віднесення такої суми до податкового кредиту підтверджується доводами відповідача про безтоварність господарської операції, з чого випливає, що зазначені витрати не можуть бути віднесені до фінансового-господарських -як наслідок відсутні підстави для формування податкового кредиту.
Податковим повідомленням-рішенням №0003422310/0 від 27.04.10 встановлено порушення позивачем п. 5.1 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв'язку з чим визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 467723,00 грн.
Колегія суддів зазначає, що підстави для включення витрат на придбання товарів (робіт, послуг) до складу валових витрат передбачені п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Частиною 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення i зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Оскільки, як зазначено вище, господарські операції позивача з ТОВ «Сервістехпром»не мали реального характеру, а фіктивність підприємства встановлено рішенням суду, що набрало законної сили, віднесення сум до валових витрат по даних операціях не може вважатися законним.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем надано всі необхідні докази правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та прийняття їх в межах повноважень, що передбачені законами України.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи та відповідно до норм матеріального та процесуального права та прийняв законне і обґрунтоване рішення.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоформ»залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик