Справа: № 2-а-2384/10 Головуючий у 1-й інстанції: Савранський О.А.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"10" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області на постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни -
18 листопада 2010 року позивач звернулася до Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни про визнання дій протиправними та здійснення відповідних виплат щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.
Ухвалою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 18 листопада 2010 року адміністративний позов в частині вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату соціальної допомоги, як дитині війни, за період з 01.01.2009 р. до 31.12.2007 р. та з 01.01.2010 р. по 17.05.2010 р. залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням позивачем строку на звернення до суду без поважної причини та відсутністю клопотання про його поновлення.
Постановою Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2010 року позов задоволено за період в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального права при його постановленні.
Зі змісту оскаржуваного рішення суду першої інстанції вбачається, що справа розглядалася судом в порядку скороченого провадження
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.
Згідно з абзацом 4 ст. 283-2 КАС України апеляційні скарги у справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг; розглядаються апеляційними судами в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, керуючись вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», прийшов до висновку про задоволення адміністративного позову в межах шестимісячного строку звернення до суду.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, а тому їй згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно з якою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії. Мінімальна пенсія у 2010 році становила: з 01.01.2010 року -695,00 грн., з 01.04.2010 року -706,00 грн., з 01.07.2010 року -709,00 грн.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до її пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, натомість такі нарахування здійснювалися відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального окремих категорій громадян»від 28 травня 2008 року № 530, у зв'язку з чим остання звернулася до суду за захистом своїх прав.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги положень частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на які посилається апелянт, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання доплат до пенсії, в розмірі передбаченому вимогами ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, враховуючи вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виходячи з ч. 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені іншими нормативно-правовими актами, а тому колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем позивачу повинна була нараховуватися і виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність джерел фінансування виплат, то ці твердження колегією суддів відхиляються, оскільки реалізація встановленого законом права не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. (У справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань).
За таких обставин суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи, а таму апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Проте, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18.05.2010 р. по 18.11.2010 р. не було враховано, що позивач отримувала вказані доплати в розмірі, меншому, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»раніше, про що необхідно зазначити в резолютивній частині постанови.
У зв'язку з цим постанова суду першої інстанції підлягає відповідній зміні із врахуванням розміру раніше здійснених виплат при перерахунку пенсії.
Згідно зі ст. 198, п. 2, ч. 1 ст. 201 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити її, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 8-10, 195, 197, 198, 201, 205, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області залишити без задоволення.
Постанову Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 08 грудня 2010 змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Корсунь-Шевченківському районі Черкаської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та провести виплати у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 18.05.2010 р. по 18.11.2010 р. з урахуванням раніше проведених виплат.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо його було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення постанови в повному обсязі (стаття 212 КАС України).
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик