Справа: № 2-а-18342/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.
Суддя-доповідач: Василенко Я.М
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенка Я.М.,
суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,
при секретарі Гоцику О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2011 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тегола-Україна»до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про визнання незаконними дій та зобов'язання вчинити дії, -
14.12.2010 ТОВ «Тегола-Україна»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом, в якому з урахуванням подальших уточнень просило:
- зобов'язати відповідача прийняти та визнати податковою звітністю уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний податковий період «рік 2008»реєстраційний номер 257602 від 24.09.2010 та за звітний податковий період «рік 2007»реєстраційний номер 257601 від 24.09.2010, а також зобов'язати відповідача внести суми податкових зобов'язань у зазначених розрахунках до картки особового рахунку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2011 позов задоволено частково:
- визнано протиправним рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва викладене у формі листа від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 про невизнання як податкової звітності ТОВ «Тегола-Україна»уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік, який зареєстрований у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.09.2010 за № 257602;
- визнано протиправним рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва викладене у формі листа від 27.09.2010 № 4004/10/3/28-312 про невизнання як податкової звітності ТОВ «Тегола-Україна»уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік, який зареєстрований у ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 24.09.2010 за № 257601;
- зобов'язано ДПІ у Голосіївському районі м. Києва внести дані уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік та за 2007 рік до картки особового рахунку ТОВ «Тегола-Україна»станом на 24 вересня 2010 року;
- у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог, як таку, що винесена із порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши в засіданні суду апеляційної інстанції суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, використовуючи надане позивачу п. 5.1. Закону України «Про порядок погашення податкових зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 № 2181-ІІІ право на подання уточнюючих розрахунків, 10 вересня 2010 року останнім складено «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2008 рік»за формою додатку до Порядку складання декларації з податок на прибуток, який поданий позивачем до податкового органу, прийнятий відповідачем 24.09.2010 та зареєстрований за № 257602 (далі -Розрахунок 1).
Крім того, 10 вересня 2010 року позивачем складено «Уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2007 рік»за формою додатку до Порядку складання декларації з податок на прибуток, який поданий позивачем до податкового органу, прийнятий відповідачем 24.09.2010 та зареєстрований за № 257601 (далі -Розрахунок 2).
Листами від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 та від 27.09.2010 № 4004/10/3/28-312 відповідач, з посиланням на абз. 5 пп. 4.1.2. Закону № 2181, повідомив позивача про те, що Розрахунок-1 та Розрахунок-2 не визнані ДПІ, як податкові розрахунки, визначивши причину невизнання: «Заповнено всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку: наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання. Не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються».
Доводи апелянта полягають у тому, що він діяв згідно до вимог абз. 5 пп. 4.1.2. п. 4.1 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ та одночасно запропонував платнику податків надати нову податкову декларацію, оформлену з дотриманням вимог чинного законодавства.
Колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними та погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Згідно підпункту «а»підпункту 4.1.4. пункту 4.1. ст. 4 Закону України № 2181-III податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Абзацем 2 п. 5.1. Закону № 2181 визначено, що якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Згідно абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.
Так, пунктом 4.5 глави 4 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України», затвердженого Наказом ДПА України від 31.12.2008 № 827, визначений перелік підстав, у разі наявності яких, надана органу ДПС платником податків податкова звітність заповнена ним з порушенням правил, зазначених у затвердженому порядку заповнення, може бути не визнана таким органом ДПС як податкова декларація, а саме: у ній не зазначено обов'язкових реквізитів або не проставлено прочерк у показниках, які не заповнюються; її не підписано відповідними посадовими особами (факсиміле не дозволяється); не скріплено печаткою платника податків; відсутні обов'язкові додатки до податкової звітності, передбачені порядком заповнення відповідної звітності; неможливо прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявні порвані аркуші, підчищення, помарки, виправлення, дописки і закреслювання; подана ксерокопія звітних документів; звітність з податку на додану вартість, подана неплатником ПДВ.
Колегія суддів звертає увагу на те, що наявними у матеріалах справи копіями «Уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок»(а. с. 12, 13) спростовуються вищезазначені висновки відповідача, викладені у листах від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 та від 27.09.2010 № 4004/10/3/28-312, оскільки зазначені уточнюючі розрахунки не містять порушень, зазначених у абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1. ст. 4 Закону № 2181-ІІІ та у п. 4.5 глави 4 «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України».
При цьому, навіть якщо б такі порушення й мали б місце, то у таких випадках працівники структурного підрозділу ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності, в усній формі попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм Закону України № 2181-IIІ. Якщо платник податків наполягає на прийнятті звітності, то звітність приймається, реєструється та разом зі службовою запискою передається до галузевого підрозділу для подальшого зберігання у звітній частині особової справи платника податків. На примірнику, що залишається у платника податків, проставляється штамп «Отримано, попереджено про можливість невизнання»(зразок штампа наведено у додатку 1 до Методичних рекомендацій).
При цьому, із наявних у матеріалах справи копій уточнюючих розрахунків вбачається, що штампів «Отримано, попереджено про можливість невизнання»відповідачем проставлено не було, що ще раз спростовує його доводи про допущення позивачем вищезазначених порушень.
Структурним підрозділом ОДПС, до функцій якого належить приймання податкової звітності у триденний термін від дня отримання звітності (але не пізніше наступного дня від граничного строку подання), надсилається платнику податків повідомлення про невизнання ОДПС податкової звітності як податкової декларації із зазначенням підстав неприйняття та пропозицією надати нову податкову декларацію, оформлену належним чином (пп. 4.1.3 п. 4.1 ст. 4 Закону України № 2181-ІІІ).
При цьому, зазначена податкова звітність тільки реєструється (без внесення показників) та отримує статус «Не визнано як податкова декларація»із обов'язковим зазначенням підстав невизнання, а в коментарях проставляється реєстраційний номер повідомлення ОДПС (про невизнання податкової звітності як податкової декларації) та дата його відправки.
В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання вимог абзацу 2 п. 5.1. Закону № 2181 було подано уточнюючі розрахунки на паперових носіях до податкового органу в законодавчо передбачені строки та з додержанням вищезазначених вимог «Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків», затверджених Наказом ДПА України № 827.
Беручи до уваги те, що позивач не заявляв позовну вимогу щодо визнання протиправним рішення відповідача про невизнання податкової звітності, однак, зазначені рішення порушують права позивача на відображення в інформаційних базах податкової звітності повної і достовірної інформації щодо структури його податкових зобов'язань, суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача у спірних відносинах, правомірно згідно ст. 11 КАС України вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправними рішення відповідача щодо невизнання податкової звітності позивача, а саме -рішення відповідача, викладені у формі листів від 27.09.2010 № 4003/10/3/28-312 «Про невизнання як податкової звітності»та від 27.09.2010 № 4004/10/3/28-312 «Про невизнання як податкової звітності».
При вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача внести суми податкових зобов'язань, визначені у вищезгаданих уточнюючих розрахунках до картки особового рахунку позивача, суд першої інстанції вірно виходив з того, що пунктами 1.4., 1.6 Інструкції, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року за № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 02 серпня 2005 року за № 843/11123 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи, що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.
Пунктом 1.7. Інструкції передбачено, що облікові операції з коригування даних у картках особових рахунків платників податків проводяться підрозділами адміністрування облікових показників та звітності на підставі відповідних документів, датою їх надходження, з візою керівника (заступника керівника) органу державної податкової служби «До обліку».
Відповідно до пп. 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Згідно до пп. 74.2. цього ж Кодексу зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Отже, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань платника податків в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.
При цьому, оскільки в даному випадку рішення відповідача щодо невизнання уточнюючих розрахунків є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих розрахунків у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності, то суд першої інстанції вірно вважав, що існують правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік податків, що нараховані позивачем, а саме внести відповідні дані уточнюючих розрахунків до картки особового рахунку позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При цьому, відповідачем у апеляційній скарзі не вказано обставин та не надано доказів, які б свідчили про протиправність задоволених позовних вимог.
Оскільки рішення відповідача про невизнання уточнюючих розрахунків є протиправними, в зв'язку з чим вони не набули статусу невизнаних (тобто є такими, що фактично надійшли до податкового органу, прийняті ним та підлягають врахуванню останнім датою її фактичного надходження до податкового органу), то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача повторно прийняти ту саму звітність.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2011 -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2011.