Справа: № 2а-10752/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції:
Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
Справа № 2-а-10752/10/2670
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Коротких А.Ю.,
суддів: Літвіної Н.М.,
Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС»до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України про скасування постанови, -
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представник відповідача подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позову. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Враховуючи неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання та положення ст. 197 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про можливість розглядати справу у порядку письмового провадження.
Перевіривши за матеріалами справи наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Посадовою особою відповідача було винесено припис від 13.04.2010 року № СК-421/10-364 (далі - Припис № 1), у відповідності до якого позивачу запропоновано в термін до 10.05.2010 року усунити виявлені порушення, а саме п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України «Про страхування»та ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування».
Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач звернувся до відповідача зі скаргою 23.04.2010 року № Г0400/3797, за наслідком розгляду якої рішенням №7097/47-8 від 04.06.2010 року відповідач відмовив у її задоволенні.
29.06.2010 року позивачем було подано відповідачу інформацію про виконання вимог Припису № 1 та додано копію платіжного доручення №28869 від 25.06.2010 року.
Крім того, посадовою особою відповідача було винесено припис від 17.05.2010 року № СК-421/10-514 (далі - Припис № 2), згідно якого позивачу запропоновано в термін до 11.06.2010 року усунити виявлені порушення, а саме п.3 ст. 20 Закону України «Про страхування»та ч.1 ст. 25 Закону України «Про страхування», п. 2.15 Ліцінзійних умов провадження страхової діяльності та п. 2.16 Ліцінзійних умов провадження страхової діяльності.
Не погоджуючись з вказаним приписом, позивач звернувся до відповідача зі скаргою 23.05.2010 року № Г0400/4699.
При розгляді вказаної скарги рішенням відповідача від 04.06.2010 року № 7086/47-8 було зупиненно виконання припису № 2 до розгляду скарги по суті та прийняття відповідного рішення.
У подальшому відповідачем було складено акт від 18.06.2010 року № 612/4 про порушення позивачем вимог законодавства про фінансові послуги, а саме невиконання вимог Приписів №1 та № 2.
За наслідком висновків, викладених в акті відповідачем, було винесено постанову № СК-421/10-710 від 29.06.2010 року щодо застосування штрафу до ПАТ «Страхова група «ТАС».
Згідно ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі -Закон № 2664), державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Відповідно до п. 1 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 року № 157 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством.
У відповідності до п.п.3, 9 та 10 ч.1 ст. 28 Закону № 2664, уповноважений орган у межах своєї компетенції: видає фінансовим установам відповідно до законів з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг відповідні дозволи та на провадження діяльності з надання фінансових послуг; затверджує умови провадження діяльності з надання фінансових послуг, здійснення яких потребує відповідної ліцензії чи дозволу, та порядок контролю за їх додержанням; проводить самостійно чи разом з іншими уповноваженими органами нагляду виїзні та безвиїзні перевірки діяльності фінансових установ; у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів уповноваженого органу застосовує заходи впливу та накладає адміністративні стягнення.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 40 Закону № 2664, уповноважений орган застосовує до суб'єктів підприємницької діяльності штрафні санкції за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання розпоряджень, рішень Уповноваженого органу про усунення порушень щодо надання фінансових послуг - у розмірі до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але не більше одного відсотка від розміру статутного (пайового) капіталу юридичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності, що вчинила правопорушення.
Як свідчать матеріали справи, штрафні санкції були накладені на позивача за невиконання вимог приписів № 1 та № 2, однак відповідачем не було враховано зупинення виконання припису № 2 до розгляду скарги на нього рішенням відповідача від 04.06.2010 року № 7086/47-8.
Таким чином, позивач мав право не виконувати вимоги припису № 2 на час призупинення його дії.
Колегія суддів звертає увагу на ту обставину, що позивачем не було виконано вимоги у строк, встановлений приписом № 1. Згідно матеріалів справи, вказані вимоги були виконані лише 25.06.2010 року.
Проте, як вбачається з тексту постанови № СК-421/10-710 від 29.06.2010 року, штрафні санкції були накладені на позивача за невиконання вимог як припису № 1 так і припису № 2 та застосовано максимальний розмір штрафних санкцій. Оскільки вказана постанова не містить розрахунку розміру штрафних санкцій за невиконання кожного з приписів, колегія суддів не може брати на себе повноваження відповідача та вираховувати необхідний розмір штрафних санкцій за невиконання у строк вимог припису № 1. Тому вказана постанова підлягає скасуванню у повній мірі. Приходячи до вказаного висновку, колегія суддів врахувала той факт, що позивачем було виконано вимоги припису № 1, хоч і з запізненням, що не вплинуло на розмір штрафних санкцій.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 жовтня 2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ч. 5 ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Літвіна Н.М.
Чаку Є.В.