Справа: № 2а-203/10 Головуючий у 1-й інстанції: Кірєєв Р.В.
Суддя-доповідач: Романчук О.М
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Романчук О.М.,
Суддів: Глущенко Я.Б.,
Шелест С.Б.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області на постанову Березанського міського суду Київської області від 29 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернулася до Березанського міського суду Київської області із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести перерахунок та виплату недоплаченої державної та додаткової пенсії відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 19.10.2010 року.
Постановою Березанського міського суду Київської області від 29 грудня 2010 року позов задоволено частково, за період з 19.10.2010 року по 29.12.2010 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі - Управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Як вбачається з матеріалів справи, свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що вона є потерпілою від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на ЧАЕС та відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має право на пенсію та додаткову пенсію у розмірах, встановлених законом.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, особам, віднесеним до категорії 1, які є інвалідами 2 групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у редакції, що діяла, на момент виникнення спірних правовідносин, в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів 2 групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком.
Разом із тим, судом першої інстанції встановлено, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач, в порушення вимог законодавства, керувався Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, слід зазначити, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
Отже, відповідачем не правомірно нараховувалася основна та додаткова пенсія позивачу в меншому розмірі ніж це передбачено ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що позивач має право на одержання основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до розмірів, передбачених ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 19 жовтня 2010 по дату ухвалення рішення судом першої інстанції, тобто по 29 грудня 2010 року, так як суд не наділений повноваженнями щодо зобов'язання органів державної влади виконувати будь-які зобов'язання на майбутнє.
Чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На думку колегії суддів, положення ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімального розмірі пенсії за віком) для розрахунку інших пов'язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого частиною першою цієї статті.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами при розрахунку пенсії та додаткової пенсії, передбаченої Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що встановлений в Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначався мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Березані Київської області залишити без задоволення, а постанову Березанського міського суду Київської області від 29 грудня 2010 року -без змін.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий-суддя:
Судді: