Справа: № 2а-9557/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Костенко Д.А.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А.Г.,
при секретарі Киричуку Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі та заступника прокурора у Голосіївському районі м. Києва в інтересах ДПІ до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості в розмірі 869247, 08 грн., -
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року вказаний позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Окружний адміністративний суд м. Києва в своєму рішенні прийшов до висновку про необхідність задоволення позову.
Апеляційна інстанція погоджується з такими доводами суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2006 ОСОБА_2 зареєстрована, як фізична особа-підприємець Голосіївською районною у м. Києві державною адміністрацією та 02.03.2006 взята на облік у ДПІ, як платник податків.
Позивачем було проведено планову виїзну перевірку дотримання вимог чинного законодавства з питань оподаткування суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, за результатами якої складено акт від 29.05.2009 за № 60/17-40/НОМЕР_1.
На підставі вказаного акту перевірки ДПІ винесено податкові повідомлення-рішення від 16.06.2009 за №0001201740/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 651745,50 грн. (434497 грн. за основним платежем, 217248, 50 грн. штрафних (фінансових) санкцій) та за №0001211740/0, яким визначено суму податкового зобов'язання у розмірі 218024, 06 (основний платіж).
Вказані податкові повідомлення-рішення 17.06.2009 було направлено на адресу апелянта, однак листом від 27.07.2009 року їх було повернуто ДПІ у зв'язку із закінченням терміну зберігання, про що 27.07.2009 було складено акт неможливості вручення податкових повідомлень, ці податкові повідомлення-рішення були розміщені на дошці податкових оголошень.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст. 86 КАС України).
Згідно з п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції наділені повноваження подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Пунктом 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі по тексту -Закону № 2181) встановлено, що податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України;
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Підпунктом 3.1.1 пункту 3.1 ст. 3 Закону № 2181 передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу. У разі, якщо такого платника податків визнано банкрутом, черговість задоволення претензій кредиторів визначається законодавством про банкрутство.
У відповідності із пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом відповідно до пунктів 4.2 та 4.3 статті 4 цього Закону, вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення, за винятком випадків, визначених підпунктом 5.2.2 цього пункту.
Як вбачається з матеріалів справи, податкові повідомлення-рішення, якими апелянту визначенні податкові зобов'язання, в адміністративному порядку оскарженні не були, а тому останні є узгодженими.
Підпунктом «а»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що перша податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.
Відповідно до підпункту «б»пп. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» друга податкова вимога направляється не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Друга податкова вимога додатково до відомостей, викладених у першій податковій вимозі, може містити повідомлення про дату - та час проведення опису активів платника податків, що перебувають у податковій заставі, а також про дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Апелянту було виставлено першу податкову вимогу № 1/1182 від 13.08.2009 та другу податкову вимогу № 2/4 від 22.04.2010. Зазначені вимоги вручені не були, оскільки їх було повернуто до ДПІ у зв'язку із закінченням терміну зберігання,
Згідно актів № 1 від 13.03.2010 та № 2 від 26.04.2010 податкові вимоги розміщено на дошці податкових оголошень.
Як вбачається з матеріалів справи податкові зобов'язання визначенні податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженими, однак не сплаченні у встановленому законодавством порядку, а тому вони підлягають стягненню у відповідності до вимог пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 за рішенням суду.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Апелянтом не надано доказів які спростовували б доводи ДПІ.
Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 жовтня 2010 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.
Головуючий:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 09.03.2011.