Справа: № 2а-6133/10/2370 Головуючий у 1-й інстанції: Кульчицький С.О.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення, -
Позивач звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення відповідача № 405 від 25 листопада 2010 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальником страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальником або органом Пенсійного фонду.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішення суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення -скасувати з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи спірне рішення про застосування фінансових санкцій, виходив з того, що відповідача, приймаючи спірне рішення, порушив ч. 4 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», згідно з якою протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції та зазначає, що в даному випадку судове рішення прийняте з порушенням норм матеріального права з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що комунальне житлово-виробниче підприємство «Наш дім»зареєстроване як юридична особа 05.06.2002 року.
Відносно комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»господарським судом Черкаської області було порушено провадження у справі про банкрутство, введено процедуру розпорядження майном боржника та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно ухвали від 1 липня 2010 року по справі №10/1305.
Апеляційним судом встановлено, що комунальне житлово-виробниче підприємство «Наш дім»зареєстроване платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
25.11.2010 року на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідачем було прийнято рішення № 405 про застосування до позивача фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, в тому числі донарахованих страхувальниками або органом пенсійного фонду, згідно з яким до позивача застосовано фінансові санкції за період з 20.09.2010 року по 19.11.2010 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до п. 6 ст. 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць; для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал. При цьому в разі здійснення протягом базового звітного періоду виплат (виплати доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески, страхувальники одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати авансові платежі у вигляді сум страхових внесків, що підлягають нарахуванню на зазначені виплати (дохід). У разі недостатності у страхувальника коштів для здійснення в повному обсязі виплати заробітної плати (доходу) та одночасної сплати відповідних авансових платежів виплата зазначених сум та сплата страхових внесків здійснюється в пропорційних розмірах у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду. У разі несплати авансових платежів до страхувальників застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом.
Порядок стягнення заборгованості зі страхових внесків визначений виключно Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Застосування фінансових санкцій за порушення страхувальниками норм цього Закону передбачено ст. 106 цього Закону.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 вказаного закону за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частиною 13 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених ч. 9 і 10 цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Таким чином, судова колегія зазначає, що оскаржуване рішення винесено відповідачем у відповідності з вимогами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Посилання позивача на п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" як на підставу неможливості нарахування штрафних (фінансових) санкцій в період дії мораторію не приймається судом апеляційної інстанції до уваги, виходячи з наступного.
Умови та порядок відновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності - боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задоволення вимог кредиторів встановлено Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Відповідно до абз. 24 ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Наведені норми регулюють правовідносини, які виникли між боржником і кредиторами у зв'язку з неспроможністю боржника виконати після настання встановленого строку існуючі зобов'язання і спрямовані на відновлення платоспроможності боржника або його ліквідації з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів.
Однак, з порушенням провадження у справі про банкрутство не пов'язується завершення підприємницької діяльності боржника, він має право укладати договори та вчиняти інші правочини, у зв'язку з чим у нього виникають права та обов'язки, виконання яких забезпечується на загальних засадах, а отже дія мораторію поширюється лише на задоволення вимог конкурсних кредиторів.
Стосовно зобов'язань поточних кредиторів, то за цими зобов'язаннями, згідно із загальними правилами, нараховуються неустойка (штраф, пеня), застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), в т. ч. і штрафних санкцій нарахованих на підставі ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Даний висновок також кореспондує зі змістом ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", згідно з якою нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості за зобов'язаннями, строк виконання яких настав після порушення справи про банкрутство та введення мораторію, припиняється лише з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування правомірно застосовано до позивача фінансові санкції в період дії мораторію, оскільки спірне рішення було винесене відповідачем до винесення господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.
Виходячи з цього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідача прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, а тому не може бути визнане протиправним.
Суд першої інстанції вказану обставину не врахував, що призвело до винесення незаконного та необґрунтованого рішення.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача спростовують висновки, покладені в основу рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 3 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Згідно пп. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним так, як прийняте з порушення норм матеріального права , що призвело до неправильного вирішення справи, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року належить скасувати і прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області задовольнити.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 січня 2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову.
У задоволенні адміністративного позову комунального житлово-виробничого підприємства «Наш дім»до управління Пенсійного фонду України в м. Сміла Черкаської області про скасування рішення відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Постанову в повному обсязі виготовлено 04.03.2011 р.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик