Справа: № 2-а-13629/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Качур І.А.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Головного управління юстиції в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивачі звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління юстиції в м. Києві про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що, оскільки відповіді на звернення позивача нотаріальною конторою надавалися у відповідності до вимог Закону України «Про звернення громадян», адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Вирішуючи даний спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що дана справа є адміністративною.
Однак такий висновок є помилковим і таким, що ґрунтується на невірному застосуванні норм процесуального права.
Згідно ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
За змістом ст. 3 цього ж Кодексу справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Вжитий у КАС України термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі при виконанні делегованих повноважень.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб) відповідно до прийнятих або вчинених при здійсненні ними владних управлінських функцій.
З матеріалів справи видно, що предметом даного позову є оскарження дій державного нотаріуса щодо відмови у витребуванні від Бюро технічної інвентаризації м. Києва відомостей щодо зареєстрованого права власності особи на нерухоме майно для подальшого оформлення права на спадщину в іншій нотаріальній конторі.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про нотаріат», нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Зі змісту цієї правової норми видно, що нотаріуси (завідуючі нотаріальними конторами) при вчиненні нотаріальних дій не здійснюють владних управлінських функцій, а тому в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України вони не відносяться до суб'єктів владних повноважень рішення, дії чи бездіяльність яких можуть бути оскаржені до адміністративних судів.
Таким чином, даний спір не є публічно-правовим і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), як зазначено у п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України, а тому встановлена ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів на цей спір не поширюється.
Наведені обставини не були враховані судом першої інстанції, який розглянувши цей спір за правилами, встановленими Кодексом адміністративного судочинства України, допустив тим самим порушення норм процесуального права, що потягло за собою ухвалення незаконного судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Якщо ж провадження за заявою, яку не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, було помилково порушено, суд закриває провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 157 КАС України.
Згідно з ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з цього, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково: оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі -закрити.
Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову суду і залишити позовну заяву без розгляду або закрити провадження у справі;
Згідно з ч. 1 ст. 203 КАС України постанова суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 203, 205, 207, 212, 254 КАС України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 листопада 2010 року скасувати.
Провадження у справі закрити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 04.03.11 р.