Справа: № 2а-18416/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Пащенко К.С.
Суддя-доповідач: Парінов А.Б.
Іменем України
"03" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Парінова А.Б.,
суддів: Земляної Г.В., Петрика І.Й.,
при секретарі судового засідання Тарнаруцькій Л.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Криворізький цемент»до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання недійсним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва з вимогами про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000592302/0 від 04.10.2010 р. та №0000592302/1 від 14.12.2010 р.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явилися в судове засідання, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини.
За результатами невиїзної документальної перевірки TOB «Торговий дім Криворізький цемент»в частині дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентом TOB «Торговий дім «Реал Лтд»за квітень-травень 2010 року 21.09.2010 року ДПІ у Дніпровському районі міста Києва було складено Акт № 4160/23-222-31091150, яким встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», та, як наслідок, заниження податку на додану вартість на 346529 грн.
04.10.2010 на підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000592302/0, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 502451 грн., в тому числі штрафні санкції -155922 грн.
В подальшому, за результатами оскарження зазначеного повідомлення-рішення до ДПІ у Дніпровському районі міста Києва винесено податкове повідомлення-рішення №0000592302/1 від 14.12.2010 р.
З матеріалів справи вбачається, що 06.01.2010 р. між позивачем та TOB «Торговий дім «Реал Лтд»(свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261277) укладено договір поставки №06/0110, на виконання якого TOB «Торговий дім «Реал Лтд»поставило TOB «Торговий дім Криворізький цемент»товари на загальну суму 1732645 грн. Оплата товарів підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 64-73).
Підставою для висновку відповідача про заниження позивачем податку на додану вартість стало непідтвердження TOB «Торговий дім Криворізький цемент»сум податкового кредиту у розмірі 346529 грн., визначеного у деклараціях з ПДВ за квітень та травень 2010 року.
Судом першої інстанції встановлено, що TOB «Торговий дім «Реал Лтд»діяло у спірних правовідносинах на підставі свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 100261277 від 25.12.2009 року та було зареєстроване платником податку на додану вартість.
З матеріалів справи вбачається, що суми податку на додану вартість, віднесені TOB «Торговий дім Криворізький цемент до податкового кредиту, підтверджуються податковими накладними, виписаними контрагентом, що містяться в матеріалах справи (а.с. 23-38).
Суд першої інстанції за результатами розгляду справи прийшов до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість в квітні і травні 2010 року на підставі виписаних ТОВ «Торговий дім «Реал ЛТД»податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства., а висновок контролюючого органу про порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та як наслідок -заниження податку на додану вартість на 346529 грн. є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.
Задовольняючи адміністративний позов та скасовуючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд першої інстанції виходив з того, що вказані рішення винесені з порушенням законодавства, а тому повинні бути визнані протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням встановлено порушення позивачем пп. 7.2.3 п. 7.2, пп.пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту.
Відповідно до п. 2 Порядку «Про затвердження форми податкової накладеної та порядку заповнення»від 30.05.1997 року № 165, податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Відповідно до п. 6 Порядку, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця відповідно до вимог пункту 7.3 статті 7 Закону, які підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), скріплюється печаткою такого платника податку.
З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому постачальником товару (платником ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства. Крім цього, здійснення та оплата наданих послуг підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а тому колегія суддів вважає, що у відповідача відсутні підстави для застосування до позивача адміністративно-господарських санкцій.
Посилання апелянта на ту обставину, що контрагентом позивача TOB «Торговий дім «Реал Лтд»не подано до податкового органу декларації по податку на додану вартість не приймається колегією суддів до уваги, оскільки бюджетне відшкодування можливе за наявності належних документів, що підтверджують правомірність формування сум податкового кредиту платника податку. При цьому несплата податкового зобов'язання контрагентом не впливає на право отримати бюджетне відшкодування платником податку, в якого наявні належним чином оформлені податкові накладні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували законність винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують так, як є помилковими, та апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2010 року залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя А.Б. Парінов
Судді Г.В. Земляна
І.Й. Петрик
Ухвалу в повному обсязі виготовлено 04.03.2011 р.