Справа: № 2-а-3903/10 Головуючий у 1-й інстанції: Лєдньов Д.М.
Суддя-доповідач: Гром Л.М.
Іменем України
"01" березня 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Гром Л.М.
суддів: Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області на постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, -
ОСОБА_2 звернулась до Лугинського районного суду Житомирської області з адміністративним позовом до Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій неправомірними, стягнення коштів, передбачених ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Ухвалою суду від 07.12.2010 року позовна заява в частині вимог про вирішення спору з 01.01.2010 року по 01.06.2010 року залишена без розгляду.
Постановою Лугинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_2 коштів у відповідності до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 допомогу у зв'зку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у відповідності до ст. 37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати щомісяця, за період з 02.06.2010 року по 30.11.2010 року, з урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати у кожен місяць даного періоду, визначеного на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»та фактично отриманих коштів. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити ОСОБА_2 доплату до заробітної плати у відповідності до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- в розмірі двох мінімальних заробітних плат щомісяця, за період з 02.06.2010 року по 30.11.2010 року, з урахуванням встановленого розміру мінімальної заробітної плати у кожен місяць даного періоду, визначеного на підставі Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», та фактично отриманих коштів.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів спрваи, позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, зареєстрований і постійно проживає в смт. Лугини, яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Згідно ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв»язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, у зоні гарантованого добровільного відселення у розмірі 40% від мінімальної заробітної плати.
Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться оплата в таких розмірах: - у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених ч. 1 ст. 39 вищезазначеного Закону (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).
Встановлено, що вказані виплати нараховувались та виплачувалась позивачу в порядку та у розмірах, визначених постанови КМ України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№836.
Вирішуючи питання про те, положення якого Закону підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».
Відповідно до ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
За ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 200, 202, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скарг Управління праці і соціального захисту населення Лугинської районної державної адміністрації Житомирської області -залишити без задоволення.
Постанову Лугинського районного суду Житомирської області від 17.12.2010 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та подальшому оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя:
Судді: