Справа: № 2а-1405/10 Головуючий у 1-й інстанції: Унятицький Д.Є.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"28" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Лічевецького І.О., Романчук О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області на постанову Бородянського районного суду Київської області від 16.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 01.12.2010 року звернулася до Бородянського районного суду Київської області з адміністративним позовом до УПФУ в Бородянському районі Київської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни та доплати передбачені ст.ст. 39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року.
Постановою Бородянського районного суду Київської області від 16.12.2010 року позов задоволено, зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення та доплати до пенсії за період з 01.06.2010 року.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни та є постраждалою від наслідків Чорнобильської катастрофи, що підтверджується матеріалами справи.
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
У відповідності до статті 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно до ч. 1 ст. 39 Закону, пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, проводиться доплата до пенсії, яка становить у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Відповідно до ст. 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 2 категорії призначається у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Всупереч ст. ст. 39, 51 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачці вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному відповідно до ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»має вищу юридичну силу в порівняні з ПКМУ № 530 від 28.05.2008 року відповідач не правомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суд першої інстанції щодо зазначення меж стягнення відповідних виплат з огляду на наступне.
Як вбачається з позовної заяви позивач подав позов, 01.12.2010 року та просив стягнути відповідні доплати з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року, а тому крайньою межею, до якої має бути здійснено стягнення є саме 01.12.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній періоду стягнення та залишенню без розгляду позовних вимог за період з 01.05.2010 року по 04.05.2010 року включно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області -задовольнити частково.
Змінити постанову Бородянського районного суду Київської області від 16.12.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області про зобов'язання вчинити дії, виклавши абзаци третій резолютивної частини постанови наступним чином:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Бородянському районі Київської області провести перерахунок та виплату з урахуванням виплачених коштів пенсії ОСОБА_2 згідно зі статтями 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нарахувавши за період з 01.06.2010 року по 01.12.2010 року, щомісячну додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи зі встановленого розміру мінімальної пенсії за віком, який відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність та щомісячну грошову доплату, як непрацюючому пенсіонеру який проживає на території зони посиленого радіологічного контролю в розмірі однієї мінімальної заробітної плати.».
В решті постанову суду -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 28.02.2011 року.