Справа: № 2-а-708/10 Головуючий у 1-й інстанції: Дудніченко В. М.
Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
Іменем України
"24" лютого 2011 р. м. Київ
колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменко В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
розглянувши в письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести перерахунок пенсії, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.12.2010 року, -
13.12.2010 року позивач звернувся до суду з позовом до УПФУ України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування і несплати державної соціальної допомоги дітей війни у повному розмірі, та зобов'язання зробити перерахунок недоплаченого щомісячного державного підвищення до пенсії дитині війни та доплати до пенсії відповідно ст. 39,51 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.12.2010 року позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність відповідача та зобов'язано здійснити перерахунок позивачу щомісячної державної соціальної доплати в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком та доплати відповідно до ст. 39,51 Закону України «Про Статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 13.06.2010 року по 27.12.2010 року.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Судом першої інстанції встановлено, що на користь позивача необхідно здійснити перерахунок пенсії за період з 13.06.2010 року по 27.12.2010 року, тобто, в межах шестимісячного строку звернення до суду та по дату винесення рішення судом першої інстанції.
Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Нарахування позивачу доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ст. 41 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»від 28.12.2007 року №107-VI були внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а саме, текс статті викладено в наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 вказані зміни визнано неконституційними.
Рішення Конституційного суду є обов'язковими до виконання на всій території України.
В п. 6 Рішення Конституційного суду України 22.05.2008 року за № 10-рп зазначено, що рішення Конституційного суду в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Отже, на момент виникнення спірних правовідносин, розгляду справи по суті заявлених вимог та в подальшому норма Закону України «Про соціальний захист дітей війни», яка передбачає виплату дітям війни щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком була чинною.
Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на те, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівнянні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530, відповідач неправомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач є особою пенсійного віку, віднесена до 4 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю.
У відповідності до ст. 49 Закону пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам, віднесених до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров'ю, визначається у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, мають бути підвищені у розмірі на одну мінімальну заробітну плату.
Нарахування позивачу пенсії відповідно до положень ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивачу вказані доплати виплачувалися частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року по ст. 39 вказаного Закону та по ст. 51, відповідно до Постанови КМУ № 1 від 03.01.2002 року, а не в кратному відношенні до мінімальної заробітної плати, як того вимагає вказаний Закон.
З огляду на те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року та Постановою КМУ № 1 від 03.01.2002 року, відповідач неправомірно виплачував додаткову пенсію в меншому розмірі ніж це передбачено ст.ст. 39, 51 зазначеного Закону.
Судом першої інстанції вірно вказано період за який позивачу необхідно здійснити перерахунок пенсії, а саме: в межах шестимісячного строку звернення до суду та по дату винесення рішення судом першої інстанції, так як рішення має бути наслідком чинного правового регулювання і не може визначати правовідносини між сторонами на майбутнє.
Отже, доводи апеляційної скарги та апелянта спростовуються висновками суду першої інстанції, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства, через що рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст.195, 183-3, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області на постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.12.2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в Звенигородському районі Черкаської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання провести нарахування та виплату надбавки як дитині війни -залишити без задоволення.
Постанову Звенигородського районного суду Черкаської області від 27.12.2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 24.02.2011 року.