Справа: №2а-8007/10/2670 Головуючий у 1- й інстанції Винокуров К.С.
Суддя - доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
17 лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді : Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Беспалова О.О.
Федорової Г.Г.
при секретарі Корженковій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Національного банку України про визнання недійсною постанови № 97 від 24.02.2010 року,-
Позивач - ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України про визнання протиправними дій відповідача та недійсною постанови відповідача № 97 від 24.02.2010 року «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ Банка «БІГ-Енергія».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі, з підстав неналежного її розгляду в порядку адміністративного судочинства (п.1 ч.1 ст. 109 КАС України).
Не погодившись з даною ухвалою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати її як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.
Свої доводи апелянт мотивує тим, що у відповідності до ст.2 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України є особливим центральним органом державного управління, а тому, згідно ст.ст.3, 17, 21 КАС України, даний спір щодо визнання неправомірною бездіяльності Національного банку України є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції -скасуванню з направленням справи для продовження розгляду, виходячи з наступного.
Згідно п.4 ч.1 ст.204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 р.), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п.1 ст. 17 КАС України (в редакції, що діяла до 30.07.2010 р.), до компетенції адміністративних судів віднесено, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень»означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (цих осіб), відповідно прийнятих чи вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
На вирішення адміністративного суду може бути переданий спір між суб'єктами суспільства стосовно їхніх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб'єктів, а останні, відповідно, зобов'язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб'єкта.
Якщо суб'єкт у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має, встановлених нормами КАС України, ознак справи адміністративної юрисдикції та не може вирішуватись адміністративним судом.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивачем ставиться вимога про визнання протиправними дій відповідача по відкликанню ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ Банк «БІГ-Енергія»та визнання недійсною постанови Національного банку України № 97 від 24.02.2010 року «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації ВАТ Банка «БІГ-Енергія».
Згідно ст. 4 Закону України „Про банки та банківську діяльність”, банківська система України складається з Національного банку України та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені і діють на території України відповідно до положень цього Закону. Банк самостійно визначає напрями своєї діяльності і спеціалізацію за видами операцій.
Статтею 66 Закону України "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що державне регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України.
Згідно ст. 2 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 56 Закону України "Про Національний банк України", Національний банк України видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Національного банку видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли вони згідно з законом пом'якшують або скасовують відповідальність.
Так, нормами діючого законодавства передбачено, що предметом адміністративної юрисдикції є публічно-правові спори, які переважно стосуються тієї сфери, яка заснована на здійсненні управлінської діяльності.
Оскільки відповідач у спірних правовідносинах наділений владними повноваженнями та здійснює владні управлінські функції, він є суб'єктом владних повноважень в розумінні КАС України.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що даний спір є справою адміністративної юрисдикції, а тому повинен розглядатись за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Викладене свідчить про те, що суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив право позивача на судовий захист, передбачений нормами КАС України.
Положенням статті 6 КАС України (в редакції, що діє з 30.07.2010 р.), яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи в адміністративному суді будь-якої інстанції в порядку, передбаченому цим Кодексом.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що в суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відкритті провадження в даній справі, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню,з направленням справи для продовження розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 204, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 -задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 травня 2010 року -скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Головуючий суддя: ___________Вівдиченко Т.Р.
Судді: ___________Беспалов О.О.
___________Федорова Г.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 23 лютого 2011 року