Справа: № 2а-3705/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
Іменем України
"17" лютого 2011 р. м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.
Суддів: Беспалов О.О.
Федорової Г.Г.
при секретарі Корженковій І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення про застосування штрафних фінансових санкцій,-
Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі м. Києва про скасування рішення відповідача № 0002221503/0 від 18.02.2010 року про застосування до ТОВ «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»штрафних фінансових санкцій в розмірі 29 412,30 грн..
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.01.2010 року службовими особами ДПІ в Оболонському районі м. Києва була проведена невиїзна документальна перевірка платника орендної плати за земельні ділянки - Відкритого акціонерного товариства «ВБК «Кібер».
В ході проведення перевірки було встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 17 Закону України «Про плату за землю»та пп. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»несвоєчасно подав до установ банку платіжні доручення на перерахування належної до сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень, вересень та жовтень 2009 року.
На підставі проведеної перевірки та складеного Акту від 25.01.2010 року № 158/15-306, а також у відповідності до положень пп. 17.1.7 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002221503/0 від 18.02.2010 року про визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29 412,30 грн.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів зважає на наступне.
Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про плату за землю», використання землі в Україні є платним; плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель; власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів-учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок; за земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.
Згідно ст.5 зазначеного Закону, об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди; суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.
Статтею 13 даного Закону встановлено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності -договір оренди такої земельної ділянки.
Статтею 27 цього ж Закону передбачено, що контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку здійснюється державними податковими інспекціями.
Відповідно до ст.21, 22 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою; розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди; орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Статтею 24 зазначеного Закону встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Таке право орендодавця, навіть при відсутності в законі норми, яка б встановлювала відповідальність за порушення вказаного права, нарівні із законодавчим захистом прав орендаря дозволяє орендодавцю звернутися до суду з позовом про стягнення орендної плати та відшкодування збитків у зв'язку з порушенням орендарем умов договору.
Наведене узгоджується з приписами п.8 ст.14 Закону України «Про систему оподаткування»та ст.27 Закону України «Про плату за землю», зі змісту яких вбачається, що контрольна функція органу державної податкової служби в сфері обчислення та справляння плати за землю на момент виникнення спірних правовідносин полягала лише в контролі за правильністю обчислення та справляння саме земельного податку.
Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами» є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення.
В силу пп. 2.2.1 ст. 2 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», контролюючі органи мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати лише стосовно тих податків і зборів (обов'язкових платежів), які віднесені до їх компетенції.
Положення статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлює, що органам держаної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядок, встановлених Законами України, надано право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі.
Розділом 2 Методичних рекомендацій щодо порядку взаємодії між підрозділами органів державної податкової служби при організації та проведенні перевірок платників податків, затверджених наказом ДПА України від 27.05.2008 року № 355, визначено порядок взаємодії при проведенні невиїзної документальної перевірки та дії відповідних органів ДПС, а не лише підрозділів оподаткування юридичних осіб.
Відповідно до пункту 2.3 розділу 2 Методичних рекомендацій, невиїзні документальні перевірки можуть проводитися посадовими особами органу ДПС з письмового дозволу керівника (заступника керівника) органу ДПС про проведення перевірки.
Письмовим дозволом при проведенні такої перевірки є резолюція керівника на відповідних документах, зокрема, у вигляді службових або доповідних записок керівника відповідного структурного підрозділу або листах платників податків щодо надання пояснень та їх документального підтвердження на запит податкового органу.
Під поняттям резолюції у відповідності до підпункту 2.3.13 розділу 2 Типової інструкції розуміють напис на документі, зроблений керівником органу ДПС, що містить вказівки щодо виконання документа.
Таким чином, накладення резолюції (керівника (заступника керівника) органу ДПС) на документі засвідчує надання доручення щодо виконання такого документу, в тому числі може містити дозвіл на проведення невиїзної документальної перевірки.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції представником відповідача, в якості доказу по справі, було надано копію доповідної записки з наявністю на ній резолюції першого заступника ДПІ в Оболонському районі м. Києва Яременко О.В. про надання дозволу на проведення документальної невиїзної перевірки ВАТ ВБК «Кібер»з питання своєчасної сплати орендної плати за землю.
Дана обставина свідчить про правомірність дій відповідача, спрямованих на проведення перевірки ВАТ ВБК «Кібер»у визначеному законом порядку.
Що стосується правомірності рішення відповідача № 0002221503/0 від 18.02.2010 року про застосування до ВАТ ВБК «Кібер»штрафних фінансових санкцій в розмірі 29 412,30 грн., колегія суддів зважає на наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про плату за землю», податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період.
У відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами», податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації, а узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Відповідальність за несплату узгодженої суми податкового зобов'язання протягом граничних строків передбачена пп. 17.1.7. ст. 17 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами»де зазначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.
Враховуючи наявність вчинених позивачем порушень щодо несвоєчасності подання до установ банку платіжних доручень на перерахування належної до сплати орендної плати за землю з юридичних осіб за серпень, вересень та жовтень 2009 року, колегія суддів приходить до висновку про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідача № 0002221503/0 від 18.02.2010 року щодо визначення позивачу штрафної (фінансової) санкції в розмірі 29 412,30 грн..
Отже, висновки суду першої інстанції колегія суддів знаходить правильними та такими, що не спростовуються доводами апелянта.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «ВБК «Кібер»- залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 травня 2010 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: ___________Вівдиченко Т.Р.
Судді: ___________ Беспалов О.О.
___________Федорова Г.Г.
Повний текст постанови виготовлений 23 лютого 2011 року