Справа: № 2а-504/10 Головуючий у 1-й інстанції: Фролов О.Л.
Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
"28" лютого 2011 р. м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Лічевецького І.О., Романчук О.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області на постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 01.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_2 12.10.2010 року звернувся до Тальнівського районного суду Черкаської області з адміністративним позовом до УПФУ в Тальнівському районі Черкаської області про зобов'язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни з квітня 2010 року.
Постановою Тальнівського районного суду Черкаської області від 01.11.2010 року позовні вимоги, за період з 12.04.2010 р. по 12.10.2010 р. задоволено. Позовні вимоги за період з 01.04.2010 року по 11.04.2010 року - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в позові. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування постанови суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:
Як вбачається з матеріалів справи, позивач має статус дитини війни, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1
ОСОБА_2 є особою, що належить до соціальної категорії громадян «діти війни»в розумінні ст.1 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а відтак, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним вище Законом України.
Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»особам, що належать до соціальної категорії громадян «діти війни», з 01.01.2006 року відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється ЗУ «Про державний бюджет України»на відповідний рік.
ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік»збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.
На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв'язку з чим він звернувся до суду за захистом своїх прав.
Всупереч ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.
З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.
Апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо зазначення 12.10.2010 року кінцевою межею стягнення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи позивач подав позов 12.10.2010 року та просив стягнути підвищення до пенсії починаючи з квітня 2010 року, не вказуючи кінцевої межі, а тому стягнення має проводитись по дату винесення рішення, а саме по 01.11.2010 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.
За ч. 1 ст. 201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга -підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні шляхом зазначення в резолютивній частині іншої дати, до якої підлягає перерахунок та виплата пенсії.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205 та 207 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області -задовольнити частково.
Змінити постанову Тальнівського районного суду Черкаської області від 01.11.2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити дії, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови наступним чином:
«Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Тальнівському районі Черкаської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 надбавки дот пенсії як дитині війни у відповідності до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період 12.04.2010 року по 01.11.2010 року, з врахуванням виплачених сум.».
В решті постанову суду -залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлено 28.02.2011 року