донецький апеляційний господарський суд
Постанова
Іменем України
16.03.2011 р. справа №10/259пд
Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого:Чернота Л.Ф.,
суддівДіброви Г.І., Шевкової Т.А.
від позивача:не з»явився
від відповідача:не з»явився
Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуКомунального підприємства «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області
на рішення господарського суду Луганської області
від20.12.2010 року
у справі№10/259пд (суддя Мінська Т.М.)
за позовомКомунального підприємства «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області
до відповідачів:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області
провизнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4/12-09 від 04.12.2009р. та зобов»язання повернути частину опор контактної мережі у кількості 29 штук
У 2010 році Комунальне підприємство «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області звернулося до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4/12-09 від 04.12.2009р. та зобов»язання повернути частину опор контактної мережі у кількості 29 штук.
Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.10 р. у задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області було відмовлено.
Позивач, Комунальне підприємство «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права України. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Запорізької області від 20.12.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Позивач, Комунальне підприємство «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області та відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області до судового засідання не з»явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення від 31.01.2011р, від 04.02.2011р., своїми процесуальними правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористалися, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надали, неявка без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.
Відповідач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області через канцелярію суду, надіслав відзив, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду -без змін.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 04.12.2009 між Комунальним підприємством «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області як орендодавцем і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області як орендарем був укладений договір оренди № 4/12-09 нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Алчевська, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину опор контактної мережі в кількості 29 штук, що розташовані на зупинках у м. Алчевськ (адреси зупинок вказані у договорі) що знаходяться на балансі позивача, вартість яких визначена експертним шляхом і становить за незалежною оцінкою 2796 грн. станом на 31.08.2009, а також 4445 грн. станом на 30.09.2009, з метою розміщення гучномовців.
Строк дії договору оренди за умовами п. 11.1 - з 04.12.20009р. по 03.11.2012 включно.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей та узгоджений з управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради.
На виконання умов договору відповідно до акту приймання-передачі від 04.12.2009р. здійснена передача об»єкту оренди.
Як стверджує позивач, спірний договір №4/12-09 від 04.12.2009р. не відповідає вимогам закону, а саме: ст. 9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст. 18 Закону України “Про рекламу”, п. 1.5. Порядку передачі в оренду комунального майна, що належить територіальній громаді м. Алчевська, затвердженого рішенням Алчевської міської ради від 23.08.2007 № 21/4, пп. 4.35., 4.46. Сніп 02.05.2009 - 90, а також п.п.8.2.13, 8.3.13 ДБН 2.3-18:2007, в зв'язку з чим позивач отримав відповідний припис від 02.04.2010 про усунення порушень, тому він є недійсним у відповідності до ст. 215 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим, позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна №4/12-09 від 04.12.2009р. та зобов»язання повернути частину опор контактної мережі у кількості 29 штук.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання недійсним правочину.
Стаття 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначає поняття оренда як засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1 ст. 215 ЦК України).
Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені основні вимоги для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписами ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно зі ст. 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Статтею 627 Цивільного кодексу України, встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з пунктом 4 статті 129 Конституції України, статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Обов'язок доказування визначається предметом спору. За загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні договору Комунальним підприємством «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Алчевськ Луганської області були узгоджені всі істотні умови згідно приписів ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», а також дотримані всі необхідні вимоги, які ставляться для договорів оренди комунального майна.
Відповідно до статуту, власником Комунального підприємства «Алчевськпастранс»є територіальна громада, але докази знаходження на балансі позивача даного майна відсутні.
Так, умова, що передбачена пунктом 1.5 Порядку передачі в оренду комунального майна, що належить територіальній громаді м. Алчевська, затвердженого рішенням Алчевської міської ради від 23.08.2007 №21/4, щодо обов»язкового узгодження і реєстрації договорів оренди комунальними підприємствами, організаціями та установами з Управлінням економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради була дотримана.
Вірним є висновок суду першої інстанції щодо не прийняття в якості доказів листів УЕРВІ Алчевської міської ради № 6/01-06-2486 від 07.08.2009 (а.с. 14) і № 6/01-06-3108 від 01.10.2009 (а.с. 15), якими надана згода на оренду під певною умовою, оскільки дане листування передувало укладенню договору оренди та на укладеному договорі є підпис та печатка Управління економіки, ринкових відносин та інвестицій Алчевської міської ради, яка свідчить про узгодження змісту договору.
При цьому, питання щодо узгодженості всіх істотних умов договору не може бути підставою для визнання договору недійсним, а лише стосується його укладеності.
Пунктом 8.3.13 ДБН 2.3-18:2007 передбачено, що використання опор для закріплення на них тросів, проводів і пристроїв, що не відносяться до контактної мережі, допускається лише за погодженням з організацією, що експлуатує контактну мережу, та у межах нормативного навантаження опори.
Суд апеляційної інстанції також вважає вірним висновок суду першої інстанції щодо відсутності порушень пп. 4.35., 4.46. Сніп 02.05.2009 -90, пунктів 8.2.13, 8.3.13 ДБН 2.3-18: 2007, оскільки предметом договору оренди № 4/12-09 (з урахуванням описів предмету договору оренди у висновках незалежної оцінки станом на 31.08.2009 і 30.09.2009) є частини поверхней опор контактної мережі, а не підтримуючі пристрої контактної мережі трамвая і тролейбуса (тросові поперечки, кронштейни).
Отже, спірна угода за формою і змістом закону не суперечить, відсутні також інші підстави для її визнання недійсною.
Таким чином, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів невідповідності договору №4/12-09 від 04.12.2009р. вимогам ст. 203 Цивільного кодексу України, тому суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог, у зв”язку з чим відмовив Комунальному підприємству «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору №4/12-09 від 04.12.2009р.
Доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.
Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте за результатами дослідження усіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №10/259пд ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.
Керуючись статями 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Алчевськпастранс», м. Алчевськ Луганської області на рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №10/259пд залишити без задоволення, рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2010 року у справі №10/259пд -без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.
Головуючий Л.Ф. Чернота
Судді Г.І. Діброва
Т.А. Шевкова
Надр.5 прим:
1 -у справу;
2 -позивачу;
3 -відповідачу;
4 -ДАГС;
5-ГС Луг. обл.