17.02.2011 року Справа № 9/252-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідача)
суддів: Білецької Л.М., Тищик І.В.
при секретарі: Коваль Ю.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача: Шульгат В.В., довіреність №17/12-1Ю від 17.12.10, представник;
від відповідача: Скиба С.Г., довіреність б/н, представник;
розглянувши апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 року у справі № 9/252-10
за позовом приватного підприємства “ТV-ПЛЮС”, м.Павлоград, Дніпропетровської області
до відкритого акціонерного товариства “Павлоградвугілля”, м.Павлоград, Дніпропетровської області
про стягнення 9 177 грн. 10 коп.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 року у справі № 9/252-10 (суддя Подобєд І.М.) позовні вимоги задоволені.
Стягнуто з відповідача на користь позивача основний борг у розмірі
7 980 грн., збитки від інфляції у розмірі 869,82 грн., 3 % річних у розмірі 327,28 грн., а також судові витрати по сплаті держмита у сумі 102 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн.
Рішення мотивовано наявністю заборгованості відповідача за отриманий від позивача за видатковою накладною №144 від 08.10.2007 року товар, порушення ним вимог ст. ст.526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, правом позивача стягнути інфляційні збитки та 3% річних на підставі ст.625 ЦК України.
Не погодившись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. Просить скасувати оскаржуване ним рішення господарського суду з підстав неповного з'ясування судом обставин справи, невідповідності висновків рішення обставинам справи, порушенням судом норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що судом не досліджено наявність між сторонами договірних зобов'язань, відтак відсутні докази щодо наявності зобов'язання відповідача сплатити саме грошову суму за отриманий товар.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає на безпідставність доводів скаржника.
Вважає висновки судового рішення правомірними та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:
Сторони по даній справі є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 Господарського кодексу України, до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. А також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Господарські зобов'язання, згідно ст. 174 ГК України, можуть виникати, в тому числі, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Дані норми узгоджуються із положеннями ст.ст. 180, 181 ГК України.
Фактичні дії сторін свідчать про те, що між ними виникли права та обов'язки з поставки продукції, що спростовує доводи апелянта про відсутність договору.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідно до видаткової накладної № 144 від 08.10.2007 року представник відповідача за довіреністю серії ЯМП № 933039 від 09.10.2007 року отримав зазначений в накладній товар на суму 7 980,00 грн. (а.с.10,11).
Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідачем не надано доказів оплати отриманого товару. Його посилання на недоведеність позивачем того, що саме грошові кошти мали бути сплачені, суперечать положенням вищезазначених правових норм.
Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами не встановлено, до їх правовідносин підлягають застосуванню положення ч.2 ст.530 ЦК України, згідно якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач звернувся до відповідача із вимогою (вих. № 5 від 28.04.2009 р.) про погашення заборгованості відповідно до доданого до претензії рахунку № 170 від 08.10.2007 року.
Відповідач спростовував отримання такої вимоги та реєстрацію її за вхідним № 4/201 від 29.04.2010року.
Колегією суддів було витребувано у відповідача та залучено до матеріалів справи виписку з картотеки вхідних документів за 2009 рік, згідно даних якої факт отримання та реєстрації вказаної позивачем вимоги підтверджено.
Оскільки докази про оплату отриманого товару в матеріалах справи відсутні, рішення суду про стягнення заборгованості є правильним.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,
Передбачені зазначеною нормою суми інфляційних втрат та трьох процентів річних нараховані позивачем правильно, відповідно до суми заборгованості, періоду прострочення виконання зобов'язання та встановленого індексу інфляції, відповідачем розрахунок не заперечується.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки оскаржуване рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Апелянтам зазначені в апеляційній скарзі обставини не доведені.
Керуючись ст.ст. 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.11.2010 року у справі № 9/252-10 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: Т.А. Верхогляд
Суддя: І. В. Тищик
Суддя: Л. М. Білецька