"14" березня 2011 р. Справа № 10/90.
За позовом Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці”, м. Чернівці
до приватного підприємця ОСОБА_1, с. Горбово Герцаївського району Чернівецької області
третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Провідна”, м. Київ
про стягнення боргу в сумі 331023,56 грн.
Суддя Т.І. Ковальчук
Представники:
Позивача -Чабан А.В., дов. від 11.06.2010 р.
Відповідача -не з'явився
Третьої особи -Бузинський В.В., дов. № 10/2006 від 17.12.2010 р.
Позивач звернувся з позовом до відповідача про стягнення боргу за кредитним договором № 340 від 20.03.2008 р. з наступними змінами в сумі 331023,56 грн., у тому числі 275000 грн. коштів кредиту, 38773,96 грн. відсотків за користування кредитом, 1536,97 грн. комісійної винагороди та 15712,63 грн. пені.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на підставі кредитного договору № 340 від 20.03.2008 р. відповідач одержав кредит у сумі 650000,00 грн., який зобов'язався повертати згідно графіка та сплачувати в установлені строки відсотки і комісію, однак порушив зазначені зобов'язання, в зв'язку з чим позивач набув права вимагати від відповідача дострокового виконання умов кредитного договору і звернувся до нього з відповідною вимогою, проте в добровільному порядку відповідач заборгованість не погасив.
Відповідач надав відзив, у якому позов не визнав з тих підстав, що наприкінці червня 2010 р. цегельний завод на придбання, якого він одержував кредит, був майже повністю знищений внаслідок стихійного лиха, через що підприємницька діяльність відповідача була паралізована. Такі обставини стали причиною невиконання зобов'язань по поверненню кредиту, вказує відповідач, і мають характер несподіваної і непереборної сили, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язання згідно зі ст.ст. 607, 617 ЦК України. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором, зазначає відповідач у відзиві, ним надано в іпотеку саме те нерухоме майно і обладнання, яке потерпіло від вказаних обставин, однак воно було застраховане, тому правомірною була б реалізація виконання обов'язку страхової компанії “Провідна” згідно договору страхування заставленого майна, у зв'язку з чим просить залучити до участі у справі в якості відповідача ПАТ СК “Провідна”, витребувати у позивача документи з листування зі страховиком з приводу страхового випадку, яким було знищено предмети іпотеки і застави, та відмовити в позові до нього -ОСОБА_1
Ухвалою від 03.03.2011 р. ПАТ “Страхова компанія “Провідна” залучено до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відкладено на 14.03.2011 р.
Відповідач в судове засідання 14.03.2011 р. не з'явився, причин неявки суду не повідомив, однак це не перешкоджає розгляду справи, оскільки всіх учасників провадження належним чином повідомлено про місце, дату і час судового засідання.
Від третьої особи надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та зобов'язання позивача надіслати йому копію позовної заяви та доданих до неї документів.
Зазначене клопотання суд не вважає за достатню підставу для відкладення судового засідання з огляду на те, що строк вирішення справи з урахуванням його продовження на 15 днів ухвалою від 17.02.2011 р. закінчується 15.03.2011 р., а представнику третьої особи до початку розгляду справи в судовому засіданні 14.03.2011 р. надано можливість ознайомитися з наявними в ній документами.
У судовому засіданні 14.03.2011 р. представник позивача просив позов задовольнити, представник третьої особи пояснив, що на даний час відповідачеві відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням предмету іпотеки і застави, а у вирішенні спору між позивачем і відповідачем поклався на розсуд суду.
У попередніх судових засіданнях відповідач і його представник проти позову заперечували, посилаючись на викладене у відзиві.
Заслухавши пояснення представників сторін і третьої особи, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.
20.03.2008 р. між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Чернівці”, правонаступником якого є позивач (а.с. 47-49), і відповідачем було укладено Кредитний договір № 340 (далі -Кредитний договір), за умовами якого банк надає відповідачеві (Позичальникові) кредит у сумі 650000,00 грн. з кінцевим терміном повернення 19 березня 2011 р. відповідно до графіку (додаток № 1) для придбання будівель та споруд цегельного заводу за адресою Чернівецька область, Глибоцький район, с. Кам'янка, вул. Буковинська, 69 та обладнання під 17 процентів річних та з комісією в розмірі 1 % річних від фактичної заборгованості кредиту (а.с. 17-20).
За умовами зазначеного договору:
- кредит надається одноразово шляхом оплати розрахункового документа -безпосередньо з позичкового рахунку № 20732531833277 на рахунок контрагента позичальника відповідно до цільового призначення кредиту (п. 3.1);
- відсотки за користування кредитом та комісійна винагорода нараховуються щомісячно 25 числа, а також в день кінцевого терміну повернення кредиту та сплачуються позичальником в термін з дати нарахування до 1 числа наступного місяця та в день погашення кредиту (п. 3.4);
- у випадку порушення позичальником встановленого п. 2.2 договору строку погашення кредиту відсотки за неправомірне користування кредитом встановлюються в розмірі 28% річних (п. 3.5);
- позичальник зобов'язаний своєчасно сплачувати відсотки за користування кредитом та відсотки за неправомірне користування кредитом, а також суми неустойки (п. 4.2.2);
- за несвоєчасну сплату сум кредиту та/або відсотків за користування кредитом, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно (п. 5.3);
Відповідно до підпункту 4.3.4 Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку сплати кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, та/або суму неустойки у випадках, коли, зокрема, позичальник не виконав у строк свої обов'язки по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором, або порушив графік погашення кредиту.
31.10.2008 р. та 01.12.2008 р. сторонами вносилися зміни до Кредитного договору, зокрема договором № 1638 від 01.12.2008 р. про внесення змін до Кредитного договору № 340 від 20.03.2008 р. змінено графік повернення кредиту та величину відсотків за користування кредитом, які встановлено в розмірі 20% річних проти попередніх 17%, і збільшено відсотки за неправомірне користування кредитом у випадку порушення строків повернення кредиту до 30% річних (а.с. 21-22).
Фактичне отримання відповідачем кредиту в сумі 650000,00 грн. підтверджується платіжним дорученням № 1 від 20.03.2008 р. (а.с. 30).
Як видно з матеріалів справи та розрахунків позивача, які кореспондують з виписками по позичковому рахунку відповідача, по рахунках простроченого кредиту, нарахованих відсотків, прострочених відсотках, нарахованої комісійної винагороди, заборгованість відповідача по кредиту за період з 01.04.2010 р. по 21.12.2010 р. складає 275000,00 грн., борг по нарахованих і несплачених відсотках (у т.ч. прострочених) за період з 01.06.2010 р. по 21.12.2010 р. складає 38773,96 грн., а по комісійній винагороді за цей же період заборгованість становить 1536,97 грн. (а.с. 11,12, 32-46).
Проти розміру заборгованості по зазначених платежах обгрунтованих заперечень відповідач у ході розгляду справи не висував.
У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як зазначалося вище, пунктом 4.3.4 Кредитного договору передбачено, що в разі порушення позичальником строків сплати платежів, що встановлені цим договором, чи порушення графіку повернення кредиту, банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку сплати кредиту) сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або відсотків за користування ним, та/або відсотків за неправомірне користування кредитом, відтак, встановивши, що приватний підприємець ОСОБА_1 допустив відповідне порушення, суд констатує, що позивач набув права стягнення заборгованості за простроченими кредитом, процентами і комісійної винагороди, а також права дострокового стягнення решти кредиту та нарахованих відсотків за користування ним. Оскільки заборгованість в сумі 275000,00 грн. по кредиту, в сумі 38773,96 грн. по відсотках за користування кредитом та в сумі 1536,97 грн. по комісійній винагороді підтверджуються дослідженим у справі доказами, позов у цій частині вимог підлягає задоволенню.
Щодо вимог в частині стягнення пені, то їх належить задовольнити частково.
Так, пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитом за період з 01.03.2010 р. по 21.12.2010 р. заявлена позивачем до стягнення в сумі 1466,06 грн. згідно відповідного розрахунку позивача (а.с.14).
Згідно з розрахунком зазначеної пені, зробленої господарським судом, нарахована за період з 01.03.2010 р. по 21.12.2010 р. пеня має складати 1457,16 грн., тобто на 8,90 грн. менше, аніж заявлено позивачем (а.с. 94). Зокрема, зазначена пеня підлягала обмеженню періодом нарахування протягом шести місяців з дня, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконане (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України), оскільки умови Кредитного договору не містять застереження, що положення ч. 6 ст. 232 ГК не застосовуються.
Аналогічно пеня, нарахована позивачем за несвоєчасну сплату сум кредиту за період з 31.03.2010 р. по 21.12.2010 р. у розмірі 14246,57 грн. (а.с. 13), нарахована в більшій, аніж належить сумі.
Відповідно до розрахунку, зробленого господарським судом, пеня за несвоєчасну сплату сум кредиту підлягає задоволенню в сумі 12592,30 грн. (а.с. 95), а всього належить до стягнення пені в сумі 14049,46 грн. (1457,16 грн. +12592,30 грн.).
Доводи відповідача, що за позовними вимогами щодо стягнення боргу за Кредитним договором повинна нести відповідальність Страхова компанія “Провідна”, є безпідставними.
Так, третя особа не перебуває в договірних відносинах з позивачем щодо кредиту, позивач в силу положень ст. 1 Закону України “Про іпотеку” та ст. 1 Закону України “Про заставу” має право, але не зобов'язаний одержати задоволення своїх вимог за рахунок переданого в іпотеку та/або в заставу майна, і не порушує питання про звернення стягнення заборгованості за Кредитним договором на предмети іпотеки та застави згідно з укладеними з відповідачем договорами іпотеки від 20.03.2008 р. та про заставу обладнання № 343 від 20.03.2008 р.
Посилання відповідача, що позивач не вжив всіх заходів, передбачених п.п. 3.12, 3.13.1, 4.1.2, 4.3.3 Договору кредиту, п.п. 1.1, 2.19, 3.13, 3.1.5 Договору іпотеки, п.п. 1.1, 2.1.7, 3.1.3, 4.1.1 Договору про заставу є неспроможними, оскільки зазначені пункти регламентують відповідні права банку, а не покладають на нього обов'язки, невиконання яких позбавляє банк права на повернення кредиту, відсотків, комісійної винагороди та нарахованої за прострочку їх сплати пеню.
Безпідставними є також посилання відповідача на ст.ст. 607, 617 ЦК України як на підставу звільнення його від відповідальності перед банком за неповернення кредиту у зв'язку з тим, що майно, передане ним в іпотеку і заставу, майже повністю знищене внаслідок стихійного лиха, тобто мають місце обставини непереборної сили, на наявності яких зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
Так, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Частина 1 зазначеної статті встановлює виключення із загального правила про припинення зобов'язання у зв'язку із неможливістю його виконання (ст. 607 ЦК). Оскільки грошові кошти є родовими речами, неможливість виконання такого зобов'язання (наприклад, внаслідок відсутності у боржника грошей), не звільняє його від відповідальності. Тобто в будь-якому випадку боржник зобов'язаний відшкодувати кредиторові завдані збитки, сплатити неустойку та нести інші наслідки, передбачені цією статтею.
Судові витрати належить стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 12, 49, 82, 84, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (с. Горбово Герцаївського району Чернівецької області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний Промислово-Інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Чернівці” (м. Чернівці, вул. Головна, 205, рах. 290969021, код 09356164) 275000 грн. коштів кредиту, 38773,96 грн. відсотків за користування кредитом, 1536,97 грн. комісійної винагороди 14049,46 грн. пені, 3293,60 грн. державного мита та 234,82 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.
У судовому засіданні 14.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.Оформлене у відповідності до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України рішення підписане 14.03.2011 року.
Суддя Т.І.Ковальчук