"16" лютого 2011 р. Справа № 7/111.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ТТВК”
до відповідача Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення боргу - 78007,68 грн.
Суддя О.С. Тинок
Секретар судового засідання А.В. Кошман
Представники:
від позивача -Балемба В.В. -представник (довіреність № 44 від 01.11.2010 року)
від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю „ТТВК” звернулося з позовом до Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу у сумі 78007,68 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 01 травня 2009 року між сторонами було укладено Агентський договір № 37/Г-45 та Субліцензійний договір № Г-45, згідно яких Фізичною особа-підприємець ОСОБА_2 (турагент) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю „ТТВК” (туроператор) реалізовував туристичний продукт, що складався з туристичного пакета, складовою частиною якого є набір необхідних документів, що підтверджують право туриста на тур або на певні види туристичних послуг. Позивач зазначає, що згідно умов Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року відповідач у період з червня 2009 року по вересень 2009 року на замовлення туриста замовляв у нього туристичний продукт, про що відповідачу було надано підтвердження у бронюванні таких послуг, виставлено рахунки-фактури на оплату заброньованих туристичних послуг на підставі яких відповідач був зобов'язаний здійснити оплату за замовлені ним тури. Далі позивач стверджує, що відповідач умови Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року належним чином та в повній мірі не виконав, в результаті чого заборгував Товариству з обмеженою відповідальністю „ТТВК” грошові кошти у сумі 78007,68 грн. та просить їх стягнути на свою користь.
31 січня 2010 року ухвалою господарського суду продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Як вбачається із позовної заяви та Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року місцем знаходження відповідача є АДРЕСА_1, а згідно з Субліцензійним договором № Г-45 від 01 травня 2009 року, який укладений між сторонами та знаходиться в матеріалах справи, адресою відповідача також є місто Чернівці, проспект Незалежності, будинок 127. Також, відповідно до наданого позивачем 12 січня 2011 року витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2.
Таким чином, вирішуючи питання забезпечення своєчасного повідомлення у належній формі відповідача про час і місце розгляду справи, господарський суд надсилав процесуальні документи по справі на всі вищевказані поштові реквізити. Тому, примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органом зв'язку з позначками „за зазначеною адресою не проживає”, „адресат не розшуканий”, „за закінченням терміну зберігання” вважаються належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення відповідача про вчинення певних процесуальних дій.
Відповідач у судове засідання не з'явився та явку повноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позовну заяву не надав, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання суду.
Одночасно, суд звертає увагу на те, що ухвалою від 31 січня 2011 року попереджав відповідача про те, що у випадку його повторної неявки у судове засідання та невиконання вимог суду, спір буде вирішено без його участі за документами наявними у справі.
Не з'явлення відповідача у судові засідання та не надання відзиву на позовну заяву не перешкоджає вирішенню спору по суті за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення його представника, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:
01 травня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „ТТВК” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Агентський договір № 37/Г-45, згідно якого та на підставі підтвердження № 204095/01 від 12.06.2009 року, № 211718/01 від 31.07.2009 року, № 214457/01 від 18.08.2009 року, № 215584/01 від 26.08.2009 року, № 215790/01 від 27.08.2009 року, № 215469/02 від 02.09.2009 року позивач надав відповідачу замовлений туристичний продукт для реалізації туристу, а відповідач на підставі виставлених йому рахунків на оплату № 2438 від 15.06.2009 року, № 6832 від 03.08.2009 року, № 9227 від 26.08.2009 року, № 9359 від 27.08.2009 року, № 9502 від 28.08.2009 року, № 10135 від 03.09.2009 року повинен був здійснити оплату замовлених ним турів на суму 110205,10 грн. шляхом перерахування транзитних коштів на поточний рахунок позивача.
05 серпня 2009 року відповідач частково оплатив позивачу за замовлений тур згідно рахунку на оплату № 6832 від 03.08.2009 року суму у розмірі 32000,59 грн.
Таким чином, у відповідача перед позивачем існує борг за замовлені тури у сумі 78204,51 грн.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторонни (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до пункту 4.4. Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року, турагент здійснює оплату замовлених ним турів шляхом перерахування транзитних грошових коштів на поточний рахунок туроператора на підставі виставлених останнім рахунків-фактур.
Пунктом 7.3. Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року передбачено, що турагент зобов'язаний здійснити повну оплату за замовлений тур протягом 1-го банківського дня після отримання виставленого рахунка-фактури.
Отже, як вбачається з вищевикладеного, а також матеріалів справи, відповідач умови Агентського договору № 37/Г-45 від 01 травня 2009 року належним чином не виконав, а тому зобов'язаний сплатити позивачу борг у сумі 78007,68 грн. (в межах заявлених позовних вимог).
Судові витрати зі сплати державного мита у сумі 780,08 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покласти на відповідача.
Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Фізичною особи-підприємця ОСОБА_2 АДРЕСА_2, код НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТТВК” -м. Київ, вул. Червоноармійська, буд. 72, оф. 7, код 36285831 - борг у сумі 78007,68 грн., державне мито у сумі 780,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 16 лютого 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Рішення підписане та оформлене відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України 21 лютого 2010 року.
Суддя О.С. Тинок.