"01" березня 2011 р.
Справа № 6/116.
За позовом приватного акціонерного товариства “Чернівецька обласна друкарня” корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія”, м.Чернівці
до 1.виконавчого комітету Чернівецької міської ради, м. Чернівці
2.регіонального відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Гнатчук О.М., Саламандик І.В., Ткачук В.Д.
про визнання права власності на нерухоме майно
суддя Дутка В.В.
Представники:
від позивача -Івончик О.І., довіреність від 27.10.2010 р.
від відповідачів -1. не з'явився
2. Купіна В.Ю., довіреність від 01.02.2011р.
від третіх осіб - Саламандик І.В., Ткачук В.Д.
від прокуратури -Балицька Р.С.
СУТЬ СПОРУ: відкрите акціонерне товариство “Чернівецька обласна друкарня корпоративне підприємство ДАК “Українське видавничо -поліграфічне об'єднання” звернулося з позовом до виконавчого комітету Чернівецької міської ради про визнання користувачем земельної ділянки по вул..О.Кобилянської, 19, площею 423,6 кв.м. та визнання права власності на нерухоме майно -будівлю гуртожитку.
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 26.05.2008р. позов задоволено.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2010 р. касаційне подання заступника прокурора Чернівецької області задоволено, скасовано рішення господарського суду Чернівецької області від 26.05.2008 р., справу № 6/116 направлено на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області в іншому складі суду.
В обґрунтування позовних вимог зроблені посилання на п.1 ст.875, п.1 ст. 328, п.1 ст. 331 ЦК України та перебування гуртожитку на балансі Чернівецької обласної друкарні з 1978 року. Крім того, позивач стверджує про використання земельної ділянки по вул.О.Кобилянської, 19-В у м.Чернівці площею 423, кв.м. на якій розташована будівля гуртожитку та сплату ним податку за землю.
Позивач подав суду письмове клопотання в порядку ст. 22 ГПК України та просить вважати позовні вимоги в наступній редакції:
1. Визнати Приватне акціонерне товариство «Чернівецька обласна друкарня»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія»користувачем земельної ділянки по вул. О. Кобилянської, 19, площею 423,6 м.кв., для обслуговування будівлі гуртожитку (літера В) по вул. О. Кобилянської, 19 В.
2. Визнати право власності на будівлю гуртожитку, яка розташована по вул. О.Кобилянської, 19В м. Чернівці за Приватним акціонерним товариство «Чернівецька обласна друкарня»корпоративне підприємство ДАК «Укрвидавполіграфія».
Розгляд справи неодноразово відклався, ухвалою від 26.01.2011р. залучено до участі в справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - громадян Гнатчука О.М., Саламандика І.В., Ткачука В.Д. (мешканців гуртожитку по вул. О.Кобилянської, 19-В м.Чернівці).
Ухвалою від 26.01.2011р. залучено до участі в справі іншого відповідача - регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області, розгляд справи відкладений на 01.03.2011р.
24.02.2011р. регіональне відділення Фонду державного майна України по Чернівецькій області надало відзив на позов, де зазначає, що позивач не входить до його сфери управління, у регіонального відділення відсутня будь-яка інформація щодо спірного об'єкта нерухомого майна.
До початку судового засідання 01.03.2011р. представник виконавчого комітету Чернівецької міської ради подав клопотання про розгляд справи без його участі у зв'язку з перебуванням у відпустці.
Представник позивача подав нові докази та просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача 1, третя особа Гнатчук О.М. у засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду спору оскільки учасники судового процесу належним чином повідомлені про час і місце судового засідання.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, суд встановив таке.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2, 2.3 Статуту позивача Відкрите акціонерне товариство "Чернівецька обласна друкарня" корпоративне підприємство Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" утворене відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 листопада 1998 року № 1870 "Про забезпечення діяльності Державної акціонерної компанії "Українське видавничо-поліграфічне об'єднання" шляхом перетворення Чернівецької обласної друкарні у відкрите акціонерне товариство в порядку передбаченому Указом Президента України від 15 червня 1993 року № 210/93 "Про корпоратизацію підприємств" (із змінами і доповненнями), Закону України "Про господарські товариства" від 19 вересня 1991 року № 1676 (із змінами і доповненнями), приведеного у відповідність до вимог Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21 вересня 2006 року № 185-У, Закону України "Про холдингові компанії в Україні" від 15 березня 2006 року № 3528-IV та інших нормативно-правових актів, регламентуючих корпоративні правовідносини. Засновником Корпоративного підприємства є Держава в особі Державного комітету телебачення і радіомовлення України. Корпоративне підприємство є правонаступником Чернівецької обласної друкарні. З урахуванням державної реєстрації 15.10.2010р змін до Статуту, найменування позивача - Приватне акціонерне товариство “Чернівецька обласна друкарня” Корпоративне підприємство ДАК “Укрвидавполіграфія”.
У відповідності до пункту 7 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради депутатів трудящих від 15.07.1953 № 609 "Про наслідки обміру земель будівельного кварталу № 58-59 м. Чернівці", за землекористувачами вказаного будівельного кварталу були зареєстровані визначені земельні ділянки, зокрема, за землекористувачами по вул. О. Кобилянської, 19 м. Чернівці було зареєстровано 1776 м.кв.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів № 274/8 від 17.04.1979 затверджено акт прийомки в експлуатацію державною приймальною комісією завершеної будівництвом (реконструкцією) споруди житлово-цивільного призначення.
Будівля гуртожитку знаходиться на балансі позивача, якій у відповідності до рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 25 грудня 2007 року № 1001/24, присвоєно поштову адресу: вул. О. Кобилянської, 19-В.
Згідно з п.16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №508 від 05.07.1993р., розмір статутного фонду відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається діючою Методикою оцінки вартості об'єктів приватизації та оренди.
Згідно пунктів 41, 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.1993р. № 717, вартість майна цілісного майнового комплексу, зокрема, зменшується на вартість майна державного житлового фонду, що приватизується відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", а також вартість об'єктів що не підлягають приватизації.
Згідно зі ст.127 Житлового Кодексу України під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнанні для цієї мети жилі будинки.
Жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території УРСР, утворюють житловий фонд (ст.4 Житлового Кодексу України).
За змістом ст.ст.4-6 Житлового кодексу України гуртожитки відносяться до об'єктів державного житлового фонду і відповідно до ст.2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" приватизації не підлягають.
Судом встановлено, що спірний гуртожиток до статутного фонду ВАТ "Чернівецька обласна друкарня" не включено та не міг бути включений в силу наведених вище норм.
Також слід зазначити, що пунктом 9 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (в редакції, чинній на момент створення ВАТ "Чернівецька обласна друкарня") не встановлювався порядок приватизації об'єктів державного житлового фонду, що знаходяться у повному господарському віданні підприємств, як і не передбачалося набуття права власності на гуртожитки разом з іншим майном у процесі його приватизації.
Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах, пов'язаних з відчуженням гуртожитків (постанови ВСУ від 11.07.2006 у справі №17/339 та від 23.09.2008 у справі №2-1/17489-2007).
Окрім того, відповідно до ч.2 п.9 ст.8 України "Про приватизацію державного житлового фонду" у разі банкрутства підприємств, зміни форми власності, злиття, приєднання, поділу, перетворення, виділу або ліквідації підприємств, установ, організацій, у повному господарському віданні яких перебуває державний житловий фонд, останній (у тому числі гуртожитки) одночасно передається у комунальну власність відповідних міських, селищних, сільських рад.
Рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 12.06.2007р. №385/10 знято на додаткове вивчення питання щодо оформлення права власності на будівлю гуртожитку в зв'язку з належністю зазначеного об'єкта нерухомості до житлового фонду, що підлягає передачі у комунальну власність згідно з діючим законодавством.
Судом встановлено, що спірний гуртожиток на час вирішення спору до комунальної власності не передано.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом визнання наявності прав.
В силу вимог ст. 316, 328 Цивільного кодексу України, право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Набуття права власності регулюється Главою 24 Цивільного кодексу України.
Проте, позивач не наводить доказів в обґрунтування набуття ним права власності на спірний гуртожиток.
Правове обґрунтування позову з посиланням на п.1 ст. 328, п.1 ст. 331 ЦК України є безпідставним. Позивач не доводить суду набуття права власності на підставі правочину, а набуття права власності на новостворене майно та об'єкт незавершеного будівництва також не підтверджується матеріалами справи.
Акт приймання в експлуатацію завершеної будівництвом (реконструкцією) споруди житлово-цивільного призначення, затверджений рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради народних депутатів № 274/8 від 17.04.1979р. свідчить лише про реконструкцію спірного гуртожитку, яке здійснювалось облремонтстройтестом, РМЦ облтипографії та не є доказом в розмінні ст. 34 ГПК України набуття позивачем права власності на новостворене майно.
До того ж, пунктом 3 рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 16.09.2006р. №332/15 в зв'язку з реконструкцією і розширенням площі гуртожитку для одиноких на 98 кв.м. по вул.О.Кобилянської, 19-А, дозволено обласній друкарні прописку на цій площі громадян, які мешкають в гуртожитку.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів суду обґрунтованість заявленої позовної вимоги про визнання права власності на будівлю гуртожитку, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні позову в цій частині.
Щодо позовної вимоги про визнання позивача користувачем земельної ділянки по вул. О. Кобилянської, 19, площею 423,6 м.кв., для обслуговування будівлі гуртожитку (літера В) по вул. О. Кобилянської, 19 В, суд вказує на таке.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Способи захисту цивільних прав встановлено ст. 16 Цивільного кодексу України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Способи захисту прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки встановлено ст. 152 Земельного кодексу України, згідно з ч. 3 якої захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
Крім того, виходячи зі змісту статті 15 Цивільного кодексу України, підставою судового захисту цивільного права є його порушення, невизнання чи оспорювання.
Відповідно до ст. ст. 116, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі" громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим кодексом. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Позивач не подав суду доказів наявності рішення відповідного органу про надання земельної ділянки, а відтак визнання судом права користування земельною ділянкою за відсутності рішення міськради з даного питання буде порушенням її виключної передбаченої Конституцією України компетенції на здійснення права власності від імені українського народу та управління землями, яке підлягає захисту.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про безпідставність позову в частині визнання права позивача на користування земельною ділянкою.
У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.У задоволенні позову відмовити.
2.Судові витрати залишити за позивачем.
Суддя В.В.Дутка
Повне рішення складено 02.03.2011р.