"10" лютого 2011 р.
Справа № 3/115.
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастина», м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю «Парнас», м. Чернівці
про стягнення заборгованості -6808,12 грн.
Суддя О.В. Гончарук
Представники:
Від позивача -Фіщук О.М., довіреність №2853 від 01.01.2011 року
Від відповідача -не з'явився
СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастина»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Парнас»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 6808,12 грн., з яких 6680 грн. основної заборгованості, 108,90 грн. пені та 19,22 грн. 3% річних.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №ФМк-09-080/10 від 13.04.2010 року, в частині повної оплати вартості отриманого ним товару.
Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 22.12.2010 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 13.01.2011 року.
Ухвалою господарського суду від 13.01.2011 року, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання, розгляд справи відкладено на 25.01.2011 року.
Ухвалою від 25.01.2011 року, за клопотанням представників сторін, розгляд справи відкладено на 10.02.2011 року.
На день вирішення спору, 10.02.2011 року, представник відповідача повторно (втретє) у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи, оскільки відповідача належним чином повідомлено про час і місце даного судового засідання.
Присутній у судовому засіданні представник позивача наполягає на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.
Відзиву на позовну заяву або іншої інформації щодо заявленого позову від відповідача не надходило.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд установив.
13.04.2010 pоку між товариством з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина», як постачальником, та товариством з обмеженою відповідальністю «Парнас», як покупцем, укладено договір поставки з відстроченням оплати за №ФМк-09-080/10 від 13.04.2010 року (Договір), згідно з умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупцю запасні частини, паливно-мастильні матеріали, акумуляторні батареї та інші види товару (Товар) найменуванням, партіями, у кількості, комплектності, асортименті та за ціною, які вказуються в специфікації (додаток №1 до Договору), а покупець зобов'язується сплатити за товар грошову суму та прийняти його на умовах Договору.
На виконання умов Договору, позивачем поставлено відповідачу Товару на загальну суму 15557,22 грн., що підтверджується копіями видаткових накладних за №МкРНк-002409 від 01.06.2010 року на суму 8880 грн. та №МкРНк-002386 від 31.05.2010 року на суму 6677,22 грн.
Відповідно до п.п 2.4. Договору покупець повинен здійснити повну оплату вартості товару в термін 7 (сім) календарних днів з моменту отримання товару, що підтверджується документально шляхом складання видаткової накладної або акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем сплачено вартість поставленого товару частково -на суму 8877,22 гривень, у зв'язку з чим, його борг перед позивачем, станом на момент звернення з позовом, становив 6680 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем, будь-яких доказів в підтвердження факту погашення зазначеного боргу, господарську суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи, що відповідач не розрахувався у повному обсязі за поставлений йому товар в обумовлені Договором строки, суд, з урахуванням вимог вищезазначеного законодавства, дійшов висновку про правомірність позову в частині стягнення 6680 грн. основного боргу.
Відповідно до п. 5.2. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожен день прострочення оплати, що узгоджується з вимогами частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України. Однак, розмір пені за період з 04.11.2010 року по 08.12.2010 року становить 99,28 грн., а не 108,90 грн., як це нараховано позивачем. Відтак, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню на суму 99,28 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 19,22 грн. трьох процентів річних.
В цілому, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача належить стягнути на користь позивача 6680 грн. основного боргу 99,28 грн. пені та 19,22 грн. трьох процентів річних.
В задоволенні решти частини позову слід відмовити.
Судові витрати, при цьому, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Парнас»(м. Чернівці, вул. Лугова, 9, код 32278697) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзапчастина»(м. Київ, вул. Першого травня, 1А, код 30722204) 6798,50 грн. заборгованості (6680 грн. основного боргу, 99,28 грн. пені, 19,22 грн. трьох процентів річних), 101,85 грн. державного мита та 235,66 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У задоволенні решти частини позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала. Розгляд заяви особи про поновлення строку на подання апеляційної скарги здійснюється одним із суддів колегії суддів апеляційного господарського суду, склад якої визначений при реєстрації справи відповідно до положень частини четвертої статті 91 цього Кодексу.
Повне рішення складено 10.02.2011 року.
Суддя О.В. Гончарук.