Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"15" березня 2011 р. Справа № 5023/345/11 (н.р. 27/01-10)
вх. № 345/11 (н.р.001/1-27)
Суддя господарського суду Рильова В.В.
при секретарі судового засідання Волощук К.В.
за участю представників сторін:
позивача - Козак О.Д. за довіреністю № 3796 від 29.11.2010р.;
відповідача- не з"явився;
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ
до Селянського (фермерського) господарства "Слобідське", с. Мала Вовча, Вовчанського району Харківської області
про стягнення 100341,77 грн.
У січні 2010 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг", м. Київ, звернулось до господарського суду Харкіської області з позовною заявою про стягнення з Селянського (фермерського) господарства "Слобідське", с. Мала Вовча, 55999,58 грн. боргу, з яких: основна заборгованість у розмірі 49778,14 грн., пеня - 2211,09 грн., 3% річних - 298,88 грн., збитки, понесені у зв"язку з знеціненням грошових коштів - 462,47 грн., штраф - 3249,09 грн. та про вилучення та передачу власнику - позивачу - предмет лізингу, а саме: трактор МТЗ Беларус-920, 2007 року випуску, державний номер 12342 КС, заводський номер 80902753 за залишковою вартістю 44342,19 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. у справі № 27/01-10 позовні вимоги задоволено та стягнуто з відповідача 49778,14 грн. основного боргу, 2211,09 грн. пені, 298,88 грн. -3 % річних, 462,47 грн. збитків, понесених через знецінення грошових коштів, 3249,00 грн. штрафу; вилучено у селянського (фермерського) господарства “Слобідське”та передано власникові, ТОВ "ВіЕйБі Лізинг", предмет лізингу - трактор МТЗ Беларус-920, 2007 року випуску, державний номер 13342 КС, заводський номер 80902753 залишковою вартістю 44342,19 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2010 р. апеляційну скаргу задоволено та рішення господарського суду Харківської області від 26.05.10 р. у справі № 27/01-10 скасовано. Прийнято нове рішення, яким у позові відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду від 04.11.2010р. рішення господарського суду Харківської області від 26.05.2010р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18.08.2010р. у справі № 27/01-10 скасовано, справу передано на новий розгляд.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 січня 2011р. було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 02 лютого 2011 р.
Ухвалами господарського суду Харківської області від 02.02.11 р. та від 01.03.11 р. було відкладено розгляд справи на інший день. Клопотання позивача про продовження строку розгляду справи задоволено та продовжено строк розгляду справи на 15 днів, до 28.03.2011 р.
Представник позивача в судовому засіданні 15.03.2011р. позовні вимоги підтримував та просив суд їх задовольнити, вказував суду на те, що відповідачем було частково погашено суму заборгованості, у зв"язку з чим сума основного боргу відповідача перед позивачем на сьогоднішній день складає 6856,60 грн., про що надава акт звірки, підписаний з боку позивача та долучений судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судове засідання 15.03.2011р. не з"явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.
11 лютого 2008 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг"(позивач) та СФГ "Слобідське"(відповідач) був укладений договір фінансового лізингу № 080211-57/ФЛ-Ю-А, у відповідності до умов якого позивач зобов"язався передати відповідачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в специфікації до договору, а відповідач зобов"язався прийняти майно, своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі в порядку та строки, передбачені договором. Пунктом 3.4 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем в національній валюті України(гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Відповідач здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізінгових платежів (додаток № 1 до договору) з наступним корегуванням та зміну курсу гривні до долару США(крім авансового лізінгового платежу). Пунктом 18.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і продовжується до моменту повного та належного виконання сторонами своїх зобов"язань.
До договору між сторонами був також укладений графік сплати лізінгових платежів(додаток № 1 до договору) та специфікація до договору, в якій визначено найменування майна- трактор МТЗ, загальна вартість якого складає 108300 грн.
Крім того, сторони уклали додаткову угоду від 24.10.08 р. до договору , якою змінили деякі пункти договору.
В новій редакції п. 3.4.1 викладеного в Додатковій угоді до договору визначено: сума Sn , що підлягає сплаті на користь лізингодавця на дату фактичного виконання платежу, крім авансового лізингового платежу, визначається наступним чином:
So * Кn
Sn = ---------------------------
Ко
де Кn - курс гривні до долару США в розрахунку на один долар США (кількість гривень еквівалентна одному долару США), встановлений Національним Банком України на дату сплати лізингового платежу згідно з графіком сплати лізингових платежів (Додаток № 1 до Договору).
При цьому, лізингодавець має право самостійно прийняти рішення про використання в якості Кn курсу гривні до долару США (кількість гривень, що сплачувалась за одиницю долару США), за яким ВАТ “ВіЕйБі Банк”здійснював купівлю (конвертування гривні у долари США) долару США на міжбанківському валютному ринку для клієнтів-юридичних осіб, станом на робочий день, що і передує даті сплати лізингового платежу відповідно до умов цього договору.
Сторони досягли згоди про те, що про розмір Кn щомісячно не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу, лізингодавець інформує лізингоодержувача. Таке інформування здійснюється шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням Лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються Факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування Лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків лізингоодержувача; лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком Лізингодавця, завірену печаткою Лізингодавця, який підтверджує розмір Кn.
Тобто, при укладанні додаткової угоди до договору сторони домовились про те, що лізингодавець направляє рахунки факсом або на електронну пошту лізингоодержувача, при цьому розмір курсу Кn зазначається в цих рахунках. Лізингоодержувач має право раз в три місяці витребувати банківську довідку на підтвердження виставлених раніше курсів, що повністю відповідає принципам рівності сторін та справедливості.
На виконання умов вказаного договору та додатків до нього позивачем був переданий предмет лізингу - трактор МТЗ Беларус-920, 2007 р.в., державний номер 12342 КС, заводський номер 80902753 в користування відповідачу на підставі акту прийому-передачі майна від 06.03.08 р., який підписаний обома сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що позивачем були виставлені до оплати відповідачу рахунки-фактури, про що свідчить витяг з реєстру рахунків (том 1, арк.спр. 127).
Як було вищезазначено, сторони визначили порядок розрахунків відповідно до графіку сплати лізінгових платежів.
Проте відповідач своїх зобов"язань за договором щодо своєчасної сплати лізингових платежів не виконував, внаслідок чого за період з травня 2009 р. по вересень 2009 р. у нього виникла заборгованість в сумі 49778,14 грн.
Як було вже зазначено, позивач інформує відповідача про розмір Кn щомісячно не пізніше дня настання кожного чергового лізингового платежу шляхом зазначення розміру Кn у відповідному рахунку на сплату чергових лізингових платежів або направленням Лізингоодержувачу листа (рахунки або листи направляються Факсом або електронною поштою) або в інший спосіб за вибором Лізингодавця. Достатнім доказом належного інформування Лізингоодержувача про розмір Кn є витяг з реєстру вихідної кореспонденції або реєстру рахунків лізингоодержувача; лізингоодержувач, не частіше одного разу на три місяці, має право звернутися до лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком Лізингодавця, завірену печаткою Лізингодавця, який підтверджує розмір Кn.
Позивачем надано до суду витяг з Реєстру рахунків за період з 29.05.09 р. по 29.09.09 р. в підтвердження того, що він своїми рахунками повідомляв відповідача про курс згідно міжбанковського валютного ринку. Позивач вказує на те, що сторони відповідно до додаткої угоди від 24 жовтня 2008 р. до договору погодили, що достатнім доказом належного інформування відповідача про розмір Кn є витяг з реєстру рахунків.
Відповідач, в свою чергу, проти позову заперечував та зазначив, що позивач не виконав свого обов"язку щодо інформування відповідача про розмір Кn і тому відповідач сплачував лізінгові платежи згідно п. 3.4.1 договору, а саме відповідно до графіку сплати лізінгових платежів, але без наступного коригування на курс гривні до долару США. Також відповідач зазначив, що порушення позивачем умов договору, а саме неінформування відповідача про коефіцієнти, згідно яких повинна коригуватись сума лізінгову платежу є прострочкою кредитора і виключає відповідальність відповідача.
Суд звертає увагу на те, що додатковою угодою до договору була передбачена можливість відповідача звернутися до лізингодавця з проханням надати копію документу, завіреного Банком Лізингодавця, завірену печаткою Лізингодавця, який підтверджує розмір К, проте відповідач своїм правом не скористувався та до позивача не звертався.
Згідно зі ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог та запечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.
За загальним правилом обов"язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов"язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обгрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред"явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
У відповідності до вимог ст. 54 ГПК України, позовна заява повинна містити виклад обставин, на яких грунтуються позовні вимоги з зазначенням доказів. До обставин, на яких позивач обгрунтовує свої вимоги, відносять обставини, які становлять предмет доказування у справі. Предмет доказування це сукупність обставин, які необхідно встановити для правильного вирішення справи. У предмет доказування включаються факти матеріально-правового характеру, що є підставою вимог позивача та заперечень відповідача..
Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, судом з"ясовано, що позивач належним чином виконав свої зобов"язання за договором та направляв відповідачу до оплати рахунки-фактури, чим самим інформував відповідача про зміну коефіціентів, згідно яких повинна коригуватись сума лізінгову платежу, що підтверджується належними доказами, та крім того, суд звертає увагу сторін на те, що умовами договору не передбачено звільнення відповідача від здійснення лізінгових платежів у разі відсутності довідки банку про курс долара США, про що наголосив Вищий господарський суд України в постанові у цій справі від 04.11.2010р. (том 1, арк.спр. 211).
Відповідно до ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавень) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, шо звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Вищий господарський суд України у своїй постанові від 04 листопада 2010 року дійшов висновку про те, що при винесенні рішення судом першої інстанції не надано правової оцінки внесеним сторонами змінам до договору щодо порядку здійснення платежів. Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій при винесенні рішень по суті спору наведеним правовим положенням юридичного аналізу в контексті спірних правовідносин надано не було, в той час, як у даному випадку необхідно було врахувати вказані норми в комплексі.
Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов"язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Під час нового розгляду справи, судом було досліджено додаткову угоду до договору від 24.10.08 р., згідно з якою, зокрема, був змінений графік платежів за договором лізінгу, збільшилась сума винагороди лізінгодавцю, змінився порядок розрахунку лізінгових платежів, порядок викупу предмету лізінгу та з"явилось зобов"язання щодо сплати ризиків курсових коливань по валютним кредитам, які отримував позивач під залог предмету лізінгу- тактора МТЗ Беларус 920.
Таким чином, суд приймає до уваги положення вказаної додаткої угоди до договору при вирішення спору по суті.
Під час нового розгляду справи, судом встановлено, що відповідач в процесі розгляду справи частково погасив суму основного боргу у розмірі 42921,54 грн., що підтверджує і позивач, у зв"язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки вказана сума перерахована після звернення позивача до суду.
Враховуючи вищевикладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 6856,60 грн. основного боргу є обгрунтованою, правомірною, доведеною матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.
Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст.ст. 610,611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 11.2.1 договору сторони визначили , що за порушення обов"язку своєчасної сплати лізингових платежів, лізингоодержувач несе відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
За прострочення внесення платежів по договору позивач нарахував відповідачу пеню за несвоєчасну та неповну сплату платежів у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка склала: 2211,09 грн.
Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав передбачені договором зобов'язання по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, пеня у сумі 2211,09 грн. підлягає стягненню на користь позивача.
Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем у відповідності до положень ст. 625 ЦК України нараховано до стягнення з відповідача 462,47 грн. інфляційних та 298,88 грн. 3% річних, які задовольняються судом в повному обсязі.
Пунктом 8.2.1. договору передбачено, що відповідач зобов"язаний щоквартально письмово інформувати позивача про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором. Але з І кварталу 2009 р. по ІІІ квартал 2009 р., відповідач звіт в установленій формі не надавав.
Відповідно до п. 11.2.3. договору, за неподання інформації про стан та місцезнаходження предмету лізингу, відповідач зобов"язаний сплатити позивачу штраф в розмірі 1% загальної вартості предмету лізингу на момент укладання договору за кожен випадок такого порушення.
Відповідач суду не надав доказів своєчасного інформування позивача щодо стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення позивачу звіту у формі, встановленій договором за період з І кварталу 2009 р. по ІІІ квартал 2009 р.
Відповідно до наданого розрахунку штраф в розмірі 3249,00 грн. математично є вірним та обгрунтованим, та підлягає стягненню на користь позивача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 2211,09 грн., 3% річних в розмірі 298,88 грн., збитків, понесених у зв"язку із знеціненням грошових коштів в сумі 462,47 грн., штраф в розмірі 3249,00 грн. підлягають задоволенню як правомірні та обгрунтовані.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право: вимагати розірвання договору та повернення предмету лізингу у передбачених законом та договором випадках”.
Ч. 2 ст. 7 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізинга від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.
Також п. 16.3. договору передбачено, що на вимогу лізингодавця цей договір може бути достроково розірваний ним в односторонньому порядку у випадках, коли лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення сплати становить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.
В п. 7 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" зазначено, що лізингоодержувач зобов"язаний в разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу або у стані, обумовленому договором.
П. 10.1. договору передбачено, що лізингодавець має право вилучити майно в тому випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж та прострочення сплати сановить більше 30 днів з дня настання строку платежу, встановленого в графіку сплати лізингових платежів.
Відповідно до п. 10.2. договору, у випадку виникнення будь-якої з підстав, передбачених в п. 10.1.1., 10.1.5. договору, лізингодавець направляє лізингоодержувачу повідомлення про вилучення майна із зазначенням строку його передачі. Документом, що підтверджує факт прийняття лізингодавцем рішення про розірвання договору, є рекомендований або цінний лист лізингодавця. Лізингоодержувач зобов"язаний за свій рахунок протягом семи робочих днів з моменту направлення лізингодавцем на адресу лізингоодержувача відповідної вимоги, повернути майно лізингодавцю.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача з повідомленням № 4175 від 28.09.09 р. про відмову від договору та з вимогою до відповідача повернути позивачу майно-предмет лізінгу в строк до 02.10.2009 р., що підтверджується поштовим повідомленням та описом з відміткою про відправку.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що відповідач отримав вказане повідомлення, проте зазначений у ньому предмет лізінгу- майно не повернув.
Враховуючи вищевикладене, вимога про повернення предмету лізингу правомірна, обгрунтована та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.8 Конституції України, п. 7 ч. 1 ст. 11, ч. 2 ст. 7, 10 Закону України "Про фінансовий лізинг", ст.ст. 526, ч.1 ст.530, 610, 611, 612, ч. 2 ст. 625, ст. 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 43,49, п. 1-1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з селянського (фермерського) господарства "Слобідське" (62516, Харківська область, Вовчанський район, с. Мала Вовча, р/р 260050000273 у ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", МФО 350589, код 30653010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21-г, р/р 26002262400276 в ВАТ "ВіЕйБі Банк" в м. Києві, МФО 380537, код 33880354) суму основного боргу в розмірі 6856,60 грн., пеню в сумі 2211,09 грн., 3% річних в розмірі 298,88 грн., збитки, понесені у зв"язку із знеціненням грошових коштів в сумі 462,47 грн., штраф в розмірі 3249,00 грн., державне мито в сумі 1003,41 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та витрати на проведення експертизи в сумі 4588,80 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення основного боргу у сумі 42921,54 грн. провадження у справі припинити на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Вилучити у селянського (фермерського) господарства "Слобідське" (62516, Харківська область, Вовчанський район, с. Мала Вовча, код 30653010) та передати власнику - Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" предмет лізингу, а саме: трактор МТЗ Беларус-920, 2007 р.в., державний номер 12342 КС, заводський номер 80902753 за залишковою вартістю 44342,19 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Рильова В.В.
Повний текст рішення складено та підписано 17 березня 2011 року.
Справа № 5023/345/11 (н.р.27/01-10).