Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"14" березня 2011 р. Справа № 5023/432/11
вх. № 432/11
Суддя господарського суду Добреля Н.С.
при секретарі судового засідання Альошина К.Ю.
за участю представників сторін:
позивача - Ніколаєва В.О., директор;
відповідача - Альошина Л.Ю. за довіреністю №02-04/679 від 09.11.10р.;
розглянувши справу за позовом Науково-виробничого приватного підприємства "Галич", м. Харків;
до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк", м. Харків;
про розірвання договору
Позивач звернувся до суду з позовною заявою (вих.б/н від 19.01.11р.), в якій просить суд розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування (в національній валюті) від 03.05.01р. №762, укладений між позивачем та відповідачем, рахунок №26005860089880 - закрити; судові витрати покласти на відповідача: 85,00грн. державного мита, 236,00грн. витрат на ІТЗ судового процесу, 500,00грн. витрат на послуги адвоката та 14,00грн. на оплату послуг банку по перерахуванню держмита та ІТЗ.
18.02.11р. відповідач надав до канцелярії суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позову. Зокрема відповідач посилається на те, що позивачем не було надано вимоги про розірвання договору до Банку (п.9.2. договору).
Ухвалою суду від 01.03.11 розгляд справи було відкладено на 14.03.11.
14.03.11р. відповідач надав до канцелярії суду клопотання (вх.№5329) про долучення до матеріалів справи поданих ним документів.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, наполягає на задоволенні позову.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити в позові.
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Між позивачем та відповідачем 03.05.01р. був укладений договір на розрахунково-касове обслуговування (в національній валюті) №672, відповідно до п.8.1. якого було встановлено, що рахунок може бути закритий у таких випадках: за заявою клієнта; на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства; у випадку невиконання клієнтом своїх зобов"язань за вказаним договором; якщо протягом 6 місяців з дати останньої операції не здійснюються операції по рахунку та інше.
Згідно п.9.2. договору, будь-яка зі сторін має право розірвати договір, надіславши відповідне письмове повідомлення іншій стороні не пізніше ніж за 30 календарних днів з дати його отримання.
Закриття поточного рахунку клієнта здійснюється згідно п.20.1 глави 20 "Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах", затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.03 за №492.
Відповідач вказує, що на обліку банку знаходиться постанова про арешт коштів б/н від 27.05.04 на суму 23415,58грн., стосовно грошових коштів НВПП "Галич", згідно наказу №35/84-02 від 06.09.02, виданого господарським судом Харківської області.
Відповідно до п.10.11 Постанови Правління Національного Банку України від 21.01.04 за №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", звільнення коштів з-під арешту банк здійснює за постановою державного виконавця, прийнятою відповідно до законодавства, або за постановою слідчого, коли під час провадження досудового слідства в застосуванні цього заходу відпаде потреба, а також за рішенням суду, яке надійшло до банку безпосередньо від суду.
Згідно до ч.5 п.10.10 Постанови Правління Національного Банку України від 21.01.04 за №22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті", у разі закриття рахунку за ініціативою клієнта у випадках реорганізації чи ліквідації юридичних осіб або з ініціативи банку арешт, накладений на кошти, не припиняється і документ про їх арешт продовжує обліковуватися за відповідним позабалансовим рахунком.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 525 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, договір є правовою формою (засобом) узгодження волі двох або декількох сторін, спрямованої на досягнення певного результату.
За приписами ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .
Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Враховуючи вищевикладене, ретельно дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позову, оскільки позивачем не надано доказів в обгрунтування своїх позовних вимог, щодо зняття арешту з відповідного рахунку, а це унеможливлює закриття рахунку відповідно до діючого законодавства.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України і покладає їх на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 509, 525, 604, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 179 ГК України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити повністю.
Суддя Добреля Н.С.
Повний текст рішення складено 21 березня 2011 року.