Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" березня 2011 р. Справа № 47/327-10 (н.р. 37/353-09)
вх. номер 11308/4-47
Суддя Господарського суду Харківської області Светлічний Ю.В.
при секретарі судового засідання Ліпчанська В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Силка Т.О. довіреність б/н від 01.06.10 р.;
відповідача - не з"явився;
розглянувши матеріали справи за позовом: Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна", м. Кривий Ріг
до Приватного підприємства "Гранд", м. Харків-ГСП
про стягнення 650279,90 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.04.2010р. у справі № 37/353-09, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р., задоволено позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" (Позивач), стягнуто з Приватного підприємства "Гранд" (Відповідач) на користь Позивача 586 999 грн. - основного боргу, 55 276,29 грн. - пені, 3% річних на суму 8 004,61 грн., на Відповідача покладено судові витрати.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, Приватне підприємство "Гранд" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України.
Постановою Вищого господарського суду України від 19 жовтня 2010 року касаційну скаргу Приватного підприємства "Гранд" задоволено частково. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.07.2010р. та рішення Господарського суду Харківської області від 27.04.2010р. у справі № 37/353-09 скасовано. Справу № 37/353-09 передано на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 22 лютого 2011 року о12-30 годині.
Представник позивача у судове засідання не з"явився. Надав через канцелярію господарського суду 22 лютого 2011 року клопотання (вх.№68) в якому просить продовжити строк розгляду справи на 15 днів та відкласти розгляд справи.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився, свого повноважного представника не направив.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 лютого 2011 року клопотання позивача про продовження строку розгляду справи та відкладення розгляду справи - задоволено. Продовжено строк розгляду справи до 09 березня 2011 року. Розгляд справи відкладено на "09" березня 2011 р. о 12:30.
Присутній представник позивача у судове засідання надав заяву про уточнення до позовної заяви (вх.№4590), які за своєю правовою природою є зміною підстав позову.
Враховуючи, що згідно ч.4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.
Представник відповідача у судове засідання не з"явився. До господарського суду Харківської області 01 березня 2011 року повернулась ухвала від 22 лютого 2011 року про відкладення розгляду справи, яка була направлена на адресу відповідача: м. Харків, вул. Танкопія, 13А, кв. 42, з відміткою пошти: адресат вибув.
Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
Між ВАТ "ХайдельбергЦемент Україна" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ХайдельбергЦемент Україна") - продавцем (позивачем), та ПП "ГРАНД"- покупцем (відповідачем), було укладено наступні договори: №140/DN/08 від 14.01.2008 р. та №137 від 29.12.2008 р. купівлі-продажу цементу (надалі - договори).
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п. 1.1. договорів продавець (позивач) зобов'язувався передати у власність покупця (відповідача) цемент, а покупець прийняти та оплатити цемент в кількості, за ціною, строками та на умовах поставки згідно положень договору, заявок до нього та Додатків.
Судом встановлено, що позивачем на виконання зобов"язань зазначених у договорах було поставлено відповідачу цемент згідно договору № 140/РМ/08 на суму 15 488 302,68 грн., №137 на суму 2 404 841,94 грн.. Цемент відправлено на загальну сумму 17 893 144,62 грн.
Відповідач отримав товар (цемент), але вартість його за договорами сплатив частково, а саме: за договором № 140/DN/08 у розмірі 15 488 302,68 грн., за договором №137 у розмірі 1 817 842,94 грн.
Таким чином відповідачем загалом сплачено за товар (цемент) 17 306 145,62 грн., тобто у відповідача виникла заборгованість, яка складає 586 999,00 грн.
Несплаченими залишилися продукція яка була відвантажена позивачем на адресу відповідача:
15.06.2009 р. в кількості 288 тн, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 51208360 з відміткою залізничної станції Амвросіївка.
20.06.2009 р. в кількості 144 тн, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 51208394 з відміткою залізничної станції Амвросіївка.
21.06.2009р. в кількості 427 тн, що підтверджується квитанціями про приймання вантажу № 51208399, № 5128403 з відміткою залізничної станції Амвросіївка.
22.06.2009р. в кількості 283 тн, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 51208410 з відміткою залізничної станції Амвросіївка.
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, згідно з доданими до позовної заяви рахунків-фактур № 1400014177/09 від 15.06.2009р., № 1400015444/09 від 20.06.2009р., № 1400015480/09 від 21.06.2009р., № 1400015925/09 від 22.06.2009р. Відповідач мав сплатити у термін 21 день від дати виставлення рахунку загальну суму 688 254,48 грн., одержувачем коштів в цих рахунках зазначено - Амвросіївська філія ВАТ "ХайдельбергЦемент Україна", розрахунковий рахунок № 26007003143700 в АБ "ІНГ Банк Україна", МФО 300539.
Відповідно до п.5.1. договору, оплата товару та залізничного тарифу проводиться покупцем протягом 21 календарного дня від дати передачі партії товару, на поточний рахунок продавця за реквізитами, вказаними в розділі 10 договору.
Таким чином, відповідач повинен був оплатити вартість товару та залізничний тариф у наступні строки: за товар відвантажений 15.06.2009 - до 06.07.2009 (включно); за товар відвантажений 20.06.2009 - до 11.07.2009 (включно); за товар відвантажений 21.06.2009 - до 12.07.2009 (включно); за товар відвантажений 22.06.2009 - до 13.07.2009 (включно).
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем кошти сплачувались не за конкретно вказаними рахунками фактурами, а на підставі договорів. Крім того, на момент дії договору №140/DN/08 р., а саме 31.12.2008 р. заборгованість відповідачем погашена не була та складала 473 594,00 грн., а за договором №137 складала 436 580,70 грн.
Відповідач в період 2009 року виконуючи свої обов"зки за договорами сплатив 2 291 436,94 грн., куди входить і оплати на які посилається відповідач, а саме 690 243,44 грн., дана сума перерахована Відповідачем за вказаними Позивачем платіжними реквізитами за період з червня по жовтень 2009 року
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду доказів які би спростовувли наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі 586 999,00 грн. (сума основного боргу) правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 55 276,29 грн. пені та 8004,61 3% річних.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 6.3. договорів, за порушення строків розрахунків, передбачених в п.5.1 і п.5.3 договору, відповідачу була нарахована пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується та сплачується пеня, за кожний календарний день прострочення оплати від неоплаченої суми у розмірі 55276,29 грн., а також 3 % річних за користування чужими грошовими коштами у розмірі 8004,61 грн.
Згідно ч.1 та ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування пені та 3% річних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 6 502,80 грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 549, 611, 625, 628, 629, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Прийняти уточнення до позовної заяви та розгляд справи продовжити з урахуванням цих змін.
2. Позов задовольнити повністю.
3. Стягнути з Приватного підприємства "ГРАНД" (юридична адреса: 61099, м. Харків, вул. Рибалка, буд. 47, корпус 2, кв. 65; поштова адреса: 61001, м. Харків-ГСП, вул. Плиточна, 12; код ЄДРПОУ 25191188, р/р 26000860086770 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк", м. Харків, МФО 351016) на користь Публічного акціонерного товариства "ХайдельбергЦемент Україна" (юридична адреса: 50055, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Акціонерна, 1; поштова адреса: 87333, Донецька область, Амвросіївський район, смт.Новоамвросіївське, вул. 12 Грудня, 14; код ЄДРПОУ 00292923, п/р 26007003143700 у АБ "ІНГ Банк Україна" м. Київ, МФО 300539) суму основного боргу - 586999,00 грн., пеню - 55276,29 грн., 3% річних - 8004,61 грн., 6502,80 грн. державного мита та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Светлічний Ю.В.
Справа №47/327-10
Повне рішення складене 12 березня 2011 року.