"16" березня 2011 р. Справа № 2/190/09
Позивач ОСОБА_1,
АДРЕСА_1
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог
на предмет спору на стороні позивача
МОД “Райффайзен Банк Аваль”,
вул. Артилерійська, 19-А, м. Миколаїв,
Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю “ДОВІРА”,
вул. Шевченка, 3, с. Новосвітлівка, Веселинівський район, 57055,
Суддя Дубова Т.М.
Від позивача - ОСОБА_4 довіреність № 2747 від 27.10.09р.,
ОСОБА_5 довіреність № 2746 від 27.10.09р.
Від відповідача - Чорний М.А. довіреність від 04.01.11р.
Від третьої особи - не з'явився
СУТЬ СПОРУ: стягнення 362 000,00 грн.
Позивач подав заяву про зменшення позовних вимог від 18.02.11р. і просить стягнути з відповідача суму 140937,43 грн., з яких: 134287,43 грн. вартості частини майна, 6650,00 грн. прибутку пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному фонді.
Враховуючи, що відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач скористався своїм правом до прийняття рішення, справа розглядається за заявою від 18.02.11р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь суми 134287,43 грн. - вартості частини майна, 6650,00 грн. прибутку пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному фонді, не сплачених їй у встановлений законом термін у зв'язку із виходом з товариства. Свої вимоги мотивувала тим, що після виходу із складу засновників товариства повинна була отримати свою частку у статутному капіталі та частину прибутку відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства", ст. 148 ЦК України, від виплати яких відповідач ухиляється.
Заявами від 21.02.11р. та від 13.03.11р. про збільшення позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача суму 184463,53 грн., з яких: 154751,88 грн. вартості частини майна з урахуванням індексу інфляції, 7663,41 грн. прибутку пропорційно частці ОСОБА_1 у статутному фонді з урахуванням індексу інфляції, 6788,16 грн. 3 % річних.
Враховуючи, що під збільшенням розміру позовних вимог розуміється збільшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, клопотання містить позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляцію, тобто позивач заявив додаткові вимоги, що не передбачено ст. 22 ГПК України, тому клопотання слід залишити без розгляду.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на невнесення позивачем своєї долі у статутному фонді (детальніше викладене у відзиві).
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи та надавши їм юридичної оцінки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Згідно нової редакції Статуту відповідача, зареєстрованого 30.11.06р., засновниками товариства були три фізичні особи, у тому числі і позивачка, доля якої у статутному капіталі складала 20% вартістю 1500,00 грн.
7 серпня 2008 року вона написала заяву, нотаріально посвідчену та зареєстровану в реєстрі за № 2666, про вихід зі складу товариства з передачею їй майна, пропорційно належної частки в статутному фонді товариства.
19 серпня 2008 року відбулися загальні збори товариства, якими було прийнято рішення про виведення позивача (20% статутного капіталу) зі складу ТОВ та видати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі відповідача, згідно до розд. 9 Статуту (протокол № 3, т.1 а.с. 74-75).
Відповідно до ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" (далі - Закон) при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.
Учаснику, який вибув, виплачується належна йому частка прибутку, одержаного товариством в даному році до моменту його виходу. Майно, передане учасником товариству тільки в користування, повертається в натуральній формі без винагороди.
Аналогічні положення містяться у ст. 148 ЦК України у п.п. 9.3, 9.4, 9.5 Статуту товариства (в редакції 30.11. 2006 року).
Разом з тим, у п. 9.6 Статуту визначено, що виплата належної учаснику суми здійснюється після затвердження звіту за рік, у якому учасник вийшов із товариства, протягом трьох місяців з дати затвердження звіту.
Проте, відповідач своєчасно виплату частини майна та прибутку не здійснив, заперечив внесення коштів позивачем до статутного фонду, а за таких обставин вважає, що в позові слід відмовити.
Ухвалою суду від 28.01.10р. було призначено товарознавчу та судово-економічну експертизу.
Згідно висновку експерта № 3241-3242, 579, 5428-5430 від 14.09.10р. дійсна (ринкова) вартість майна, належного відповідачу станом на 29.08.08р. складала 926805,61 грн., з яких: 80378,00 грн. - вартість нерухомого майна, 846428,00 грн. - рухомого.
За результатами судово-економічної експертизи (висновок № 771-773 від 05.01.11р.) вартість чистих активів з урахуванням висновку експерта №№ 3241-3242, 579, 5428-5430 від 14.09.10р. та статутних документів, пропорційно вкладу позивача, станом на 01.08.08р. складає 134286,43грн. і частина прибутку в розмірі 6650,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 190 ЦК України майном, крім речей, вважаються майнові права та обов'язки. У ч.1 ст. 66 та в ст. 139 ГК України визначено, що майно підприємства становлять речі та інші цінності (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна підприємства.
Отже, вартість частки майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить (виключається) з товариства, повинна визначатися з розрахунку вартості усього майна, що належить товариству, в тому числі основних засобів, нематеріальних активів, оборотних активів, майна невиробничого призначення тощо з урахуванням майнових зобов'язань товариства.
Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування.
Між тим, будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства.
Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачена можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92), нематеріальні активи (пункт 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.10.99 № 242), довгострокові і поточні біологічні активи (пункти відповідно 16.1 та 22 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 2 "Баланс", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87).
При цьому вартість майна та розмір частини прибутку товариства, належні до виплати учаснику, який виходить, повинні обчислюватись на дату волевиявлення учасника вийти з товариства, тобто на дату подання учасником заяви про вихід з товариства.
Враховуючи, що висновки судових експертів містять докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки обґрунтовані та надані відповіді на всі поставлені господарським судом питання, розрахунок вартості майна та розміру частини прибутку у статутному фонді товариства, що належить позивачу зроблено експертом з урахуванням матеріалів справи та норм чинного законодавства, суд на підставі ст. 43 ГПК України вважає, що позов підлягає задоволенню, з урахуванням вище визначених висновків експертів.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як підставу своїх вимог або заперечень. Заперечення відповідача не є підставою відмови в позові, з огляду на те, що: Статут відповідача, зареєстр. 01.03.2000р. та засновницькій договір, зміни до статуту від 30.01.2003р., Статут від 30.11.2006р., протоколи зборів засновників відповідача, заява на переказ готівки № 456/414-25 від 28.11.06р. (т.1, арк.спр. 35-69, 88), згідно яких частка у статутному фонді позивача складала 15%, а з 28.04.06р. -20% , свідчать, що позивачка була засновником товариства, сплатила свою долю у статутному фонді.
На підставі викладеного, позов підлягає задоволенню повністю.
Вимоги позивача щодо віднесення судових витрат на відповідача в сумі 15260,08грн. підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного:
Згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача.
Враховуючи, що послуги адвоката відносяться до судових витрат і підтверджені договором від 28.05.10р., прибутково касовим ордером від 30.11.10р., свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю від 10.03.04р., суд вважає за доцільне клопотання позивача задовольнити повністю.
Щодо витрат на експертизу в сумі 6340,68 грн., то суд вважає, що на відповідача слід віднести витрати в сумі 3760,68 грн., які підтверджені відповідними рахунками та актами здачі-приймання дослідження економічної експертизи на суму 2987,40 грн. та № 3241-3242 на сум 773,28 грн.
Витрати на послуги банку в сумі 63,40 грн. до судових витрат не відносяться, а сума держмита підлягає стягненню за рахунок відповідача, виходячи з ціни зменшених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ДОВІРА” (вул. Шевченка, 3, с. Новосвітлівка, Веселинівський район, код 30840445) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) суму 134 287,43 грн. (сто тридцять чотири тисячі двісті вісімдесят сім грн. 43 коп.) - вартості частини майна, 6650,00 грн. (шість тисяч шістсот п'ятдесят грн. 00 коп.) - прибутку, 3760,68 грн. (три тисячі сімсот шістдесят грн. 68 коп.) - витрат на проведення експертиз, 5000,00 грн. (п'ять тисяч грн. 00 коп.) - витрат на послуги адвоката, 1409,37 грн. (тисяча чотириста дев'ять грн. 37 коп.) - держмита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати позивачу.
Рішення може бути оскаржене у 10-дений строк.
Суддя Т.М.Дубова
Рішення оформлено у відповідності зі ст. 84 ГПК України та підписано суддею 18.03.2011р.